M109 | |||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||
Тип |
Самохідна гаубиця Схема: класична | ||||||||||||||||||||||||||||
Історія використання | |||||||||||||||||||||||||||||
Оператори | США | ||||||||||||||||||||||||||||
Війни | Війна у В'єтнамі, Війна Судного дня, Ірано-іракська війна, Ліванська війна (1982), Війна в Перській затоці, Війна в Іраку, Лівансько-ізраїльський конфлікт 2006, Російське вторгнення в Україну | ||||||||||||||||||||||||||||
Історія виробництва | |||||||||||||||||||||||||||||
Виробник | США, Ground System Division of United Defense LP | ||||||||||||||||||||||||||||
Виготовлення | з 1963 | ||||||||||||||||||||||||||||
Характеристики | |||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 27,5 | ||||||||||||||||||||||||||||
Довжина | 9100 | ||||||||||||||||||||||||||||
Довжина ствола | від 23,4 до 39 | ||||||||||||||||||||||||||||
Ширина | 3150 | ||||||||||||||||||||||||||||
Висота | 3250 | ||||||||||||||||||||||||||||
Обслуга | 6 чол. (командир гармати + водій + навідник + 2 заряджаючі + помічник навідника) | ||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
Калібр | 155 | ||||||||||||||||||||||||||||
Траверс | 360 | ||||||||||||||||||||||||||||
Темп вогню | 3-6 | ||||||||||||||||||||||||||||
Дальність вогню | |||||||||||||||||||||||||||||
Ефективна | 18 — 22 (19,3 — 30 активно-реактивним снарядом) | ||||||||||||||||||||||||||||
Приціл | телескопічний M118C, перископічний M42, панорамний перископічний M117 | ||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
Броня |
алюмінієва катана Лоб: верх: 32 / 75°, середина: 32 / 19°, низ: 32 / 60° Борт: 32 / 0° Корма: 32 / 0° Дах: 32 Днище: 32 Башта: лоб: 32 / 22°, борт: 32 / 22°, корма: 32 / 0°, дах: 32 Активний захист: немає Динамічний захист: немає | ||||||||||||||||||||||||||||
Головне озброєння |
155-мм M126 | ||||||||||||||||||||||||||||
Другорядне озброєння |
12,7-мм кулемет M2 Browning | ||||||||||||||||||||||||||||
Двигун |
| ||||||||||||||||||||||||||||
Питома потужність | 15,5 | ||||||||||||||||||||||||||||
Підвіска |
індивідуальна торсіонна тиск на ґрунт: 0,78 | ||||||||||||||||||||||||||||
Дорожній просвіт | 450 | ||||||||||||||||||||||||||||
Швидкість | шосе: 56 | ||||||||||||||||||||||||||||
Прохідність |
нахил: 30° підйом: 60 стінка: 0,55 рів: 1,85 брід: 1,05 (плаває з додатковим обладнанням) | ||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
M109 (САУ) у Вікісховищі |
M109 (англ. M109 howitzer) — американська самохідна гаубиця, що перебуває на озброєнні артилерії армії США та деяких інших країн світу ,в тому числі в Україні.
Розроблена на початку 1960-х років самохідна артилерійська система призначалася для заміни невдалої самохідної гармати M44, що створювалася на базі легкого танка M41 «Вокер Бульдог», паралельно з 105-мм САУ M108. Перебувала в серійному виробництві ОПК США, неодноразово модернізуючись, з 1962 по 2003 рік, також випускалася за ліцензією в 1990-х роках у Південній Кореї. Остання версія самохідної гаубиці M109A7.
Вперше M109 використовувалася в реальних бойових умовах під час В'єтнамської війни, згодом застосовувалася майже в усіх військових конфліктах, в яких брали участь США. Зі скасуванням програм розробки новітніх XM2001 Crusader та XM1203, M109A6 «Паладин» залишається основною самохідною артилерійською системою збройних сил країни у найближчому майбутньому. Крім США, є стандартною САУ країн НАТО, в значних кількостях поставлялася також у низку інших країн і використовувалася в багатьох регіональних конфліктах.
Самохідна артилерійська установка M109 базувалася на гусеничному шасі оригінальної конструкції з баштою, що обертається на 360°. Корпус артилерійської системи та башта суцільнозварні виконані з катаної алюмінієвої броні, яка забезпечує захист від вогню стрілецької зброї та уламків снарядів польової артилерії. У передній частині знаходиться місце водія, моторне відділення праворуч від нього, а гарматна башта ззаду. Підвіска стрижнева, 7 котків з кожного боку, що транспортує зубчастий барабан в передній частині і напрямний — у задній. Валків зворотного ходу немає. Стандартне оснащення включає інфрачервоні відучі вогні і спеціальне обладнання, що дозволяє машині самостійно пересуватися через поточні річки, що течуть повільно.
Основне озброєння САУ: 155-мм гаубиця M126 (довжина ствола 23 калібра) на M109, M126A1 — на M109A1, M185 — на M109A2/A3/A4, M284 — на M109A5/A6.
Допоміжне озброєння: 12,7-мм кулемет M2HB та Mk 19 або кулемети M60 і M240 або британський кулемет Enfield L4. Гаубиця встановлена на станку M127, оснащеному ежектором і дульним гальмом. Противідкатні пристрої — гідропневматичні. Приводи наведення — гідравлічний (основний) і ручний (допоміжний). Звичайна швидкострільність — 3 постр/хв, максимальна — 6 постр/хв.
Система керування вогнем: оптичний приціл (збільшення 4×, поле зору 10°), панорамний приціл (4× і 10°), квадрант і квадрант навідника.
Двигун дизельний — Detroit Diesel 8V71T.
Екіпаж складається з шести осіб: командира гармати, навідника, помічника навідника, механіка-водія і двох номерів обслуги (заряджаючих). Навідник розміщувався в лівій частині башти, а механік-водій — в передній частині корпусу зліва від двигуна і перед башти. Спереду розташовуються три перископічних прилади спостереження М45, які могли закриватися металевими щитками. Місце командира, що знаходився у башті праворуч, обладнувалося перископічним приладом спостереження М27, турельною установкою великокаліберного кулемета, що обертається і люком.
Боєприпаси для артилерійської системи:[джерело?]
Самохідна гаубиця М109 має низку модифікацій:
Подальша модернізація САУ M109G Бундесверу розроблена компанією Rheinmetall в 1983 році. Основним нововведенням стало встановлення довшого ствола у 39 калібрів пристосованого від причіпної гаубиці FH-70. Завдяки цьому була збільшена максимальна дальність вогню та з'явилась можливість застосовувати німецькі касетні снаряди RB 63 та Rh 49[1].
За час експлуатації дана модифікація була додатково модернізована.
Остання модернізація 262 САУ M109A3G з встановленням Rheinmetall Ammunition Handling Kit відбулась наприкінці 1990-тих — початку 2000-х[1].
Норвегія придбала 126 одиниць M109G у ФРН протягом 1969—1971 років для потреб артилерійських батальйонів норвезької армії. В другій половині 1980-тих вони були модернізовані до рівня M109A3GN аналогічно німецьким M109A3G[2].
Станом на 2006 рік на озброєнні перебувало 56 одиниць[2].
В 2007 році 14 САУ M109A3GN пройшли модернізацію до рівня M109A3GNM[2].
До цього пакету модернізації увійшла нова система бортового зв'язку, навігації та позиціонування. Передбачалось, що на озброєнні залишаться тільки модернізовані САУ, а решта — відправлена на бази зберігання[2]
M109А6 оснащена 155-мм гаубицею М284 з довжиною ствола 39 калібрів, яка має дальність стрільби до 24 км звичайним снарядом та до 30 км активно-реактивним снарядом. Темп стрільби — до 4 пострілів на хвилину, заряджання можливе або за допомогою автоматичної гідравлічної системи або ж напівавтоматичної системи заряджання[3].
Найважливіше в САУ M109А6 — це бортове обладнання: оновлена радіостанція, автоматизована система управління вогнем, бортовий балістичний обчислювач, навігаційна система та приймач космічної радіонавігаційної системи NAVSTAR[3].
Має автоматичну систему управління вогнем, систему навігації, фільтровентиляційну установку для захисту від зброї масового ураження, клімат-контроль. Машина обладнана радіостанцією для захищеного зв'язку[4].
Модернізація корпусу, башти, підвіски, та моторно-трансмісійного відділення збільшують середній час між поломками майже на 60 %, що збільшує готовність машини на 40 %. Середня тривалість ремонту зменшена майже на 50 %. Бортовий комп'ютер здатен визначати поломки[4].
M109A7 — модернізований варіант M109A6 «Паладин» 2012 року випуску.
Метою модернізації є продовження терміну експлуатації гаубиць M109A6 на 30-40 років і підвищення їх бойових характеристик.
Модернізована САУ успадкувала гармату та головні елементи башти від попередньої версії — А6[5], але оснащена цифровою системою управління вогнем і вдосконаленою напівавтоматичною системою заряджання. Також гідравлічні системи управління гармати були замінені на електричний привод.
Заради підвищення мобільності та зменшення експлуатаційних витрат базове шасі було замінено на удосконалене з елементами підвіски і трансмісією БМП М2 «Бредлі»[5].
Замість дизельного двигуна «Детройт Дизель» потужністю 440 к.с. на САУ встановлений двигун БМП М2 «Бредлі» («Каммінс» V903 потужністю 600 к.с.). Збройні сили США планують модернізувати 580 з 975 до рівня M109A7.
Протягом 2020 року було виготовлено понад 250 САУ цієї модифікації[5].
Програма англ. Extended Range Cannon Artillery (ERCA, укр. ствольна артилерія збільшеної дальності вогню) має на меті кардинально оновити можливості ствольної 155-мм артилерії американської армії. Очікується, що завдяки використанню нових стволів та нових снарядів та зарядів буде можливість забезпечити високоточну стрільбу на відстань понад 70 км, а то і на понад 100 км — в залежності від типу снаряду[6]. Темп стрільби зросте з 3 пострілів на хвилину до 10[7][8].
19 грудня 2020 року на полігоні Юма відбувся черговий етап випробувань в рамках цієї програми. Як шасі у дослідній модифікації САУ використано M109A7 Paladin Integrated Management (PIM)[6], а замість ствола 39 калібрів завдовжки встановлено ствол завдовжки 58 калібрів[9]. Під час випробувань здійснено постріли снарядами великої дальності Excalibur. Із трьох випущених снарядів (дещо відмінних між собою) одному вдалось вразити ціль на відстані 70 км[7].
Таким чином, серед іншого, було доведено, що наявні снаряди Excalibur можливо використовувати з посиленим зарядом[9].
Остаточна конструкція снаряду має бути визначена у 2021 році. Терміном готовності перших восьми прототипів ERCA до випробувань визначено 2023 р. — відповідно до поточних планів формування першого дивізіону з гарматами ERCA (поки без апарату заряджання). Другого дивізіону — на 2024 р[7].
Станом на березень 2021 рік наближався до завершення вибір батальйону, який першим отримає нові системи ERCA для випробувань тривалістю близько року. Також тривала робота над створенням автомату заряджання[6][10] — на Пікатіні Арсенал розпочались випробування нового автомата заряджання.
Прототип автомата заряджання вже був встановлений на дослідні зразки системи під час випробувальних стрільб червні 2019 року, однак він мав обмежені можливості. Готовий автомат заряджання буде здатен забезпечити значно швидший темп вогню за ручне заряджання. Також в майбутньому він буде важливий для створення безекіпажних артилерійських систем[11].
На початку квітня 2021 року Anniston Army Depot повідомила, що нещодавно було проведено модернізацію двох башт від M109A7 Paladin для використання в системі ERCA. Основною зміною біло збільшення та підсилення монтажних кріплень під нову, потужнішу гармату[12].
Є свідчення того, що з кінця травня 2022 року перебували на озброєнні 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців та використовувались проти російських окупантів[3][13].
На початку червня 2022 року російська пропаганда поширила відео зняте з БПЛА ракетного удару касетним реактивним снарядом по позиції українських САУ M109. На відео видно займання, однак не ясно, чи це горить розкладені позаду САУ заряди і снаряди, чи це зайнялась одна із артилерійських установок. Також з відео неможливо зрозуміти, чи було уражено САУ взагалі, і якщо так, то як сильно[14].
В 2008 році Міноборони Бельгії вирішило зняти з озброєння 64 самохідні артустановки M109A4BE, на модернізацію яких було витрачено значні ресурси. В 2015 році бельгійські M109A4BE були продані компанії що спеціалізується на скупці «надлишкового військового майна»[18][19].
В 2022 деяка кількість цих САУ була продана Україні[18].
В квітні 2017 року була підписана угода на придбання в Австрії 47 САУ M109A5ÖE ціною 60-140 тисяч € за одиницю. В жовтні 2018 року було завершено отримання техніки за цим контрактом[20]. Спочатку ці САУ були у використанні у Великій Британії, але з отриманням AS-90 їх було продано Австрії, де вони пройшли процес модернізації з версії M109A2/A3 до поточної версії M109A5ÖE. В грудні 2020 року стало відомо, що Латвія має намір придбати в Австрії додаткову кількість САУ (однак подробиці не розголошувались)[21].
В травні 2021 року міністерство оборони Латвійської Республіки уклало другий контракт на постачання 18 самохідних гаубиць M109A5ÖE з запасів австрійської армії. Вартість угоди понад 2 млн євро. З урахуванням нової партії у латвійській армії буде вже 53 САУ M109A5OE[22].
Німеччина тривалий час була основним оператором M109 серед країн НАТО у Європі. Окрім експлуатації, Німеччина активно та неодноразово модернізувала наявні в неї установки[23]. Навіть після завершення Холодної війни та початку переходу на PzH 2000 країна мала значний парк M109A3G. Так, станом на 2009 рік в країні було 499 САУ цього типу[24].
Протягом 1964—1972 років в Сполучених Штатів двома партіями було придбано 586 одиниці M109A1 та M109A2 й модернізовано компанією Rheinmetall до рівня M109G.
Також було створено кілька одиниць для навчання механіків-водіїв. У цих машинах замість башти було встановлено кабіну інструктора з великими вікнами, а замість гармати встановлена аналогічна за габаритами труба.
У зв'язку з переходом на PzH 2000 значну частину наявних САУ M109 було продано за кордон, зокрема, до Греції.
В 1999 році було продано 50 одиниць Греції за €10 млн. В 2003 році погоджено продати 114 одиниці разом з PzH 2000[джерело?]. В 2010 році було продано ще 223 одиниці разом із запасними частинами за €10 млн[25].
Національна гвардія штату Північна Кароліна першою серед підрозділів отримала M109A7 Paladin. 17 березня 2021 року розпочалось навчання особового складу з новою технікою у Форт Брегг[26].
На початку травня 2022 року стало відомо, що Норвегія має намір поставити до України гусеничні 155-мм самохідні гаубиці M109A3GN[27].
Трохи згодом речник Пентагону повідомив про згоду Нідерландів, Італії та Бельгії передати Україні або САУ M109, або німецькі PzH 2000. При чому Україна віддає перевагу М109, адже ці САУ забезпечують більшу мобільність на полі бою в порівнянні з раніше отриманими причіпними гаубицями M777[27].
28 травня 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що в результаті кооперації кількох країн до України вже надійшли «САУ М109 однієї з модифікацій. Це дуже якісна техніка». Ані кількість, ані модифікацію, ані жодних інших подробиць повідомлено не було[28].
Всього Норвегія передала Україні 22 САУ. Окрім самохідних установок, пакет допомоги також включає спорядження, запасні частини та артилерійські боєприпаси[29].
На початку червня 2022 року чотири отримані від Норвегії САУ M109A3GN разом з українською машиною управління вогнем артилерії 1В13 були помічені на Київщині[30]. Імовірно, комплекс автоматизованого керування вогнем радянського виробництва було інтегровано з західними артилерійськими установками, які надходять до України[31].
Тоді ж стало відомо, що до України вже попрямувала неоголошена кількість M109A4BE придбаних у приватної компанії з Бельгії[18][19].
В середині червня 2022 року міністр оборони Великої Британії Бен Воллес повідомив, що Британія закупила та відремонтувала понад 20 бельгійських самохідних артилерійських гаубиць M109 та вони вже прямують до України[32].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: M109 howitzer |
|
|
|
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-06-28 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=2010325