Кривонос Сергій Григорович

Сергій Григорович Кривонос
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України
12 березня 2019 — 29 грудня 2020
Президент	Петро Порошенко Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр	Володимир Гройсман Олексій Гончарук Денис Шмигаль
Попередник	Гладковський Олег Володимирович
Перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ
31 грудня 2015 — 12 березня 2019
Президент	Петро Порошенко
Прем'єр-міністр	Арсеній Яценюк Володимир Гройсман
Народився	26 липня 1970(1970-07-26) (52 роки) Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	військовослужбовець
Громадянство	Україна
Освіта	Київське вище загальновійськове командне училище Національний університет оборони України
Політична партія	Воїни АТО
У шлюбі з	Олена Кривонос
Діти	Анна Кривонос
Звання	Генерал-майор
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Григо́рович Кривоно́с (нар. 26 липня 1970, Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР) — український політичний та військовий діяч, генерал-майор Збройних сил України, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України (2016—2019).

Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019^[1]-2020^[2]).

Життєпис

Народився 26 липня 1970 року у Кременчуці на Полтавщині в родині робітників. Його двоюрідний дід був учителем композиторів Георгія та Платона Майбород^[3].

Після закінчення середньої школи навчався в кременчуцькому ПТУ № 19, працював на місцевому НПЗ^[3].

У грудні 1988 року був призваний до війська.

У серпні 1990 року вступив на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища, яке після ліквідації приєднали до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у червні 1994 року.

Того ж року одружився^[3].

Військова служба

Командир групи спецпризначення, командир 8 ОПСпП, — двічі виводив полк у найкращі частини ЗС України за підсумками року; на керівних посадах у Командуваннях сухопутних та аеромобільних військ^[4]. Брав участь у багатьох міжнародних навчаннях.

У 2003—2004 роках Сергій Кривонос двічі злітав в Ірак — «Я та група моїх людей, чотири особи, охороняли там керівництво наших Збройних сил. Після тих поїздок у мені багато що ментально змінилося. Ірак, мабуть, допоміг вибити „совкове“ сприйняття»^[5].

У 2009 році, коли з пальним у ЗСУ було сутужно, загін спецпризначенців під час навчань під керівництвом Кривоноса здійснив 500-кілометровий марш та провів тактико-спеціальні навчання на території Чернівецької області вздовж державного кордону. Близько 40 машин пройшли із Хмельницького до Чернівців, Сторожинця і повернулися на базу. Небувала для того часу операція^[6].

У 2012 році очолив штаб Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Російське вторгнення 2014 року полковник Кривонос зустрів на посаді начальника штабу — першого заступника командувача ВДВ^[5].

Російсько-українська війна (2014—2022)

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Битва за Краматорськ

У 2014 році особисто командував обороною Краматорського аеродрому, яка позначилася значними втратами нападників.

7 жовтня 2014 року був призначений начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗС України. Полковник Кривонос і його команда у співробітництві з представниками НАТО розробили Стратегію побудови українських Сил спеціальних операцій. Але, за даними журналіста Юрія Бутусова, начальник Генштабу Віктор Муженко через особистий конфлікт негласно усунув Кривоноса від реалізації програми підготовки ССО.

5 січня 2016 року наказом Міністра оборони України призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗС України.

12 березня 2019 року Указом Президента України був призначений заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України^[7].

9 квітня 2019 року президент Порошенко призначив Кривоноса головою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю^[8][9], а 7 травня 2019 року — став керівником новоствореної міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави^[10][11]. Але 29 листопада 2019 року президент Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади керівника групи^[12].

У травні 2019 року секретним Указом Президента України заступник Секретаря РНБО України Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора^[13].

29 грудня 2020 року президент Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади заступника Секретаря РНБО України^[2].

5 червня 2021 року Сергія Кривоноса було звільнено з військової служби в Збройних Силах України^[14].

Російсько-українська війна (2022-)

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022)

Від початку широкомасштабної збройної агресії Сергія Кривоноса, виключно як добровольця та враховуючи бойовий досвід щодо оборони краматорського аеродрому 2014 року, головнокомандувачем ЗС України було призначено керівником оборони аеропорту «Київ»^[15]. Він протягом 39 діб керував обороною важливого стратегічного об'єкта^[16].

Однак від 24 лютого 2022 року і до кінця серпня 2022 року на військовій службі не перебуває та на військову службу під час мобілізації не призивався^[15].

Журналіст Юрій Бутусов заявив, що слідчі ДБР порушили проти генерал-майора Кривоноса кримінальну справу за його діяльність навесні 2022 року, коли він за погодженням з начальником Генштабу генералом Валерієм Залужним відповідав за оборону цього об'єкта^[17].

Політична діяльність

5 лютого 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала Кривоноса кандидатом на пост Президента від партії «Воїни АТО»^[18]. 6 березня 2019 року він зняв кандидатуру з виборів^[19], підтримавши Петра Порошенка на виборах^[20].

Я виважено оцінюю кожен свій крок. Тому, поки йде війна і вірогідність відкритої агресії зі сторони нашого головного ворога Російської Федерації є занадто великою, мені прийшлося прийняти зважене та дуже не просте для себе рішення щодо зняття своєї кандидатури з подальшої гонки за пост Президента України. Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

— Сергій Кривонос, 6 березня 2019.

Виступає за узаконення приватних військових компаній. В інтерв'ю виданню «Новинарня» зазначив: «ПВК потрібні для цієї держави, бо створюють безпеку суспільства. Україна має величезну кількість населення, яке пройшло війну і повернулося звідти, але не всі можуть адаптуватися до мирного життя. І не хочуть. То давайте надамо їм спроможність продовжувати займатись військовою справою, при цьому отримувати нормальні кошти і не становити небезпеку для держави. Приватні військові компанії, скажімо, у США — це колишні військові, які не знайшли себе в цивільному житті. Це такий громовідвід військових спеціалістів. Розумієте, якщо ці люди будуть не зайняті, не визнані, не оцінені, не оплачені добре — вони почнуть шукати, або їх почнуть шукати і використовувати для дестабілізації ситуації в країні. Тому, вважаю, варто дати їм змогу нормально працювати в ПВК і заробляти чисті, нормальні гроші»^[5].

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького II ст. (21 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм^[21].
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[22].
• Медаль «За військову службу Україні» (27 липня 2018) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку^[23].

Примітки

Джерела

• Сайт Ради національної безпеки і оборони України [Архівовано 17 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Сайт Міністерства оборони України [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

• Біографія /Прямий, 7.2.2019/ [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Persona /Интервью с Гулей Поготовой, 19.7.2019/ [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Аеропорт Краматорська, 15 липня 2014 [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Мисливці, що стали заручниками [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Політрада [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

Декларація

• Е-декларація [Архівовано 11 грудня 2020 у Wayback Machine.]

Нормативний контроль GKG: /g/11b6ckjy56

п о р Учасники російсько-української війни (з 2014) А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

п о р Кандидати на посаду Президента України 2019 Геннадій Балашов Роман Безсмертний Ольга Богомолець Інна Богословська Юрій Бойко Віктор Бондар Олександр Ващенко Олександр Вілкул Микола Габер Анатолій Гриценко Олександр Данилюк Юрій Дерев'янко Василь Журавльов Володимир Зеленський Сергій Каплін Юрій Кармазін Ілля Кива Аркадій Корнацький Руслан Кошулинський Віктор Кривенко Віталій Купрій Юлія Литвиненко Олег Ляшко Олександр Мороз Валентин Наливайченко Роман Насіров Андрій Новак Сергій Носенко Володимир Петров Петро Порошенко Руслан Ригованов Віталій Скоцик Ігор Смешко Олександр Соловйов Сергій Тарута Юлія Тимошенко Юрій Тимошенко Ігор Шевченко Олександр Шевченко Зняли кандидатури Дмитро Гнап Дмитро Добродомов Сергій Кривонос Андрій Садовий Євгеній Мураєв