Порошенко Олексій Іванович
| Порошенко Олексій Іванович | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народився |
11 червня 1936 Саф'яни, Q12738178?, Ізмаїл, Bessarabia within Romaniad, Королівство Румунія | ||||||
| Помер |
16 червня 2020[1] (84 роки) Київ, Україна | ||||||
| Поховання | Звіринецьке кладовище | ||||||
| Країна |
 Королівство Румунія СРСР Україна | ||||||
| Діяльність | господарський та політичний діяч | ||||||
| Alma mater | Львівський національний аграрний університет | ||||||
| Батько | Іван Порошенко | ||||||
| У шлюбі з | Порошенко Євгенія Сергіївнаd | ||||||
| Діти | Михайло Олексійович Порошенко (1957—1997), Петро Олексійович Порошенко (1965) | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Олексі́й Іва́нович Пороше́нко (нар. 11 червня 1936, Саф'яни, Україна (на той час жудець Ізмаїл, Королівство Румунія) — 16 червня 2020) — український господарський і політичний діяч. Герой України, заслужений працівник сільського господарства України. Батько п'ятого Президента України Петра Порошенка.
Біографія
Рід Порошенків документально фіксується в Саф'янах Ізмаїльського повіту Бесарабської губернії вже в переписі 1835 року, де Порошенки записані міщанами української громади[2].
Олексій Іванович народився у селі Саф'яни Ізмаїльського жудеця Королівства Румунія в родині румунського громадянина Івана Євдокимовича Порошенка. Закінчив 7-річну школу в Саф'янах і середню школу в Ізмаїлі, вступив до Львівського сільськогосподарського інституту. У період навчання одружився 1956 з Євгенією Сергіївною Григорчук (після заміжжя — Порошенко) (1937–2004), наступного року 28 серпня народився старший син Михайло (1957–1997).
Закінчив інститут 1959, здобувши фах інженера-механіка механізації трудомістких процесів у сільському господарстві. Після завершення навчання поїхав на малу батьківщину в Болград Одеської області інженером Держтехнагляду. 1962 став головним інженером Болградського районного об'єднання сільгосптехніки. У Болграді народився другий син Петро Порошенко — майбутній Президент України.
1974 переїхав з Болграда до Бендер Молдавської РСР на Бендерський дослідницький експериментально-ремонтний завод. Від 26 вересня 1974 до 1 грудня 1983 — директор заводу, за його директорства були збудовані заводська поліклініка і багатоквартирний будинок для працівників заводу.
З 1983 працював у Тирасполі начальником спеціалізованої пересувної механізованої колони (СПМК-7) тресту «Молдсільгоспмонтаж».
9 листопада 1985 Олексій Порошенко був затриманий міським відділом внутрішніх справ Бендер за розкрадання матеріальних цінностей в особливо великих розмірах, санкція на його арешт була видана 2 грудня 1985. Наступні півроку досудового слідства Олексій Порошенко просидів у слідчому ізоляторі Бендери. 20 липня 1986 Олексій Порошенко був засуджений вироком колегії з кримінальних справ Верховного Суду Молдавської РСР за статтями 155-1, 123 ч.2, 220 ч.2, 227 ч.1 Кримінального кодексу МРСР до 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму, конфіскацією майна і позбавленням права займати керівні посади строком на 5 років (кримінальна справа № 2-121/86). Судимість Олексія Порошенка була скасована достроково актом амністії згідно ст. 1 п. «б» Указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 червня 1987 (на свободу він вийшов 21 серпня 1987).[3][4][5][6][неавторитетне джерело]
1992, після здобуття незалежності України і у зв'язку з війною у Придністров'ї, емігрував до Києва, де навчався в аспірантурі Київського державного університету імені Шевченка молодший син Петро. Того ж року став заступником генерального директора АТ «Біржовий дім „Україна“» (генеральним директором був Петро Порошенко), 1993 — заступником генерального директора ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» (генеральний директор Петро Порошенко). Після того, як Петро 1998 обраний депутатом Верховної Ради України, Олексій Порошенко став гендиректором концерну Укрпромінвест.
З 2005 року — керівник ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».
У 2012 році журнал «Фокус» розмістив бізнесмена у списку 20 найуспішніших аграріїв України, де він посів дев'яте місце[7].
Помер 16 червня 2020 року в місті Київ, від геморагічного інсульту.[8][9]
Політична діяльність
Депутат Вінницької обласної ради (2006–2010) від партії «Наша Україна». Член постійної комісії з питань агропромислового комплексу.
На виборах до Вінницької обласної ради 2010 року пройшов за списком «Української партії „Єдність“».[10]
На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 16[11], але у вересні за рішенням родини припинив участь у перегонах[12].
Сім'я
- Дружина — Євгенія Сергіївна Порошенко (Григорчук), померла в 2004 році.
- Діти:
- Старший син Михайло трагічно загинув 1997 року в автокатастрофі за нез'ясованих обставин. Похований разом з матір'ю в родинному склепі на Звіринецькому кладовищі Києва.
- Молодший син Петро, народився в 1965 році — 5-й президент України (у 2014—2019 роках).
Нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (23 червня 2009) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку агропромислового комплексу, запровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур[13]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 січня 2007)[14]
- Орден «Знак Пошани»
- Медаль «За трудову відзнаку»
- Заслужений працівник сільського господарства України (26 липня 2001)[15]
Примітки
- ↑ Помер батько Петра Порошенка
- ↑ Ревізька казка с.Саф'яни 1835 року.
- ↑ Земляки Порошенка з Придністров'я: злість, образи, надії та співчуття, Павєл Шеремет УП, 23 червня 2015
- ↑ Порошенко, Пётр Алексеевич, Генштабъ
- ↑ Коррупция. Корни и крона. Тайна семьи Порошенко, Четверта влада, 14 ноября 2005
- ↑ Отца президента Украины Петра Порошенко на нары ... привела водка, Антикор
- ↑ 20 самых успешных аграриев Украины. Рейтинг Фокуса. «Фокус». 15.06.2012. Архів оригіналу за 22.09.2012. Процитовано 06.09.2019.
- ↑ Помер батько Петра Порошенка. 5 канал (uk-UK). Процитовано 2020-06-16.
- ↑ Батько Петра Порошенка помер через інсульт. Club-tourist (en-US). Процитовано 2020-06-18.
- ↑ Результати виборів депутатів ради (Вінницька область, Вінницька обласна рада). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори". 2014-10-23. Процитовано 2015-11-10.
- ↑ Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі (Одномандатний виборчий округ №16). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2012". 2012. Процитовано 2015-11-10.
- ↑ Батько Порошенка припинив виборчу кампанію у 16 виборчому окрузі на Вінниччині
- ↑ Указ Президента України № 481/2009 від 23 червня 2009 року «Про присвоєння О. Порошенку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 571/2001 від 26 липня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
Джерела
|
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Про сторінку
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=741942