MIM-23 Hawk
| MIM-23 Hawk | |
|---|---|
 MIM-23 Hawk завантажувальник перезавантажує пусковий причеп | |
| Тип | зенітна ракета |
| Походження | США |
| Історія використання | |
| На озброєнні | серпень 1960[1]–нині |
| Історія виробництва | |
| Виробник | Raytheon Technologies |
| Виготовлена кількість |
близько 40 тис. ракет |
| Характеристики | |
| Вага | 590 кг |
| Довжина | 5,08 м |
| Діаметр | 370 мм |
| Боєголовка | осколкова боєголовка 54 кг |
|
| |
| Двигун | твердопаливний ракетний |
| Розмах крил | 1,19 м |
Операційна дальність |
45–50 км |
| Практична межа | 20 км |
| Швидкість | 2,4 маха |
Система наведення |
Напівактивне радарне наведення |
|
| |
MIM-23 Hawk у Вікісховищі | |
Raytheon Technologies MIM-23 HAWK — це американська зенітна ракета середнього радіусу дії. Її спроєктували як більш мобільний відповідник MIM-14 Nike Hercules[en], поступившись далекобійністю за значно менші розміри і вагу. Її низька дієвість була значно підвищена у порівнянні з Nike завдяки застосуванню нових радарів і системи напівактивного радарного самонаведення безперервної хвилі. Вона стала на службу армії США у 1959.
У 1971 провели програму її ґрунтовного покращення, яка включала кілька покращень для ракети і замінила всі радарні системи на нові моделі. Покращення тривали наступні двадцять років, зокрема додали покращений радіоелектронний захист, можливість наводитись на глушилки, а в 1995 додали нову боєголовку, яка уможливила дію проти тактичних ракет близької дії.
Модифікації
Фаза I / Phase I
Включала заміну CWAR радару безперервного хвильового спостереження (Continuous Wave Acquisition Radar) на покаращений ICWAR AN/MPQ-55 та модернізацію AN/MPQ-50 PAR до покращеної версії IPAR (було додано цифровий індикатор рухомих цілей, MTI).
Ця модифікація впроваджувалася з 1979 по 1981 рр.
Фаза II / Phase II
Розроблено 1978 року та впроваджено між 1983 та 1986 рр. Було модернізовано AN/MPQ-46 HPI до стандарту AN/MPQ-5 з заміною електронної компонентної бази на твердотільну. Також було додано допоміжну оптичну систему спостереження (TAS).
Фаза III / Phase III
Розробку було розпочато 1983 року, до армії США система надійшла 1989 року.
Модицікація стала значною модернізацією системи, що оновила комп'ютерне обладнання та програмне забезпечення більшості її компонентів. Також було впроваджено новий радар безперервного хвильового спостереження AN/MPQ-62, додано можливість виявлення цілі під час одного сканування та оновлено HPI до стандарту AN/MPQ-61 шляхом додавання системи одночасного ураження Hawk на низькій висоті (LASHE). LASHE дозволяє протидіяти груповим атакам шляхом одночасного перехоплення кількох цілей низького рівня.
Типова батарея Phase III HAWK включає в себе один радар відстеження імпульсів (PAR, AN/MPQ-50), один радар безперервного хвильового спостереження (CWAR, AN/MPQ-62), два радари висвітлення високої потужності (HIPIR, AN/PQ-61), один центр розподілення вогню (FDC), один передатчик-приймач "свій-чужий" (IFF), шість цифрових пускових (DLN) з 18 ракетами.
HAWK XXI / HAWK-AMRAAM
Модифікацію, що має можливість використання двох видів ракет, було розроблено компаніями Kongsberg та Raytheon було прийнято на озброєння 1996 року[2]. За рахунок використання сисеми ППО HAWK та ракет середнього радіусу дії AMRAAM, система може використовуватися обночасно проти широкого кола загроз. Найкраще підходить для ураження сереньовисотних загроз, включаючи літаки, крилаті ракети, а також в умовах насичених рейдів та комплексних заходів протидії.
Оператори
Поточні оператори
Фаза I
Бахрейн
Єгипет
Греція
Іран виробляв на місці під назвою Mersad[en]
Японія
Кувейт
Саудівська Аравія
Сінгапур
Іспанія
Швеція
Республіка Китай (Тайвань) – будуть замінені на Небесний лук 3[en][3]
Об'єднані Арабські Емірати
Фаза II
Ці країни втілили покращення фази I і фази II.
- Греція
Фаза III
- Єгипет – 25 лютого 2014, замовив 186 нових ракетних моторів.[4]
- Греція
Ізраїль – будуть замінені на Пращу Давида.[5]
Йорданія – 25 лютого 2014, замовила 114 нових ракетних моторів.[4]
Марокко
Румунія[6] (колишні данські системи)- Саудівська Аравія
- Сінгапур
- Іспанія
- Швеція
- Республіка Китай (Тайвань) – будуть замінені на Небесний лук 3[en].[3]
- Об'єднані Арабські Емірати
Україна – Генеральний секретар НАТО заявив, що Іспанія передасть чотири пускові установки Україні.[7] У межах пакету військової допомоги, оголошеного США 4 листопада 2022 року, було виділено кошти на модернізацію ракет HAWK для їх включення до майбутньої допомоги[8].
Hawk XXI
Колишні оператори
Фаза I
США (зняті з озброєння)
Норвегія (зняті з озброєння в 1998)
Німеччина(зняті з озброєння в 2005)
Фрація (зняті з озброєння в 2012[12])
Італія (зняті з озброєння в 2011)
Фаза II
Бельгія (зняті з озброєння в 2004)
Норвегія (зняті з озброєння)- Фрація (зняті з озброєння)
- Німеччина (зняті з озброєння в 2005)
- Італія (зняті з озброєння в 2011)
- США (зняті з озброєння)
.svg){kind=small}
Фаза III
Нідерланди (зняті з озброєння в 2004)- Франція (зняті з озброєння)
- Німеччина (зняті з озброєння в 2005)
- США (зняті з озброєння)
Південна Корея – 8 батарей (зняті з озброєння, замінені на ЗРК Cheolmae-2)
Примітки
- ↑ Як подана у Jane's Land-Based Air Defence 1996–97. Осідок designation-systems.net [Архівовано 2005-12-10 у Wayback Machine.] подає початкову дієздатність зі серпня 1959 в армії США.
- ↑ Ancile. www.deagel.com. Процитовано 5 листопада 2022.
- ↑ а б Taiwan Retires Hawk Missiles. Defense news. 15 вересня 2014. Архів оригіналу за 20 вересня 2014..
- ↑ а б Binnie, Jeremy (26 лютого 2014). Egypt, Jordan to extend the life of Hawk missiles. IHS Jane's 360. Архів оригіналу за 6 March 2014. Процитовано 3 September 2014.
- ↑ Israeli Patriot Replacement. Strategy page. 13 грудня 2012. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 13 грудня 2012..
- ↑ Hawk. Surface to air missiles inventory (Romanian Air Force). Архів оригіналу за 7 жовтня 2007. Процитовано 18 червня 2007..
- ↑ Press conference by NATO Secretary General Jens Stoltenberg following the meetings of NATO Defence Ministers. NATO Website. Процитовано 13 жовтня 2022..
- ↑ $400 Million in Additional Security Assistance for Ukraine. U.S. Department of Defense (амер.). Процитовано 5 листопада 2022.
- ↑ Türkiye'nin orta menzil hava savunma sistemi. Архів оригіналу за 18 червня 2014.
- ↑ obretix (23 травня 2020). Turkish MIM-23 Hawk air defense system near al-Mastumah (Твіт) — через Твіттер.
- ↑ Satellite image reveals location of Turkish military's air defense system in Syria. 24 травня 2020.
- ↑ Hawk: le dernier tired de l'Armée de terre. Actualités (фр.) (Defense). Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2016..
Про сторінку
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-11-09 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=4699242