Жванецький Михайло Михайлович
| Жванецький Михайло Михайлович | |
|---|---|
| рос. Михаил Михайлович Жванецкий рос. Михаил Маньевич Жванецкий | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | рос. Михаил Маньевич Жванецкий |
| Псевдо | Михаил Михайлович Жванецкий |
| Народився |
6 березня 1934 Одеса, Українська СРР, СРСР |
| Помер |
6 листопада 2020[1] (86 років) Москва, Росія[2] ·рак простати |
| Поховання | Новодівочий цвинтар |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | письменник, сатирик, сценарист, ведучий, актор, гуморист, телеведучий, інженер, механік |
| Alma mater | Одеський національний морський університет (1956) |
| Знання мов | російська |
| Конфесія | юдаїзм |
| У шлюбі з | Жванецька Наталя Валеріївнаd |
| Діти | Дмитро Жванецькийd |
| Нагороди | |
| IMDb | nm3852876 |
| Сторінка в Інтернеті | jvanetsky.ru |
| |
Миха́йло Миха́йлович Жване́цький (рос. Михаил Михайлович Жванецкий; нар. 6 березня 1934, Одеса, Українська РСР — пом. 6 листопада 2020, Москва, РФ) — радянський та російський письменник-сатирик українського походження, виконавець власних творів. Виступи та твори Жванецкого вирізняються так званим «одеським гумором» і дещо алегоричною подачею матеріалу. З 1988 був художнім керівником Московського театру мініатюр, президентом Всесвітнього клубу одеситів.
Життєпис
Народився 6 березня 1934 року у Одесі в родині лікарів.
У 1956 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту (нині — Одеський національний морський університет) за фахом «Інженер-механік підіймально-транспортного устаткування портів». У студентські роки юнак брав участь у самодіяльності, де почав писати мініатюри та монологи, які часто сам і виконував.
У 1963 році під час гастролей в Одесі Ленінградського театру мініатюр[ru] познайомився з Аркадієм Райкіним, який узяв його твори до репертуару театру, а 1964 року запросив Михайла у свій театр на посаду завідувача літературної частини.
Разом із Жванецьким Райкін поставив 1969 року програму «Светофор», де вперше були показані мініатюри «Авас», «Дефицит», «Век техники». У часи роботи під проводом Райкіна колегами Жванецького були Роман Карцев і Віктор Ільченко, для яких він написав більш ніж 300 мініатюр і монологів.
Згодом, коли Михайло Жванецький отримав досвід, він пішов з театру Райкіна та почав працювати самостійно. Він влаштувався працювати в Одеську обласну філармонію, а згодом у Московський театр «Ермітаж»[ru], де отримав славу. Згодом, 1988 року, Жванецький заснував Московський театр мініатюр, керівником залишався до смерті. Там він поставив спектаклі: «Птичий полет» (1987), «Избранное» (1988), «Политическое кабаре» (1989), «Моя Одесса» (1994), «Престарелый сорванец» (1999).[3]
Наприкінці 2019 року у Жванецького було діагностовано рак, у жовтні 2020-го він заявив про припинення публічних виступів. Помер 6 листопада 2020 року в Москві у віці 86 років.[4]
Творчість
Попри популярність, у часи СРСР Жванецький видав лише кілька книжок. Зокрема, «В помощь художественной самодеятельности» і збірку «Год за два» (1987)[5], а також у 1982 році — «Встречи на улицах», після розвалу СРСР було видано книгу «Моя Одесса» (1993).
2001 року до 65-річчя письменника у видавництві «Время»[ru] вийшло чотиритомне «Собрание произведений» Жванецького.
У грудні 2019 року знявся в фільмі «Одеський пароплав» разом з Михайлом Пореченковим та Федором Добронравовим, зйомки пройшли в тимчасово анексованому РФ Криму (Севастополь та Євпаторія). Фільм було створено за замовленням пропагандистського телеканалу «Росія-1»[6].
Нагороди та почесні звання
- Член Спілки письменників СРСР (1978—1991);
- Кавалер ордена Дружби (1994, Росія);
- Лауреат премії «Тріумф» (1994, Росія);
- «Почесний громадянин Одеси» (17 лютого 1994 року та 27 лютого 1997 року, Україна);
- Народний артист України (8 вересня 1999)[7]
- «Заслужений діяч мистецтв Росії» (2001, Росія).[3]
- Народний артист Росії (2012)[8]
- Кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (27 лютого 2019 року, Росія)[9].
Особисте життя
Дружина Наталя (*1966), є син Дмитро[10].
Пам'ять
- 5931 Жванецький — астероїд, названий на його честь.
- Бульвар Михайла Жванецького — вулиця в Одесі названа на честь сатирика.
Примітки
- ↑ https://tvrain.ru/news/umer_mihail_zhvanetskij-518910/
- ↑ https://crimea.ria.ru/society/20201106/1118911419/Umer-Mikhail-Zhvanetskiy.html
- ↑ а б Официальная биография. Офіційний сайт Михайла Жванецького (ru). Процитовано 2016-06-08.
- ↑ Помер Михайло Жванецький: названа причина смерті. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-11-07.
- ↑ Божко Г. (04-11-2005). Михайло Жванецький: «Зло — це добро, яке прийшло до влади». «Дзеркало тижня».
- ↑ Жванецький знявся у фільмі про Одесу: там багато фанатів "руского міра". РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-11-07.
- ↑ Указ Президента України від 8 вересня 1999 року № 1146/99 «Про присвоєння М. Жванецькому почесного звання "Народний артист України"»
- ↑ Путін нагородив орденом Народного артиста України. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-11-07.
- ↑ http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/0001201902280005?index=9&rangeSize=1 Указ Президента Российской Федерации от 27.02.2019 № 79 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
- ↑ Михайлу Жванецькому діагностували рак: лікарі дали прогноз. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-01-18.
Посилання
- Офіційний вебсайт (рос.)
- Божко Г. (04-11-2005). Михайло Жванецький: «Зло — це добро, яке прийшло до влади». «Дзеркало тижня».
Михаил Жванецкий. "В гостях у Дмитрия Гордона". 1/2 (2006) на сайті YouTube- Михаил Жванецкий. "В гостях у Дмитрия Гордона". 2/2 (2006) на сайті YouTube
|
Про сторінку
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2020-11-15 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=417935