Жванецький Михайло Михайлович | |
---|---|
рос. Михаил Михайлович Жванецкий рос. Михаил Маньевич Жванецкий | |
Ім'я при народженні | рос. Михаил Маньевич Жванецкий |
Псевдо | Михаил Михайлович Жванецкий |
Народився |
6 березня 1934 Одеса, Українська СРР, СРСР |
Помер |
6 листопада 2020[1] (86 років) Москва, Росія[2] ·рак простати |
Поховання | Новодівочий цвинтар |
Країна |
![]() ![]() |
Діяльність | письменник, сатирик, сценарист, ведучий, актор, гуморист, телеведучий, інженер, механік |
Alma mater | Одеський національний морський університет (1956) |
Знання мов | російська |
Конфесія | юдаїзм |
У шлюбі з | Жванецька Наталя Валеріївнаd |
Діти | Дмитро Жванецькийd |
Нагороди | |
IMDb | nm3852876 |
Сторінка в Інтернеті | jvanetsky.ru |
|
Миха́йло Миха́йлович Жване́цький (рос. Михаил Михайлович Жванецкий; нар. 6 березня 1934, Одеса, Українська РСР — пом. 6 листопада 2020, Москва, РФ) — радянський та російський письменник-сатирик українського походження, виконавець власних творів. Виступи та твори Жванецкого вирізняються так званим «одеським гумором» і дещо алегоричною подачею матеріалу. З 1988 був художнім керівником Московського театру мініатюр, президентом Всесвітнього клубу одеситів.
Народився 6 березня 1934 року у Одесі в родині лікарів.
У 1956 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту (нині — Одеський національний морський університет) за фахом «Інженер-механік підіймально-транспортного устаткування портів». У студентські роки юнак брав участь у самодіяльності, де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував.
У 1963 році під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр[ru] познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру, а 1964 року запросив Михайла у свій театр на посаду завідувача літературної частини.
Разом із Жванецьким Райкін поставив 1969 року програму «Светофор», де вперше були показані мініатюри «Авас», «Дефицит», «Век техники». У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав більш ніж 300 мініатюр і монологів.
Згодом, коли Михайло Жванецький отримав досвід, він пішов з театру Райкіна та почав працювати самостійно. Він влаштувався працювати в Одеську обласну філармонію, а згодом у Московський театр «Ермітаж»[ru], де отримав славу. Згодом, 1988 року, Жванецький заснував Московський театр мініатюр, керівником залишався до смерті. Там він поставив спектаклі: «Птичий полет» (1987), «Избранное» (1988), «Политическое кабаре» (1989), «Моя Одесса» (1994), «Престарелый сорванец» (1999).[3]
Наприкінці 2019 року у Жванецького було діагностовано рак, у жовтні 2020-го він заявив про припинення публічних виступів. Помер 6 листопада 2020 року в Москві у віці 86 років.[4]
Попри популярність, у часи СРСР Жванецький видав лише кілька книжок. Зокрема, «В помощь художественной самодеятельности» і збірку «Год за два» (1987)[5], а також у 1982 році — «Встречи на улицах», після розвалу СРСР було видано книгу «Моя Одесса» (1993).
2001 року до 65-річчя письменника у видавництві «Время»[ru] вийшло чотиритомне «Собрание произведений» Жванецького.
У грудні 2019 року знявся в фільмі «Одеський пароплав» разом з Михайлом Пореченковим та Федором Добронравовим, зйомки пройшли в тимчасово анексованому РФ Криму (Севастополь та Євпаторія). Фільм було створено за замовленням пропагандистського телеканалу «Росія-1»[6].
Дружина Наталя (*1966), є син Дмитро[10].
|
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2020-11-15 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=417935