Сергій Григорович Кривонос | |
---|---|
Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України | |
12 березня 2019 — 29 грудня 2020 | |
Президент |
Петро Порошенко Володимир Зеленський |
Прем'єр-міністр |
Володимир Гройсман Олексій Гончарук Денис Шмигаль |
Попередник | Гладковський Олег Володимирович |
Перший заступник командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ | |
31 грудня 2015 — 12 березня 2019 | |
Президент | Петро Порошенко |
Прем'єр-міністр |
Арсеній Яценюк Володимир Гройсман |
Народився |
26 липня 1970 (52 роки) Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР |
Відомий як | військовослужбовець |
Громадянство | Україна |
Освіта |
Київське вище загальновійськове командне училище Національний університет оборони України |
Політична партія | Воїни АТО |
У шлюбі з | Олена Кривонос |
Діти | Анна Кривонос |
Звання | Генерал-майор |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Сергі́й Григо́рович Кривоно́с (нар. 26 липня 1970, Кременчук, Полтавська область, Українська РСР, СРСР) — український політичний та військовий діяч, генерал-майор Збройних сил України, перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України (2016—2019).
Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (2019[1]-2020[2]).
Народився 26 липня 1970 року у Кременчуці на Полтавщині в родині робітників. Його двоюрідний дід був учителем композиторів Георгія та Платона Майбород[3].
Після закінчення середньої школи навчався в кременчуцькому ПТУ № 19, працював на місцевому НПЗ[3].
У грудні 1988 року був призваний до війська.
У серпні 1990 року вступив на навчання до Київського вищого загальновійськового командного училища, яке після ліквідації приєднали до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у червні 1994 року.
Того ж року одружився[3].
Командир групи спецпризначення, командир 8 ОПСпП, — двічі виводив полк у найкращі частини ЗС України за підсумками року; на керівних посадах у Командуваннях сухопутних та аеромобільних військ[4]. Брав участь у багатьох міжнародних навчаннях.
У 2003—2004 роках Сергій Кривонос двічі злітав в Ірак — «Я та група моїх людей, чотири особи, охороняли там керівництво наших Збройних сил. Після тих поїздок у мені багато що ментально змінилося. Ірак, мабуть, допоміг вибити „совкове“ сприйняття»[5].
У 2009 році, коли з пальним у ЗСУ було сутужно, загін спецпризначенців під час навчань під керівництвом Кривоноса здійснив 500-кілометровий марш та провів тактико-спеціальні навчання на території Чернівецької області вздовж державного кордону. Близько 40 машин пройшли із Хмельницького до Чернівців, Сторожинця і повернулися на базу. Небувала для того часу операція[6].
У 2012 році очолив штаб Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Російське вторгнення 2014 року полковник Кривонос зустрів на посаді начальника штабу — першого заступника командувача ВДВ[5].
У 2014 році особисто командував обороною Краматорського аеродрому, яка позначилася значними втратами нападників.
7 жовтня 2014 року був призначений начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗС України. Полковник Кривонос і його команда у співробітництві з представниками НАТО розробили Стратегію побудови українських Сил спеціальних операцій. Але, за даними журналіста Юрія Бутусова, начальник Генштабу Віктор Муженко через особистий конфлікт негласно усунув Кривоноса від реалізації програми підготовки ССО.
5 січня 2016 року наказом Міністра оборони України призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗС України.
12 березня 2019 року Указом Президента України був призначений заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України[7].
9 квітня 2019 року президент Порошенко призначив Кривоноса головою комісії з військово-технічного співробітництва та експортного контролю[8][9], а 7 травня 2019 року — став керівником новоствореної міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави[10][11]. Але 29 листопада 2019 року президент Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади керівника групи[12].
У травні 2019 року секретним Указом Президента України заступник Секретаря РНБО України Сергій Кривонос отримав звання генерал-майора[13].
29 грудня 2020 року президент Володимир Зеленський звільнив Кривоноса з посади заступника Секретаря РНБО України[2].
5 червня 2021 року Сергія Кривоноса було звільнено з військової служби в Збройних Силах України[14].
Від початку широкомасштабної збройної агресії Сергія Кривоноса, виключно як добровольця та враховуючи бойовий досвід щодо оборони краматорського аеродрому 2014 року, головнокомандувачем ЗС України було призначено керівником оборони аеропорту «Київ»[15]. Він протягом 39 діб керував обороною важливого стратегічного об'єкта[16].
Однак від 24 лютого 2022 року і до кінця серпня 2022 року на військовій службі не перебуває та на військову службу під час мобілізації не призивався[15].
Журналіст Юрій Бутусов заявив, що слідчі ДБР порушили проти генерал-майора Кривоноса кримінальну справу за його діяльність навесні 2022 року, коли він за погодженням з начальником Генштабу генералом Валерієм Залужним відповідав за оборону цього об'єкта[17].
5 лютого 2019 року Центральна виборча комісія зареєструвала Кривоноса кандидатом на пост Президента від партії «Воїни АТО»[18]. 6 березня 2019 року він зняв кандидатуру з виборів[19], підтримавши Петра Порошенка на виборах[20].
Я виважено оцінюю кожен свій крок. Тому, поки йде війна і вірогідність відкритої агресії зі сторони нашого головного ворога Російської Федерації є занадто великою, мені прийшлося прийняти зважене та дуже не просте для себе рішення щодо зняття своєї кандидатури з подальшої гонки за пост Президента України. Вважаю сьогодні в тих умовах, яких знаходиться держава, не доцільним зміну Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. — Сергій Кривонос, 6 березня 2019.
Виступає за узаконення приватних військових компаній. В інтерв'ю виданню «Новинарня» зазначив: «ПВК потрібні для цієї держави, бо створюють безпеку суспільства. Україна має величезну кількість населення, яке пройшло війну і повернулося звідти, але не всі можуть адаптуватися до мирного життя. І не хочуть. То давайте надамо їм спроможність продовжувати займатись військовою справою, при цьому отримувати нормальні кошти і не становити небезпеку для держави. Приватні військові компанії, скажімо, у США — це колишні військові, які не знайшли себе в цивільному житті. Це такий громовідвід військових спеціалістів. Розумієте, якщо ці люди будуть не зайняті, не визнані, не оцінені, не оплачені добре — вони почнуть шукати, або їх почнуть шукати і використовувати для дестабілізації ситуації в країні. Тому, вважаю, варто дати їм змогу нормально працювати в ПВК і заробляти чисті, нормальні гроші»[5].
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-09-12 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1792689