Денацифікація

Країни, де заборонені комунізм і нацизм

Денацифікація — система заходів зі звільнення економіки, політики, культури, ЗМІ та юриспруденції колишнього Третього рейху (Німеччини та Австрії) від впливу та наслідків націонал-соціалізму після Другої світової війни.

Програму було прийнято країнами антигітлерівської коаліції на Потсдамській конференції у серпні 1945 року. Денацифікація втілювалася в життя Контрольною радою^[en] та місцевими комісіями. 11 травня 1951 року було прийнято відповідний закон.

Денацифікація проводилась разом з демілітаризацією та демократизацією суспільства і державних інститутів.

Виконання програми денацифікації у сфері усунення колишніх функціонерів нацистського режиму з державних, політичних та керівних посад Німеччини було поступово уповільнено в зв'язку з початком Холодної війни та військового протистояння Західної Європи та комуністичного СРСР.

Щодо негерманського суспільства цей термін вжив Володимир Путін 24 лютого 2022 року в оголошенні так званої «спеціальної військової операції» в Україні, метою якої мала бути «демілітаризація та денацифікація» України^[1]. Це підтвердили наступного дня Міністр закордонних справ Сергій Лавров^[2] та прес-секретар Дмитрій Песков, який пояснив, що це означає: «В ідеалі треба звільнити Україну, зачистити її від нацистів, пронацистськи налаштованих людей та ідеологій»^[3]. Таке виправдання вторгнення викликало чималу критику та протест, уряд Росії звинуватили в хибних уявленнях щодо української державності^[4][5].

Див. також

• Декомунізація

Примітки

Джерела

• Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 199.

Посилання

• Денацифікація // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Це незавершена стаття з історії Німеччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.