Плахута Ігор Вікторович

Ігор Вікторович Плахута
Генерал-майор
Загальна інформація
Народження	1 вересня 1967(1967-09-01) (56 років)
Національність	українець
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
11.02.2024 — т. ч. Територіальна оборона, командувач
Нагороди та відзнаки

Ігор Вікторович Плахута (нар. 1 вересня 1967) — український військовослужбовець, генерал-майор Збройних сил України. Командувач Сил територіальної оборони ЗСУ (від 2024). Керував внутрішніми військами МВС під час розгону Євромайдану.^[1]

Життєпис

Військовим мріяв стати з дитинства, тому навчатись пішов у Алма-Атинське вище загальновійськове командне училище. Після випуску служив у Київському військовому окрузі.

У 1988 році,будучи молодим лейтенантом півроку добровільно брав активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згодом, зі здобуттям Україною Незалежності, разом з нинішнім Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським одним із перших присягнув на вірність українському народові. Подальшу службу проходив у Національній гвардії України, а пізніше був направлений на службу у Бригаду морської піхоти.

31 липня 1998 року його було нагороджено медаллю "За військову службу Україні"^[2] за зразкове виконання військового обов'язку, досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці. А 4 грудня 2006 року Ігор Плахута отримав орден Данила Галицького^[3] за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності та безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку.

2000 року вступив на оперативно-тактичний факультет національної академії оборони україни, 2009 року закінчив оперативно-стратегічний факультет національного університету оборони України.

У 2004—2008 роках служив командиром Окремої президентської бригади^[4].

У 2008-2012 роках він очолював 169-го навчального центру^[4]. А згодом у 2012 році— начальник управління Південного територіального командування Внутрішніх військ МВС України^[5].

У 2013—2014 роках в часи Євромайдану працював у системі МВС та керував силами Внутрішніх військ, які розганяли протестувальників^[6]. Учасники Революції Гідності називають Ігоря Вікторовича «одним з небагатьох адекватних людей по «той бік барикад». Після подій на Майдані він пройшов численні люстраційні перевірки, які підтвердили відсутність складу злочину в його діях, що підтверджується і багатьма фото- та відео матеріалами.

В період каденції президента Петра Порошенка у 2015 році прийшов на службу в Управління державної охорони України^[7] та займався підготовкою особового складу співробітників Управління державної охорони України.

В 2018—2019 р.р був заступником начальника Інституту Управління державної охорони України КНУ імені Тараса Шевченка.

Під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України генерал-майор Плахута долучився до лав Збройних Сил України. На початку березня, після того, як в складі ЗСУ було сформоване Командування Сил спеціальних дій Сил спеціальних операцій, був призначений на посаду заступника командувача Сил спеціальних дій.

Брав участь у формуванні загонів, до складу яких в тому числі входили  представники добровольчих батальйонів, патріоти, воїни АТО, серед яких було чимало учасників Революції Гідності.

Згодом він був призначений на посаду заступника командира оперативно-стратегічного управління військ «Хортиця».

Побратими характеризують генерала Плахуту як «людину діла», називаючи суворим, справедливим та людиною, яка хвилюється за життя і здоров'я підлеглих.

11 лютого 2024 року Президент України Володимир Зеленський призначив Ігоря Плахуту командувачем Сил територіальної оборони ЗСУ. На цій посаді він змінив Анатолія Баргилевича, який став начальником Генерального Штабу ЗСУ.^[8].

Військові звання

• генерал-майор (1 грудня 2009)^[9];
• полковник^[9].

Нагороди

• орден Данила Галицького (4 грудня 2006) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди 15-ї річниці Збройних Сил України^[10];
• медаль «За військову службу Україні» (31 липня 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці^[11].

Примітки

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.