M142 HIMARS

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. M142 HIMARS
M142 HIMARS
1-14th FAR conducts HIRAIN exercise as part of DEFENDER-Europe 22 DVIDS7232028.jpg
HIMARS під час навчань DEFENDER-Europe, 24 травня 2022 року
Тип Реактивна артилерія, тактична
Походження США
Історія використання
Війни

Війна в Афганістані
Громадянська війна в Сирії[1]
Громадянська війна в Іраку[2]

Російське вторгнення в Україну
Історія виробництва
Розроблено 1996—2000
Виробник Lockheed Martin
Вартість одиниці 5,1 млн $ (2014)[3]
Виготовлення з березня 2003 року
Характеристики
Вага 16 200 кг[4]
Довжина 7 м
Ширина 2,4 м
Висота 3,2 м
Обслуга 3
Калібр 227 мм
Дальність вогню
Ефективна від 2 км до 300 км
Максимальна 84 км снарядом M30/31 GMLRS, 300 км ракетою MGM-140 ATACMS Block 1A, 500 км — експериментальною Precision Strike Missile
Броня легка
Операційна
дальність
 480 км
Швидкість 85 км/г
Точність Керована
Commons-logo.svg M142 HIMARS у Вікісховищі

M142 HIMARS (абр. від англ. High Mobility Artillery Rocket System — високомобільна артилерійська ракетна система) — американська реактивна артилерійська система (у залежності від снарядів, виконує роль РСЗВ або фронтової тактичної ракетної установки). Виробляється одним із підрозділів Lockheed Martin. Була розроблена наприкінці 1990-х років на колісному шасі як система, що мала підвищену мобільність у порівнянні з гусеничною M270 MLRS, з якою має уніфіковану пускову установку й арсенал боєприпасів. Призначена для тактики «стріляй-і-тікай».

Вантажівка HIMARS має масу 16 тонн, з яких 5 ― корисного навантаження: несе шість снарядів для залпового вогню або одну ракету MGM-140 ATACMS. Транспортується літаком C-130.

На відміну від більшості радянських реактивних систем залпового вогню, які використовують некеровані боєприпаси, HIMARS має в арсеналі керовані високоточні реактивні снаряди GMLRS із дальністю ураження до 80 км, а ракета MGM-140 ATACMS ― 300 км[5][6].

Опис

Система HIMARS
Система HIMARS

HIMARS — це високомобільна реактивна система залпового вогню, призначена для ураження районів зосередження артилерійських систем, засобів ППО і вогневої підтримки, вантажного транспорту, бойових машин і бронетранспортерів, а також для надання вогневої підтримки своїм підрозділам і засобам підтримки[7].

Система призначена для стрільби керованими й некерованими ракетами. Максимальна дальність — 300 км[7][8]. Підготовка до стрільби триває 1 хвилину завдяки тому, що стандартні реактивні снаряди постачаються в пускову установку одразу по 6 штук у спеціальних пеналах[9].

У 2018 році перевірили можливість передачі координат цілі з літака F-35B безпосередньо на пускову установку HIMARS. Таким чином має істотно скоротитись проміжок між виявленням цілі та її знищенням. У цій схемі літак F-35B з його потужними сенсорами виступає в ролі розвідника[10].

Тактико-технічні характеристики

  • Обслуга: 3 особи (водій, стрілець, командир)
  • Маса: 10 866 кг (колісне шасі)
  • Довжина: 7 м
  • Ширина: 2,4 м
  • Висота: 3,2 м
  • Запас ходу машини: 480 км
  • Максимальна швидкість по шосе: 85 км/год
  • Основне озброєння: 6 × 227 мм снарядів M26 або M30/M31, або 1 тактична ракета MGM-140 ATACMS
  • Броня: захист проти легких набоїв і осколків[11]

Ракети і снаряди

Системи М142 можуть стріляти наступними ракетами і снарядами:

MLRS

Реактивні снаряди М28 є різновидом некерованих реактивних снарядів М26 системи М270[12]. Кожний ракетний пенал містить 6 однакових ракет.

  • Реактивні ракети M28. Різновид ракет M26 із трьома баластними контейнерами та трьома контейнерами димового маркування замість корисного навантаження суббоєприпасів.
  • Тренувальна ракета зі зменшеною дальністю M28A1 із затупленим носом. Діапазон зменшено до 9 км.
  • Низьковартісна тренувальна ракета зі зменшеною дальністю M28A2 із затупленим носом. Діапазон зменшено до 9 км.

GMLRS

Докладніше: GMLRS

Ракети керованої реактивної системи залпового вогню GMLRS мають розширений радіус дії та додаткову GPS навігацію до своєї інерціальної навігаційної системи. Ракети GMLRS були представлені в 2005 році, ракети M30 і M31, за винятком їх боєголовок, ідентичні[13]. Станом на 1 грудня 2021 було виготовлено 50 тисяч ракет GMLRS[14], щорічне виробництво яких зараз перевищує 9 тисяч ракет. Кожний ракетний пенал містить 6 однакових ракет.

  • Ракети M30 з 404 суббоєприпасами DPICM (удосконалені звичайні боєприпаси подвійного призначення) M101. Діапазон 15-84 км. З 2004 по 2009 рік було вироблено 3936, виробництво було припинено на користь M30A1[15]. Залишки ракет M30 було оновлено боєголовками M30A1 або M31A1[16].
  • Ракети M30A1 з альтернативною боєголовкою (AW). Діапазон 15-84 км. Ракета GMLRS, яка замість вражаючих елементів вибухової дії M30 має приблизно 182 000 вражаючих не вибухових вольфрамових елементів зонального ураження[17]. Виробництво розпочато в 2015 році[15][16]. Ця боєголовка є кращою не лише тому, що не використовує касетні засоби ураження, але вона також переважає звичайний розривний снаряд: «Вибуховий снаряд має дуже велике ураження, оскільки він продукує великий вибух та великі шматки шрапнелі, але цей снаряд складається з маленьких кульок і охоплює набагато більшу площу.»[18].
  • Ракети M30A2 з альтернативною боєголовкою (AW). Діапазон 15-84 км. Покращений M30A1, має реактивний двигун стійкий до ураження вибухом або кулями (IMPS). Єдиний варіант M30, який виробляється з 2019 року[19].
  • Ракети М31 з 90 кілограмовою цільною осколково-фугасною бойовою частиною. Діапазон: 15-84 км. Надійшов у виробництво в 2005 році. Боєголовка виробляється компанією General Dynamics і містить 23 кг (51 фунт) фугасної речовини PBX-109 у сталевому вибухово-осколковому футлярі[20].
  • Ракети M31A1 з 90 кілограмовою цільною осколково-фугасною бойовою частиною. Діапазон 15-84 км. Покращена версія M31.
  • Ракети M31A2 з 90 кілограмовою цільною осколково-фугасною бойовою частиною. Діапазон: 15-84 км. Покращений варіант M31A1, має реактивний двигун стійкий до ураження вибухом або кулями (IMPS). Єдиний варіант M31, який виробляється з 2019 року.
  • Ракети ER GMLRS з розширеною дальністю до 150 км[21]. У ракетах використовується дещо збільшений розмір ракетного двигуна, нова конструкція корпусу та хвостового оперення. Буде поставлятися з цільною та альтернативною (AW) боєголовками[22]. Перший успішний випробувальний політ ER GMLRS відбувся в березні 2021 року[23]. Lockheed Martin планує включити ER у свою лінійку продукції в 2023 фінансовому році та планує виробляти нові ракети на своєму заводі в Камдені. Повна готовність до використання запланована на 2025 рік[24]. У 2022 році Фінляндія стала першим іноземним замовником, який замовив ER GMLRS[25].

ATACMS

Докладніше: MGM-140 ATACMS

ATACMS (від Army Tactical Missile System, дослівно — Армійська тактична ракетна система) — серія 610 мм ракети класу «земля-земля» (РСЗ) з дальністю стрільби до 300 км. Кожна ракетна капсула містить одну ракету ATACMS. Станом на 2022 рік на озброєнні американських військ залишаються лише M48, M57 і M57E1.

  • Ракета M39 (ATACMS BLOCK I) з інерційним наведенням. Ракета несе 950 протипіхотних і бронебійних (APAM) бомб M74. Діапазон: 25-165 км. З 1990 по 1997 рік було виготовлено 1650 M39, після чого виробництво було припинено на користь M39A1. Під час операції «Буря в пустелі» по іракських цілях було випущено 32 M39, а під час операції «Іракська свобода» було випущено ще 379 M39[26][27]. Решта ракет M39 модернізуються до ракет M57E1[28][29]. M39 єдиний варіант ATACMS, яким можуть стріляти всі варіанти M270 і M142.
  • Ракета M39A1 (ATACMS BLOCK IA) з з GPS-наведенням. Ракета несе 300 бомб M74 APAM. Діапазон: 20-300 км. З 1997 по 2003 рік було виготовлено 610 M39A1. Під час операції «Іракська свобода» було випущено 74 M39A1[26][27]. Решта ракет M39A1 модернізуються до ракет M57E1[28][29]. M39A1 і всі пізніше представлені ракети ATACMS можуть використовуватися тільки з M270A1 (або його варіантами) і M142.
  • Ракета M48 (ATACMS Quick Reaction Unitary (QRU)) з GPS-наведенням. Ракета несе 227 кілограмову (500 фунтів) проникаючу осколково-фугасну боєголовку протикорабельної ракети Harpoon ВМС США WDU-18/B. Діапазон: 70-300 км. 176 M48 було виготовлено між 2001 і 2004 роками, виробництво було припинено на користь M57. Під час операції «Іракська свобода» по іракських цілях було випущено 16 M48; ще 42 M48 були випущені під час операції «Нескорена свобода»[26][27]. Решта ракет M48 залишаються в арсеналі армії США та Корпусу морської піхоти США.
  • Ракета M57 (ATACMS TACMS 2000) з GPS-наведенням. Ракета має таку ж боєголовку (WDU-18/B), що й M48. Діапазон: 70-300 км. З 2004 по 2013 рік було виготовлено 513 M57[26][27].
  • Ракета M57E1 (ракета модифікації ATACMS (MOD)) з GPS-наведенням. M57E1 — це позначення модернізованих M39 і M39A1 із заміненим двигуном, оновленим програмним і апаратним забезпеченням навігації та наведення, а також боєголовкою WDU-18/B замість бомб M74 APAM. M57E1 ATACMS MOD також містить датчик наближення для підриву у повітрі[28]. Виробництво почалося в 2017 році з початкового замовлення на 220 модернізованих M57E1[26][27]. Програму планується завершити в 2024 році з впровадженням ракети Precision Strike Missile (PrSM), яка замінить ракети ATACMS в арсеналі США

PrSM

Precision Strike Missile (PrSM, дослівно — Високоточна ударна ракета) — це нова серія ракет з GPS-наведенням, яка почне замінювати ракети ATACMS у 2024 році. PrSM має нову боєголовку з зональним ефектом ураження і має радіус дії 60-499 км. Ракети PrSM можуть запускатися з M270A2 і M142, причому кожен ракетний пенал містить 2 ракети. Станом на 2022 рік PrSM перебуває на початковому етапі виробництва з низькими темпами, протягом року американським військовим постачається 110 ракет. PrSM буде введено в експлуатацію в 2023 році[30][31][32].

Розробка

The M142 HIMARS розроблялася як менша колісна версія M270 MLRS, що рухалася на гусеничному ходу. M142, на відміну від M270, має одну пускову установку, а не дві. Її вікна виготовлені зі скла із сапфіровим покриттям[33].

M142 тестувалася як стандартна система для ведення вогню протиповітряними ракетами SLAMRAAM і AIM-120 AMRAAM[34].

У жовтні 2017 року морська піхота США вперше випустила ракету з M142 по наземній цілі з палуби десантного транспортного доку USS Anchorage, продемонструвавши здатність системи діяти на кораблях і вести точний вогонь з відстані протистояння проти берегової оборони. Програмне забезпечення націлювання транспортного засобу було перероблено, щоб він міг краще стріляти на платформі, що постійно рухається та маневрує[35].

Бойове застосування

HIMARS під час операції «Непохитна рішучість» в Іраку, 2016 р.

Війна в Афганістані

У звіті «Нью-Йорк таймс» від 21 жовтня 2010 року йдеться про те, що M142 сприяла наступу НАТО на Кандагар в Афганістані. Удари були спрямовані на схованки командирів Талібану і змусили багатьох із них втекти до Пакистану[36]. 24 травня 2018 року в Муса-Калі внаслідок удару M142 загинули 50 бійців та лідерів Талібану[37].

Військова операція проти Ісламської держави

У листопаді 2015 року армія США повідомила, що розгорнула M142 в Іраку, випустивши щонайменше 400 снарядів по Ісламській Державі з початку літа[38]. M142 були спрямовані на авіабази Аль-Асад і Аль-Такадум у провінції Аль-Анбар.

4 березня 2016 року американська M142 вперше випустила ракети по Сирії для підтримки сирійських повстанців, які боролися з Ісламською Державою. Пускові установки були розташовані в сусідній Йорданії[39].

На початку вересня 2016 року міжнародні ЗМІ та Державний департамент США повідомили, що нещодавно розгорнута M142 уразила цілі Ісламської Держави (ІДІЛ) у Сирії поблизу кордону з Туреччиною[40]. У жовтні 2016 року M142 були розміщені на західному аеродромі Кайяра, приблизно за 65 км на південь від Мосула, беручи участь у битві за Мосул[41]. 14 червня 2017 року M142 розгорнули в Аль-Танф[en] у Сирії для підтримки США повстанців у цьому районі[42][43]. У вересні 2018 року сили підтримки США координували боротьбу із Сирійськими демократичними силами, щоб перемогти ІДІЛ на сході Сирії під час кампанії в Дайр-ез-Заурі, завдаючи ударів по позиціях Ісламської Держави ракетами GMLRS з M142[44]. Системи M142 також були розташовані на нафтових родовищах Омар, приблизно за 25 км на північ від цілей, контрольованих ІДІЛ, для підтримки Сирійських демократичних сил[45].

Російсько-українська війна

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)
Українські HIMARS виконують бойове завдання в Запорізькій області, липень 2022

Під час російського широкого вторгнення в Україну 2022 року Київ неодноразово закликав Вашингтон надати HIMARS і гусеничну ракетну систему M270. США погодилися надати Україні M142 HIMARS, але за умови використання лише снарядів малої дальності, які могли б уражати цілі тільки в межах України[46].

23 червня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що до України прибули перші системи HIMARS[47]. Наступного дня волонтер Павло Нарожний поширив відео застосування установок HIMARS в Україні. На поширеному відео зафіксований здійснений вночі повний залп із двох установок по шість снарядів у кожній[48]. 25 червня 2022 року Міністерство оборони України опублікувало офіційні кадри використання американських систем залпового вогню HIMARS[49].

28 червня 2022 року близько 10-ї години ранку в окупованому Перевальську зафіксовано вибухи на базі окупаційних військ РФ. При тому, дим здіймався не над складом із боєприпасами, а в місці, де перебувають самі окупанти. На той час місто перебувало за близько 60 км від лінії фронту[50]. Російські бойовики стверджували, що базу було уражено коригованим реактивним снарядом з установки HIMARS. На поширених ними фото було видно уламки від ракети M31A1 GMLRS з унітарною осколково-фугасною бойовою частиною, що використовується в установках HIMARS[51].

Застосування HIMARS суттєво ускладнило боєздатність російської армії. З 8 по 12 липня ЗСУ знищили ними численні ворожі склади боєприпасів, що зумовило різке зменшення ракетних ударів із окупованих територій. Російські джерела стверджували, що HIMARS знищили більшу частину керівництва російської 106-ї повітрянодесантної та 20-ї мобілізованої стрілецької дивізій[52]. Російські системи протиповітряної оборони С-400 виявилися безпорадними проти ударів HIMARS[53].

Українські екіпажі HIMARS працюють переважно вночі, щоб мінімізувати можливість бути виявленими російськими безпілотниками. Якщо стріляють одночасно декілька машин — то з різних позицій. Введення координат цілей та пуск займає менше хвилини. Через кілька хвилин машини на великій швидкості залишають позиції. Українські військові високо оцінили точність коригованих боєприпасів — завдяки цьому з'явилася можливість завдавати удари по російських об'єктах без остраху спричинити небажані жертви, висока маневреність установки — на шосе цілком можливо рухатись зі швидкістю до 100 км/год, тихіший постріл у порівнянні з радянськими аналогами[54].

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний 18 липня 2022 року зазначив, що значною мірою саме завдяки HIMARS лінію фронту вдалося стабілізувати[55].

30 серпня The Washington Post видали статтю, в якій розповіли про використання ЗСУ дерев'яних макетів HIMARS для виманювання російських крилатих ракет. Таким чином, за повідомленнями, і з'являються постійні заяви росіян про знищення HIMARS: аеророзвідка наводить ракети на макети та звітує про враження справжніх установок[56]. Постійні бездоказові заяви Міноборони РФ про знищення HIMARS стали популярним мемом в українському інфопросторі.

Оператори

Естонія

У липні 2022 року Державний департамент США погодив ймовірний продаж Естонії систем HIMARS та ракет до них у рамках програми Foreign Military Sales[63].

Сума ймовірного контракту оцінюється у 500 млн доларів. За ці гроші Естонія має отримати шість пускових установок M142 HIMARS[64], боєприпаси, допоміжне обладнання, запасні частини та технічну підтримку. Також імовірно до контракту увійде 36 ракет M30А2, 36 ракет M31A2, 36 ракет XM403 і також 36 XM404, і, зрештою, 18 далекобійних ракет ATACMS[63].

Латвія

23 липня 2022 року державний секретар Міністерства оборони Латвії Яніс Гарісонс повідомив про подачу запиту до уряду Сполучених Штатів на закупівлю мобільних ракетних систем HIMARS. У Латвії сподіваються, що HIMARS зможе надійти в розпорядження збройних сил країни до 2025 року. Також він зазначив, що придбання M142 є спільним рішенням та проектом усіх Балтійських країн[65].

Польща

Згідно з польською оборонною програмою «Homar» передбачалось придбати 160 пускових установок. Але в 2018 році скерували запит на придбання лише 20 пускових з 270 високоточними ракетами GMLRS та 30 балістичними ракетами ATACMS, а також додатковими командними, ремонтними, транспортними й заряджальними машинами. Загальна сума цієї угоди становила близько 655 млн доларів США[66].

Наприкінці травня 2022 року міністр оборони Польщі Маріуш Блащак оголосив про намір розширити замовлення до 500 пускових установок, чого мало б вистачити для формування понад 80 батарей[66].

При цьому мала відбутися значна локалізація виробництва пускових установок та ракет до них у Польщі[66].

Румунія

Перші 18 РСЗВ HIMARS Румунія замовила в серпні 2018 року. Загалом планується отримати 54 системи з керованими ракетами GMLRS i ATACMS. Це дасть змогу повністю переозброїти 8-му артилерійську бригаду, яка має на озброєні 54 РСЗВ LAROM[67].

У березні 2021 міноборони Румунії повідомило, що загалом отримає 3 комплекти по 18 пускових установок кожен, включно з боєприпасами, обслуговуванням та навчанням персоналу[68].

Перша партія РСЗВ HIMARS M142 надійшла наприкінці лютого 2021 року через чорноморський порт Констанца[67].

Озброєння отримав 81-й оперативно-тактичний ракетний батальйон «Майор Георге Чонцу» (81 Rachete Operativ Tactice «Maior Gheorghe Şonţu») у місті Фокшани[67].

Сінгапур

Наприкінці 2009 році армія Сінгапуру отримала першу вогнепальну установку M142 з 24-х замовлених і досягнула її повної працездатності. Замовлена партія вирізняється тим, що озброєна некерованими ракетами M-26. 5 вересня 2011 року 23-й батальйон Сінгапурської артилерії ввів в експлуатацію батарею M142, що стало першою в своєму роді, цілком керованою за GPS[69][70][71].

Україна

HIMARS на озброєнні Збройних Сил України, липень 2022

У квітні 2022 року Президент України Володимир Зеленський у зверненні до союзників перелічив необхідну для перемоги над російськими загарбниками зброю. Серед всього іншого було названо й універсальні пускові установки M142 HIMARS[72].

31 травня 2022 року президент США Джозеф Байден підтвердив, що Сполучені Штати нададуть Україні досконаліші ракетні системи та боєприпаси, щоб українські військові могли «точніше уражати ключові цілі на полі бою»[73][74][75][76]. 1 червня 2022 року він офіційно заявив, що новий пакет військової допомоги для України буде включати HIMARS[77]. 2 червня заступник очільника Пентагону США Колін Каль уточнив, що система буде оснащена снарядами GMLRS, а не балістичними ATACMS[78].

23 червня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що до України прибули перші системи HIMARS від США[47]. За джерелами «Вашингтон пост», боєприпаси, які отримує Україна для РСЗВ HIMARS, матимуть дальність ураження до 70 кілометрів[9]. Того ж дня Пентагон повідомив про склад наступного пакета допомоги Україні, до якого увійшли, серед іншого, чотири установки HIMARS[79].

7 липня 2022 року секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що партнерами передано 9 установок РСЗВ типу HIMARS, які вже діють на передовій[80].

9 липня 2022 року США оголосили про новий пакет військової допомоги в який увійдуть ще 4 установки HIMARS[81]. 20 липня Міністр оборони США Ллойд Остін під час зустрічі «Рамштайн-4» повідомив, що Україна вже має 12 установок HIMARS[82].

22 липня 2022 року президент США Джозеф Байден підписав новий пакет військової допомоги Україні на суму 270 мільйонів доларів, який включає в себе 4 HIMARS[83]. 1 серпня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив про прибуття до України 4 установок HIMARS[62], сумарно це становило 16 установок[62].

28 вересня 2022 року США оголосили передачу 18 додаткових установок HIMARS та боєприпасів до них у межах пакету допомоги на суму 1,1 млрд. дол. США[84].

Галерея

  • Запуск ракети із системи HIMARS

    Запуск снаряда із системи HIMARS

  • Завантаження боєзапасу для HIMARS

    Завантаження боєзапасу для HIMARS

  • Запуск ракети із системи HIMARS

    Запуск снарядів із системи HIMARS

  • Запуск ракети із системи HIMARS
  • Запуск ракети із системи HIMARS

Див. також

Примітки

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 10 лютого 2019. 
  2. ↑ Gung Ho Vids. HIMARS Strike At Night In Iraq • 2016 Mosul Advance. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 10 лютого 2019 — через YouTube. 
  3. ↑ Oestergaard, Joakim. About the HIMARS. Aeroweb. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 28 квітня 2015. 
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 10 лютого 2019. 
  5. ↑ Дві години під "Градами" нищити танки рашистів або ще раз про те, чому навіть мінімум HIMARS змінює ситуацію | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 27 червня 2022. 
  6. ↑ ЗСУ показали наочну різницю між HIMARS, "Градами" та "Ураганами" – відео. LIGA (укр.). 24 червня 2022. Процитовано 27 червня 2022. 
  7. ↑ а б США перекинули в Естонію реактивні системи залпового вогню HIMARS. nv.ua. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016. 
  8. ↑ До Естонії прибули американські реактивні системи залпового вогню HIMARS. Європейська правда. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016. 
  9. ↑ а б MLRS та HIMARS: які реактивні системи залпового вогню надають Україні союзники. Суспільне. 23 червня 2022. Процитовано 27 червня 2022. 
  10. ↑ David Cenciotti (9 жовтня 2018). U.S. Marine Corps F-35B Connects To HIMARS For Rocket Shot In a “Direct Sensor-to-Shooter” Scenario. The Aviationist. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
  11. ↑ Administrator. HIMARS M142 high mobility artillery rocket missile launcher system data | United States American missile system vehicle UK | United States US Army Military equipment UK. www.armyrecognition.com (en-gb). Процитовано 27 червня 2022. 
  12. ↑ Colonel Joe Russo, CO 14 Marines (May 2018). Long-Range Precision Fires. Marine Corps Gazette: 40. Процитовано 22 червня 2022. 
  13. ↑ Engineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems. U.S. Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Процитовано 23 червня 2022. 
  14. ↑ Lindstrom, Kinsey. Army celebrates production of 50,000th GMLRS rocket and its continued evolution. Program Executive Office Missiles and Space. Процитовано 23 червня 2022. 
  15. ↑ а б Engineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems. U.S. Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Процитовано 23 червня 2022. 
  16. ↑ а б Colonel Joe Russo, CO 14 Marines (May 2018). Long-Range Precision Fires. Marine Corps Gazette: 40. Процитовано 22 червня 2022. 
  17. ↑ Guided Multiple Launch Rocket System – Alternate Warhead (GMLRS-AW). The Office of the Director, Operational Test and Evaluation. Процитовано 23 червня 2022. 
  18. ↑ The new M30A1 GMLRS Alternate Warhead to replace cluster bombs for US Army Central 71601171. armyrecognition.com. Процитовано 9 July 2022. 
  19. ↑ Guided Multiple Launch Rocket System/Guided Multiple Launch Rocket System Alternative Warhead (GMLRS/GMLRS AW). Defense Acquisition Management Information Retrieval. с. 7. Процитовано 23 червня 2022. 
  20. ↑ GMLRS Unitary Warhead. General Dynamics. Процитовано 23 червня 2022. 
  21. ↑ Army Building 1,000-Mile Supergun [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.].
  22. ↑ Judson, Jen (13 жовтня 2020). Army, Lockheed prep for first extended-range guided rocket test firing. Defense News. Процитовано 24 червня 2022. 
  23. ↑ Mission Success: Lockheed Martin’s Extended-Range Guided Multiple Launch Rocket System Soars In Flight Test. Lockheed Martin. Процитовано 25 червня 2022. 
  24. ↑ Judson, Jen (30 березня 2021). Lockheed scores $1.1B contract to build US Army’s guided rocket on heels of extended-range test. Defense News. 
  25. ↑ Finland becomes first extended range GMLRS rocket customer. Defense Brief. 12 лютого 2022. Процитовано 24 червня 2022. 
  26. ↑ а б в г д Engineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems. U.S. Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Процитовано 23 червня 2022. 
  27. ↑ а б в г д Colonel Joe Russo, CO 14 Marines (May 2018). Long-Range Precision Fires. Marine Corps Gazette: 40. Процитовано 22 червня 2022. 
  28. ↑ а б в Army Tactical Missile System (ATACMS) Modification (MOD). The Office of the Director, Operational Test and Evaluation. Процитовано 23 червня 2022. 
  29. ↑ а б Keller, John. Lockheed Martin to upgrade weapons payloads and navigation and guidance on ATACMS battlefield munitions. Military+Aerospace Electronics. Процитовано 23 червня 2022. 
  30. ↑ Precision-Guided Munitions: Background and Issues for Congress. Congressional Research Service. с. 22. Процитовано 23 червня 2022. 
  31. ↑ Engineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems. U.S. Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Процитовано 23 червня 2022. 
  32. ↑ Precision Strike Missile (PrSM). Lockheed Martin. Процитовано 23 червня 2022. 
  33. ↑ Saint-Gobain delivers sapphire-engineered transparent armor. UPI (англ.). Процитовано 27 червня 2022. 
  34. ↑ Lockheed Martin's HIMARS Launcher Successfully Fires Air Defense Missile. Lockheed Martin. Процитовано 1 травня 2022. 
  35. ↑ Marines Fire HIMARS From Ship in Sea Control Experiment With Navy. USNI News (амер.). 25 жовтня 2017. Процитовано 27 червня 2022. 
  36. ↑ Gall, Carlotta (20 жовтня 2010). Coalition Routs Taliban in Southern Afghanistan. New York Times. 
  37. ↑ Barbara Starr, Ryan Browne (30 травня 2018). US military says it killed dozens of Taliban leaders in Afghanistan. CNN. 
  38. ↑ The U.S. Army Hurls Hundreds of Rockets at Islamic State. warisboring.com. 25 листопада 2015. Процитовано 28 листопада 2015. 
  39. ↑ Tilghman, Andrew (11 березня 2016). In a first, U.S. forces in Jordan have attacked ISIS in Syria. Military Times (англ.). Процитовано 27 червня 2022. 
  40. ↑ Reuters (3 вересня 2016). US forces hit Isis targets in Syria with mobile rocket system, official says. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 4 вересня 2016. 
  41. ↑ CNN visits Qayyara airbase at frontlines of war against ISIS - CNN Video. Процитовано 27 червня 2022. 
  42. ↑ US deploys HIMARS artillery near al-Tanf, previously used to strike ISIS in Syria from Turkey and Jordan. Map of Syrian Civil War - Syria news and incidents today - syria.liveuamap.com. 
  43. ↑ US rocket artillery deployed to southern Syria for first time. Middle East Eye. 
  44. ↑ sdf (9 жовтня 2018). The outcome of engagements in the battle to defeat terrorism. 
  45. ↑ News, Strategic (16 вересня 2018). Photo of a #US M142 HIMARS system located in the Omar Oil Field Green Village, which supports #SDF forces in the offensive on #Baghuz. #Syriapic.twitter.com/19FwGdNJPg. 
  46. ↑ HIMARS: Ракетну систему США відправляють в Україну. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 27 червня 2022. 
  47. ↑ а б Перші HIMARS вже прибули до України – Резніков. Укрінформ. 23 червня 2022. 
  48. ↑ HIMARS вже в дії: перше відео роботи високоточних ракетних систем по армії РФ. Defence Express. 24 червня 2022. 
  49. ↑ Залужний показав нове відео застосування американських системи залпового вогню HIMARS. ТСН.ua (укр.). 25 червня 2022. Процитовано 27 червня 2022. 
  50. ↑ У Перевальську на Луганщині сталися вибухи на базі росіян. Мілітарний. 28 червня 2022. 
  51. ↑ Росіяни заявляють що їхню військову частину в Перевальську обстріляли з HIMARS. Мілітарний. 29 червня 2022. 
  52. ↑ HIMARS: The Weapon Ukraine Sings About and Russia Wants Destroyed. www.vice.com (англ.). Процитовано 18 липня 2022. 
  53. ↑ Detsch, Jack. Ukraine Is Bringing a Big Gun to a Knife Fight. Foreign Policy (амер.). Процитовано 18 липня 2022. 
  54. ↑ HIMARS: українські екіпажі розповіли про результати першого тижня застосування. Мілітарний. 2 липня 2022. 
  55. ↑ Ситуація на фронті стабілізувалася - Залужний каже, що допомогли HIMARS. Укрінформ. 18 липня 2022. Процитовано 18 липня 2022. 
  56. ↑ Ukraine tricks Russia into wasting bombs to destroy decoy ‘artillery’ - The Washington Post. web.archive.org. 30 серпня 2022. Архів оригіналу за 30 серпня 2022. Процитовано 30 серпня 2022. 
  57. ↑ The Military Balance, 2021, с. 347.
  58. ↑ The Military Balance, 2021, с. 371.
  59. ↑ FOTO/VIDEO România a executat primele trageri reale cu sistemul de rachete HIMARS: A simulat atacarea unor nave în Marea Neagră. www.hotnews.ro (рум.). Процитовано 9 серпня 2022. 
  60. ↑ The Military Balance, 2021, с. 297.
  61. ↑ The Military Balance, 2021, с. 50,55.
  62. ↑ а б в ЗСУ можуть залпом ввалити по рашистах вже 168 високоточних ракет GMLRS. Defense Express. 1 серпня 2022. 
  63. ↑ а б Ракети ATACMS на РФ націлить не тільки Україна, США погодили продаж РСЗВ HIMARS ще одній країні. Defense Express. 16 червня 2022. 
  64. ↑ HIMARS News and Technical Publications. NSN Lookup. 16 липня 2022. 
  65. ↑ Латвія також захотіла купити ракетні системи M142 HIMARS. Мілітарний. 23 липня 2022. 
  66. ↑ а б в Польща замовила 500 пускових HIMARS - більше ніж в США: Варшава запланувала кардинальне посилення артилерії. Defense Express. 26 травня 2022. 
  67. ↑ а б в Румунія отримала перші американські РСЗВ HIMARS. Ukrainian Military Pages. 2 березня 2021. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 3 березня 2021. 
  68. ↑ Олександр Аргат (2 березня 2021). Румунія почала отримувати РСЗВ HIMARS. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 3 березня 2021. 
  69. ↑ admin (6 жовтня 2017). Singapore Army HIMARS. MilitaryLeak (амер.). Процитовано 12 серпня 2021. 
  70. ↑ Singapores HIMARS Rocket Artillery. Defense Industry Daily. Процитовано 12 серпня 2021. 
  71. ↑ Singapore, Fort Sill execute live fire missions. www.army.mil (англ.). Процитовано 12 серпня 2021. 
  72. ↑ Зеленський попросив надати M142 HIMARS: що це за зброя і чому це дійсно правильне рішення. Defense Express. 13 квітня 2022. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 15 квітня 2022. 
  73. ↑ Президент США підтвердив передачу Україні пускових установок сучасних ракетних систем. Мілітарний. 1 червня 2022. 
  74. ↑ U.S. to Send Ukraine $700 Million in Military Aid, Including Advanced Rockets. The New York Times (англ.). 31 травня 2022. 
  75. ↑ Opinion. The New York Times. 31 травня 2022. Архів оригіналу за 19 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.  Текст «President Biden: What America Will and Will Not Do in Ukraine» проігноровано (довідка) (англ.)
  76. ↑ Himars: what are the advanced rockets US is sending Ukraine?. The Guardian. 1 червня 2022. Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.  (англ.)
  77. ↑ Україна отримає від США HIMARS, вертольоти та контрбатарейні РЛС. Мілітарний. 1 червня 2022. 
  78. ↑ На що здатний HIMARS від США з ракетами GMLRS: характеристики та особливості. www.unian.ua (укр.). Процитовано 9 липня 2022. 
  79. ↑ Пентагон: у новому пакеті допомоги Україні є 105-мм боєприпаси та додаткові HIMARS. Мілітарний. 24 червня 2022. 
  80. ↑ https://www.slovoidilo.ua/2022/07/07/novyna/bezpeka/danilov-rozpoviv-skilky-himars-ta-analohichnyx-system-vzhe-otrymala-ukrayina
  81. ↑ США поставить Україні ще 4 HIMARS, їх загальна кількість у ЗС України досягне 12 одиниць. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 9 липня 2022. 
  82. ↑ На озброєнні України найближчим часом стоятиме 16 РСЗВ HIMARS. mil.in.ua. 20 липня 2022. 
  83. ↑ White House announces $270M military package for Ukraine. The Washington Post. 
  84. ↑ $1.1 Billion in Additional Security Assistance for Ukraine. U.S. Department of Defense (амер.). Процитовано 28 вересня 2022. 

Джерела

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль

Інформація

Стаття M142 HIMARS в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-10-01 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=2203247