Crotale

	Crotale
Країна походження	Франція
Виробник	Thales Group, Matra Automobile (Matra Manufacturing & Services) і Samsung
Усього вироблено	6000
Дата/час прийняття в експлуатацію	1971
	Crotale у Вікісховищі

«Крота́ль» (фр. Crotale — гримуча змія) — французький всепогодний зенітний ракетний комплекс малої дальності, призначений для боротьби з повітряними цілями в діапазоні середніх, малих і гранично малих висот. Може використовуватися як для ППО стратегічно важливих опорних пунктів, центрів управління, стартових позицій ракет, так безпосереднього прикриття бойових порядків військ.

ЗРК Crotale розроблений французькою фірмою «Thomson-CSF/Matra», і існує у двох варіантах базування: рухомому наземному та корабельному варіанті. Прийнято на озброєння Франції, Фінляндії, Греції, Нідерландів. Комплекс із моменту створення неодноразово модернізувався.

У жовтні 2022 Франція оголосила передачу комплексів Україні^[1]. За даними французьких медіа, мова може йти про 3-4 комплекси^[2].

Розробка та виробництво

Розроблено у 1970-х роках.

Ракета може досягти своєї максимальної швидкості 2,3 Маха протягом двох секунд.

Ліцензійне виробництво у США

У 1970-х «Кроталь» поряд з іншими зразками європейської ВПТ, такими як франко-німецький «Роланд» та британська «Рапіра», брав участь у конкурсі на переозброєння Армії США тактичними системами ППО військ у рамках програми LOFAADS/SHORADS (Low-level forward -area air-defence system/Short-range air-defence system), що передбачала заміну у військах ЗРК «Чапарел». У 1972 році був утворений консорціум на чолі з ракетобудівним підрозділом корпорації «Роквелл» (Rockwell Missile Systems Division): виробництво бойових машин з електродвигунами, на яких мала була розміщуватися пускова установка, і машин наведення з радіолокаційними станціями підсвічування цілі, мало бути розгорнуто на заводах машинобудівного підрозділу компанії Паккар (Pacific Car and Foundry Division), який і планував налагодити серійне виробництво за ліцензією; виготовленням баштових пускових установок для бойових машин та баштових РЛС для машин наведення мали займатися підприємства електромеханічного підрозділу корпорації «Нортроп» (Northrop Electromechanical Division)^[3].Однак у конкурсі перемогли ЗРК «Роланд» і від виробництва американських ліцензійних моделей «Кроталя» було вирішено відмовитись.

Модифікації

Комплекс існує у кількох модифікаціях:

«Crotale» — базовий варіант,
«Naval Crotale» — корабельний,
«Cactus» — експортується до Чилі та Південної Африки.
Shahine — експортується до Саудівської Аравії.
«Crotale-NG» — найсучасніша модифікація

Тактико-технічні характеристики

Південнокорейський варіант Chunma.

Дальність стрільби: 500-10 000 м
Висота ураження: до 6000 м
Кількість ракет на ПУ: 8 шт.
Час реакції: 5 с
Максимальна швидкість польоту ракети: 2,6 М^[4]
Час польоту на дальність 8000 м: 10 с^[5]
Довжина: 2290 мм
Діаметр корпусу: 165 мм
Маса ракети: 73 кг
Бойова частина: осколкова, спрямованої дії
Маса бойової частини: 14 кг
Система наведення: радіокомандна з радіолокаційною або оптичною пеленгацією
Витримуване перевантаженя : 35 g

Платформа

На базі «Кроталь» створена універсальна багатоцільова платформа на повнопривідному шасі, під установку різних бойових модулів, реалізована в кількох варіантах виконання (цифра «4» або «6» у назві вказує на колісну формулу) і перетворює одиницю бронетехніки-носій на бойову машину піхоти, зенітний ракетний або зенітний гарматно-ракетний комплекс, машину управління вогнем батареї ракет або командно-штабну машину :

P4R

P4R — на чотириколісному шасі Hotchkiss-Brandt. Машини всіх зазначених типів на базі P4R важили близько 12 тонн та обслуговувалися екіпажами по дві особи (водій та оператор).^[6]

P6R

P6R — на шестиколісному шасі Thomson-CSF, розроблена спільно з компанією-виробником башт для бронетехніки SAMM (Societe d'Applications des Machines Motrices). Газотурбінний двигун потужністю 340 квт. Пропонувалася на експорт для Бундесверу^[6].

Модулі

Зенітний ракетний комплекс — SICA «Shahine» R460 (P4R) або «Sirocco» (P6R). Має вдосконалену модель Shanine 2 із цифровою системою обробки інформації SHADL (SHAnine Data-Link), альтернативною РЛС наведення, модифікованою РЛС виявлення (дальність виявлення доведена до 19,5 км), а також удосконаленим інфрачервоним дистанційним підривником^[6].
Бойова машина піхоти — замість зенітних керованих ракет, оснащена бойовим модулем Sylac з 20-мм спареною автоматичною гарматою, розробленим американо-французьким консорціумом Thomson-CSF. Система управління вогнем модуля включає бортовий комп'ютер, телевізійну систему наведення і приціл з гіроскопічною стабілізацією, а також імпульсно-доплерівську станцію ближньої радіолокаційної розвідки Œil Vert (з фр. — «зелене око»), що працює в діапазоні висот від 0 до 3 км з похилою дальністю виявлення цілей до 7,5 км (по цілям типу «підлітаючий вертоліт») і 15 км (типу «літак») і дозволяє виявити цілі, що летять з радіальною швидкістю від 108 до 1080 км/год або зависають у просторі^[6].

Усі перелічені вище зразки озброєння на базі «Кроталь» були розроблені наприкінці 1970-х — на початку 1980-х, тоді ж пройшли заводські випробування та пропонувалися на експорт, регулярно виступаючи як експонати на різних міжнародних виставках озброєння та військової техніки, але в серійне виробництво запущені не були через відсутність великих замовлень^[6].

Оператори

Саудівська Аравія: 16 систем цілевказання та 32 пускові системи, 36 систем Shahine.
Чилі: 2 систем цілевказання та 4 пускових систем
Єгипет: 12 систем цілевказання та 24 пускових систем (Sphinx).
ОАЕ: 3 системи цілевказання та 9 пускових систем
Франція, 12 одиниць Crotale NG на озброєнні в ескадрильях наземної протиповітряної оборони станом на 2018 рік^[7]. Перше покоління Crotales було знято з експлуатації.
Фінляндія, 21 одиниця Crotale NG на шасі XA-200 6x6 з 1990-х^[8].
Греція, 9 одиниць Crotale NG для ВПС на шасі XA-200 6x6 з 1998 року, 2 для ВМС.
Лівія: 9 систем цілевказання та 27 пускових систем.
Пакистан: 12 систем цілевказання та 24 пускових систем.
КНР: 1 батарею було поставлено для оцінки. Зворотнім інжинірингом китайська промисловість створила систему HQ-7, яку пізніше було скопійовано Іраном.
Південна Корея: 114 пускових систем було поставлено у 1999—2009 рр. Будувалися за участю Samsung Thales для південокорейської армії під назвою KM-SAM Chunma або Pegasus^[9].
Україна: 3 або 4 системи поставляються Францією 2022 року^[10].