Intermezzo | ||||
---|---|---|---|---|
Жанр | імпресіоністична новела | |||
Автор | Михайло Коцюбинський | |||
Мова | українська мова | |||
Написано | 1908 | |||
| ||||
Цей твір у Вікіцитатах | ||||
Цей твір у Вікіджерелах |
«Intermezzo» — імпресіоністична новела Михайла Коцюбинського, написана в 1908 році в Чернігові. Новела складається з 11 частин, що пов’язані образом митця — учасника й оповідача зображуваного; розповідає про його духовне одужання при зустрічі з природою. У творі порушено проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу.
Слово Intermezzo (з італ. — пауза) — невеликий музичний твір, що виконувався в перервах між актами трагедії чи опери. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва — духовне відродження людини на природі.
Присвята: «Присвячую кононівським полям»
Новела «Intermezzo» написана після подій Російської революції 1905—1907 у добу найбільшого розгулу реакції. Новела автобіографічна. Влітку 1908 Коцюбинський поїхав відпочивати в село Кононівку, що на початку ХХ ст. входило до складу Полтавської губернії. Тепер це північний куток Черкащини, Драбівський район. Новела присвячена кононівським полям. Їх власником був Євген Чикаленко, відомий український меценат, який і умовив Михайла Коцюбинського відпочити у своєму маєтку.
Сюжет новели — безфабульний: за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму гру настроїв. В «Intermezzo» вони проходять через три фази:
Новела «Intermezzo» є взірцем імпресіоністичної прози. Нібито монологічний характер новели насправді є не внутрішнім монологом, а рядом зорових картин, написаних словом, які передають враження героя від довкілля і разом з тим його внутрішні переживання. Твір подекуди складається ніби з елементів мозаїки, уривчастих фрагментів; наче зітканий з яскравих, неповторних фарб, звуків, думок, настроїв. У новелі також помітні елементи символізму (назви «дійових осіб» є символами суперечливих почуттів і переживань героя). Замість традиційного сюжету подій і вчинків героя письменник вдається до сюжету внутрішнього, що його складають зіткнення різних переживань. Символічні образи й ускладнена метафорика надають твору жанрових ознак поезії в прозі.
М. Коцюбинський визначає у новелі, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб:
Але ці дійові особи — це засіб художньої умовності, застосований для того, щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» і «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце». Конфлікт між ними створює ту багатозначність символів, які й дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. Засіб контрасту відіграє також важливу ідейно-композиційну роль (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). І думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві.
На честь цього твору був названий Чернігівський КМЦ Інтермеццо, відкритий через 101 рік після написання новели.[1]
Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Стаття Intermezzo в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=838389