Гринкевич Ігор Володимирович

Ігор Володимирович Гринкевич
Ігор Володимирович Гринкевич
Народився	1970
Громадянство	Україна
Діяльність	підприємець
Відомий завдяки	як підприємець-будівельник, звинувачений в корупції

Гринкевич Ігор Володимирович (нар. 1970) — український підприємець, до 2024 року був одним із найбільших підрядників Міністерства оборони України^[1]. Підозрюваний у заволодінні грошима Міністерства оборони на майже $1 млрд^[2]. Керівник фонду Hope UA.

Життєпис

У серпні 2010 року Гринкевич заснував компанію — ТОВ «Львівський будівельний холдинг». З 2009 до 2012 року вона перемогла у 16 конкурсах на суму понад 45 млн грн^[1].

З 2018 року компанії Гринкевича брали участь у військових тендерах. У листопаді Національна академія сухопутних військ ім. Сагайдачного підписала три договори з ТОВ «Житлоінвестбуд-ЛВ» на будівництво трьох казарм у Старичах за 39,4 млн грн. Фірма була пов'язана з Володимиром Ренчкою — партнером Гринкевича.

Після початку повномасштабної війни Ігор із сином Романом заснували БФ Hope UA. На сайті проєкту сказано, що фонд допомагає жертвам війни та за майже два роки витратив на це приблизно $8,5 млн, але жодних детальних звітів на сайті немає. Окремо зазначено, що 2022 року Роман Гринкевич отримав відзнаку «Золоте серце» від Президента України^[3].

В листопаді 2023 року Ігор із очільником Львівської обласної військової адміністрації Максимом Козицьким і головою облради Юрієм Холодом підписали меморандум про співпрацю, що передбачав створення центру соціальної реабілітації дітей за рахунок бюджету Львівщини та гранту МЗС Нідерландів, на який подався БФ Гринкевича Hope UA^[4].

В січні 2024 року у зв'язку з корупційним розслідуванням МО України повідомило, що розриває контракти з фірмами Гринкевича^[5].

Власність

Ігор Гринкевич, як підприємець-будівельник володіє низкою компаній^[6]:

• ТОВ «Трейд Лайнс Рітейл»,
• ТОВ «Будівельна компанія Сітіград»,
• Будівельна компанія Верховина, також «Б. К. Верховина»,
• Мегабудмакс,
• Львівський будівельний холдинг,
• ТОВ «Лео маркетинг едженсі»,
• Візин Річ,
• ТОВ «Лео маркетинг едженсі»,
• ТЗОВ «Охоронно-юридична компанія Кобра»,
• ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект».

Кримінальні розслідування

Розтрати на закупівлях для Міністерства оборони

Після повномасштабного вторгнення будівельні компанії, афільовані з Гринкевичем, стали одними найбільших постачальників ЗСУ. Компанії Гринкевича виграли 23 тендери на постачання Міністерству оборони одягу на 1,5 млрд грн^[7]. Підозрюваний у заволодінні грошима Міністерства оборони на понад $1 млрд^[2]. За даними слідства, принаймні дві квартири було оформлено на наречену сина Гринкевича — Соню Морозюк^[8].

Спроба дати хабар журналістам

У січні 2024 року стало відомо, що Гринкевичі намагалися підкупити головну редакторку видання Українська правда Севгіль Мусаєву, її просили видалити новину про доньку Гринкевича Ольгу^[9].

Хабар співробітнику ДБР

29 грудня 2023 року ДБР повідомило про затримання Гринкевича під час передачі хабаря на $500 тис. одному із керівників Головного слідчого управління ДБР у спробі повернути арештоване майно. 30 грудня Печерський суд Києва заарештував Гринкевича з можливістю застави у 429,4 млн грн^[2][10].

18 січня 2024 року суд обрав запобіжні заходи керівникам та представнику пов'язаних із Гринкевичем компаній, їм вручено підозру у створенні та участі у злочинній організації та шахрайстві. Як запобіжний захід, було обрано тримання під вартою заставою в 500 млн грн застави кожному^[11].

Родина

• Дружина — Світлана Гринкевич, працювала професора кафедри маркетингу та логістики університету «Львівська політехніка». Звільнилася з посади на початку січня 2024 р.^[12]
• Донька — Ольга Гринкевич. Чоловік — футболіст Мар'ян Швед^[13].
• Син — Роман Гринкевич (нар. 23 травня 1991). Був заручений з художницею Сонею Морозюк до середини січня 2024^[14].
• Теща — Ірина Романівна Федак, співвласниця ТзОВ «Бориславтепло».

Примітки