РСЗВ M270 M270 MLRS | |||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
M270 MLRS | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Тип | реактивна система залпового вогню | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Історія використання | |||||||||||||||||||||||||||||||||
На озброєнні | з 31 березня 1983 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оператори | Див. Оператори | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Війни |
Війна в Перській затоці Війна в Іраку Війна в Афганістані Громадянська війна в Сирії | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Розробник | Vought | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Виробник |
США, Lockheed Martin Diehl Defence Aérospatiale | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Вартість одиниці | $ 2,3 млн.[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Виготовлення | 1980-2003 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Виготовлена кількість |
1 300 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Варіанти | M270A1, M270B1 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Характеристики | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 24,950 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Довжина | 6 850 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Ширина | 2 970 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Висота | 2 590 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Обслуга | 3 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
Калібр | 227 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Дальність вогню | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Ефективна |
M26: 32 км M26A1/A2: 45 км M30/31: 84 км GMLRS+: 120 км ATACMS: 165 - 300 км | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
Двигун |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Трансмісія |
General Electric HMPT-500 3 — вперед, 1 — назад | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Підвіска | індивідуальна торсіонна з гідравлічними амортизаторами | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Дорожній просвіт | база: M2 Bradley | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Швидкість | шосе: 64,3 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
M270 MLRS у Вікісховищі |
РСЗВ M270 (англ. M270 Multiple Launch Rocket System, MLRS) — американська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) на гусеничній базі БМП «Бредлі» виробництва компанії Vought. Призначена для виконання в будь-який час доби та за різних погодних умов бойових завдань з ураження і знищення з закритих вогневих позицій на відстанях понад 30 км районів зосередження військ та бойової техніки, позицій ствольної та реактивної артилерії противника, районів розгортання його сил і засобів протиповітряної оборони, вантажних автомобілів, легкоброньованих бронетранспортерів, а також командних пунктів, вузлів зв'язку та інших площинних цілей[2].
З 1983 року РСЗВ перебуває на озброєнні армії США. Загалом виробили близько 1300 одиниць M270 і понад 700 000 ракет різного типу. Згодом заснували виробництво в Європі й поступово вони почали надходити на озброєння армій країн-членів НАТО. Останню партію РСЗВ виробили у 2003 році й поставили на потребу єгипетської армії.
У липні 2022 року надійшли на озброєння України.[3]
На початку 1976 року управління ракетних військ армії США для оснащення з'єднань тактичної і оперативно-тактичної ланки (дивізія, корпус) реактивною артилерією ініціювало програму зі створення реактивної системи загальної підтримки GSRS (англ. General Support Rocket System). У березні 1976 року представники п'яти компаній: (Boeing, Emerson Electric, Martin Marietta, Northrop та Vought[Прим. 1] підписали контракт на оцінку концепції створення реактивної системи загальної підтримки GSRS[4].
У вересні 1977 року представники фірм Boeing Aerospace і Vought Corporation підписали контракт на суму $855 тис. на 29-місячний період ратифікації (затвердження) конкурсу з розробки GSRS. За умовами контракту кожна компанія поставила три дослідні зразки бойової машини і некеровані реактивні снаряди для порівняльних випробувань на ракетному полігоні «Вайт Сендс» (штат Нью-Мексико)[4].
На початку 1978 року Управління науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в області ракетної зброї армії США змінило напрямки подальшого розвитку системи GSRS з можливістю виробництва як у США, так і в Європі. Програма була перейменована на Multiple Launch Rocket System або MLRS. У квітні 1980 році Ling Tempco Vought of Dallas, штат Техас[Прим. 2]), була обрана головним підрядником для координації розробки системи MLRS.
30 березня 1979 року конструктори Vought провели перші стрільби з реактивної установки, випередивши в такій спосіб конкурентів з Boeing[5]. Дослідні зразки бойових машин від компаній Boeing Aerospace і Vought Corporation доправили на Абердинський випробувальний полігон у штаті Меріленд для військових досліджень ходових якостей машин та їхньої надійності методом випробувань на зношуваність, стійкість ракет і електроніки до вібраційних і ударних навантажень при русі. Програма випробувань передбачала пробіг у 700 миль на кожну машину по різних типах ґрунтів. Період випробувань тривав до травня 1980 року, коли мав визначитися переможець[5].
У травні 1982 року на випробування представили перші реактивні снаряди, зібрані в межах дрібносерійного виробництва. А в серпні 1982 року до армії надійшли на військові випробування перші бойові машини. Після успішного проведення іспитів та випробувань у 1983 році нова реактивна система залпового вогню MLRS стала надходити на озброєння армії США. Через 2-3 роки вона стала надходити на озброєння сухопутних військ армій інших держав[4].
З 1989 року почалося спільне виробництво системи MLRS фахівцями США, Великої Британії, Німеччини, Франції та Італії.
Організаційно системи MLRS зводилися в батареї і дивізіони польової артилерії. У дивізії й корпусі сухопутних військ перебуває на озброєнні по 9 і 27 бойових машин відповідно[4].
До складу реактивної системи залпового вогню M270 MLRS входять:
Основними частинами бойової машини М270 є шасі й артилерійська частина. До артилерійської частини ПУ входять:
Артилерійська частина БМ М270 змонтована на модифікованому подовженому гусеничному шасі бойової машини піхоти БМП M2 «Бредлі») (вантажний транспортер М993). Завдяки використанню цього шасі бойова машина має можливість руху по перетятій місцевості, порівнянну з аналогічною можливістю танка М1.
Необхідна жорсткість основи пускової установки під час розміщення на вогневій позиції забезпечується вимкненням підресорювання ходової частини. У броньованій кабіні розміщується обслуга РСЗВ з трьох осіб: командир установки, навідник і механік-водій. Там же змонтована апаратура управління вогнем, що включає ЕОМ, засоби навігації й топографічного прив'язування, а також пульт управління. Вся необхідна інформація відображається на світловому табло пульта керування. Апаратура управління вогнем РСЗВ MLRS може сполучатися з автоматизованими системами управління вогнем польової артилерії. Створюваний у кабіні надлишковий тиск і фільтровентиляційна установка захищають обслугу від газів, що утворюються при стрільбі, і від уражаючих чинників внаслідок радіоактивного забруднення місцевості або застосування хімічної зброї.
Зовнішні зображення | |
---|---|
Схема електрообладнання M270 MLRS |
Пускова установка MLRS модульного типу й не має постійних вмонтованих направляючих. У гнізді її броньованої коробчастої ферми (тої, що хитається) розташовані два одноразових накладних транспортно-пускових контейнери, кожний із шести склопластикових трубчастих направляючих, які монтуються в два ряди. Стандартні ТПК важать 2270 кг і споряджаються ракетами на заводі-виробнику та герметизуються, що забезпечує збереження НКР без обслуговування протягом десяти років[4]. Передстартове підготування ракет до стрільби практично не потрібне. Перезарядження пускової установки здійснюється за допомогою двох автономних зарядних механізмів (із електромеханічними приводами), монтованих на ПУ в коробчастій фермі над гніздами для ТПК. Операція здійснюється одним-двома номерами обслуги з використанням виносного пульта. При нульовому куті висхідні механізми заряджання за допомогою лебідок піднімають ТПК із землі вгору до упора і вводять його в гніздо коробчастої ферми.
Пуск снарядів здійснюється прямо зі змінних контейнерів. Для заряджання, прицілювання та розвантаження одного ТПК з 12 снарядів потрібно п'ять хвилин[4].
Для забезпечення стрільби РСЗВ зазвичай одній пусковій установці додаються дві машини підвезення з причепами. Машиною підвезення служить 10-тонний автомобіль високої прохідності HEMTT (М985)[en] компанії Oshkosh Corporation (колісна формула 8 × 8). У його кузові змонтований 2,5-т підйомно-поворотний кран, за допомогою якого здійснюється завантаження і розвантаження контейнерів. На машині та причепі перевозяться по чотири ТПК (шість ракет у кожному). Боєкомплект, що містить одну ПУ, разом із її 12 ракетами, становить відповідно 108 НКР.
Шасі БМ М270 оснащується восьмициліндровим дизельним двигуном Cummins VTA-903 з газотурбінним наддувом потужністю 500 к.с. Двигун розташований під кабіною, яка може відкидатися вперед, що забезпечує доступ до вузлів силової установки. Трансмісія «General Electric» гідромеханічна HMPT-500 трьохшвидкісна. Підвіска торсіонна пластинчата, незалежна з трьома амортизаторами на кожен борт.
РСЗВ M270 MLRS має на озброєнні наступні типи некерованих реактивних снарядів:
Тип | Вага | Макс.дальність ураження | Система керування | Боєголовка |
---|---|---|---|---|
M26 | 306 кг | 32 км | 644 касетних боєприпасів M77 DPICM | |
M26A1/A2 | 296 кг | понад 45 км | M26A1: 518 касетних боєприпасів M85 DPICM M26A2: 518 касетних боєприпасів M77 DPICM | |
M28/M28A1 | 306 кг | 9 км | навчальний боєприпас на базі М26 з трьома баластними контейнерами та трьома контейнерами для димового маркування замість корисного вантажу суббоєприпасів. | |
M30/M31 | 84 км[6] | GPS/INS | M30: 404 касетних боєприпаси M85 DPICM M31: 90 кг вибухової речовини | |
AT2 SCATMIN | 254 кг | 38 км | 28 протитанкових мін AT2[en] | |
PARS SAGE-227 F | 160-300 кг | 70 км | ||
MGM-140/164/168 ATACMS Block IVA | 1480-1670 кг | 300 км | GPS/INS | 160-560 кг |
Версія A2 оснащена загальною системою управління вогнем, а також новим двигуном, трансмісією, модулями пускової установки та покращеними броньованими кабінами[7].
РСЗВ M270A2 використовує те саме гусеничне шасі, що й американська бойова машина піхоти M2 Bradley[7].
Кабіна екіпажу версії A2 вище та має посилений броньовий захист стрілецької зброї, уламків снарядів та саморобних вибухових пристроїв[7].
M270A2 також може стріляти ракетами GMLRS-ER (Extended Range Guided)[7].
Перша модернізована машина була передана американським військовим в липні 2022 року[8].
MARS II / LRU — це європейська модернізація M270 за участю Німеччини, Італії та Франції. MARS2 оснащений новою системою управління вогнем (EFCS — European Fire Control System), розробленою Airbus Defense and Space. EFCS дозволяє стріляти ракетами M31, M31A1, M32, AT2 і 110 мм, але не M26, M26A1 і M30, щоб забезпечити повну відповідність Конвенції про касетні боєприпаси[джерело?].
В липні 2022 року компанії «MBDA», «Krauss-Maffei Wegmann» (KMW) та «ESG Elektroniksystem-und Logistik-GmbH» (ESG) підписали меморандум про співпрацю щодо розробки крилатого боєприпасу JFS-M для реактивної системи залпового вогню MARS II (M270). За задумом конструкторів, дальність ураження ракетами цієї системи досягне майже 500 кілометрів[9].
В квітні 2021 року було оголошено про плани модернізації наявних в експлуатації 44 пускових установок M270. Машини отримають нову броньовану кабіну, а також модернізовані компоненти автомобіля та пускового механізму[27].
Роботи з модернізації першого траншу пускових установок розпочнуться у березні 2022 року й триватимуть чотири роки. У результаті модернізації британські військові зможуть експлуатувати обладнання до 2050 року[27].
Зазначається, що ці роботи будуть виконуватися у рамках чинного виробничого контракту з Lockheed Martin, при цьому роботи будуть проводитися на армійському складі Red River і на підприємстві Lockheed Martin у Камдені, штат Арканзас.
Також спільно з США, Італією та Фінляндією буде розроблена нова система управління вогнем[27].
Зрештою, модернізовані британські РСЗВ M270 матимуть можливість запускати ракети GMLRS-ER з дальністю до 150 км, а також будуть сумісні з перспективною ракетою Precision Strike Missile (PrSM, дальність — до 500 км)[27].
На початку червня 2022 року в британських ЗМІ була поширена інформація з посиланнями на урядові джерела про звернення Великої Британії до США погодити план передачі установок M270 Україні для відбиття російської агресії[28].
Ця новина з'явилася наступного дня після того, як адміністрація Байдена оголосила про відправлення до України високомобільної артилерійської ракетної системи HIMARS та боєприпаси з дальністю дії близько 70 км[28].
1 червня 2022 року міністерство оборони Великої Британії повідомило, що передачу цих установок Україні узгоджено з рішенням Сполучених Штатів надати Україні високомобільні артилерійські ракетні системи HIMARS[29].
Того ж дня, 1 червня, прем'єр-міністр Німеччини Олаф Шольц анонсував передачу Україні чотирьох установок MARS II зі зберігання компанії Krauss-Maffei-Wegmann. Також обіцяно передати ЗРК IRIS-T та радари контрбатарейної боротьби[30]. Але майже одразу в ЗМІ з'явилась інформація, що німецькі установки MARS II потребують оновлення програмного забезпечення, яке може тривати місяцями, тому очікувати їх в Україні раніше осені не варто[31].
6 червня 2022 року прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що до України буде направлено пускові установки M270 та «велику кількість» реактивних снарядів M31A1 до них (без уточнення кількостей)[32]. За даними Бі-Бі-Сі, спершу буде передано три пускові установки[33].
Навчання українських військових роботі з німецькими Mars II розпочалось в Німеччині наприкінці червня 2022 року. Українські військові працюватимуть з німецькими колегами, вивчатимуть необхідні команди німецькою для керування комп'ютерною системою[34][35].
Крім того, українські військові навчались застосуванню M270 (та легких причіпних гаубиць L118) у Великій Британії[36].
29 червня 2022 року уряд Норвегії повідомив, що передасть три установки M270 MLRS на користь України. Оскільки ці установки перебували на зберіганні та потребують модернізації, то їх буде передано Великій Британії, аби та могла передати Україні свої сучасніші системи[37].
15 липня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив про прибуття до України першої партії установок M270[38].
26 липня 2022 року міністерка оборони ФРН Крістін Ламбрехт повідомила про передачу трьох одиниць MARS II та іще трьох установок PzH 2000[39].
11 серпня 2022 року міністр оборони Великої Британії Бен Воллес повідомив, що його країна передасть Україні додаткові три РСЗВ M270 MLRS та значну кількість ракет до них[40][41].
12 серпня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що "в Україну прибуло більше M270 MLRS"[24][42].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: M270 MLRS |
|
|
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-08-18 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=2676423