Вінниця

Вінниця
Герб Вінниці Прапор Вінниці
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Вінницька область
Район	Вінницький район
Код КАТОТТГ	UA05020030010063857
Засноване	1355 або 1363
Магдебурзьке право	1640
Статус міста	з 1640 року
Населення	▼ 369 740 (01.01.2022)[1]
- повне	▼ 369 740 (01.01.2022)[1]
Агломерація	Вінницька агломерація 664 000 ос.
Площа	113,2 км²
Поштові індекси	21001-21499
Телефонний код	+380-432
Координати	49°14′14″ пн. ш. 28°28′02″ сх. д.H G O
Водойма	Південний Буг
Назва мешканців	віннича́нин, віннича́нка, віннича́ни
Міста-побратими	Пітерборо (Велика Британія), Бірмінгем (США), Кельці (Польща), Бурса (Туреччина), Бат-Ям (Ізраїль), Паневежис (Литва)
День міста	Друга субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Вінниця
До Києва
- фізична	199 км
- залізницею	221 км
- автошляхами	268 км
Міська влада
Адреса	21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 59
Вебсторінка	Вінницька міська територіальна громада
Міський голова	Моргунов Сергій Анатолійович
Вінниця у Вікісховищі Карта Вінниця Вінниця

Ві́нниця (МФА: [ˈʋin̪ːɪt͡sʲa] ( прослухати) — місто на берегах Південного Бугу, адміністративний центр Вінницької області, Вінницького району, значний історичний осередок східного Поділля, центр Вінницької агломерації.

Географія

Вінниця лежить за 200 км від столиці України. Відстань залізницею до Києва становить 221 км, автошляхами — понад 265 км. До столиці можна дістатися швидким поїздом за 2 години, простим — за 2,5-3 години, автомобілем — за 3,5—4 години (автошлях E50, із котрим збігаються E583 та Р17).^[2]

Місто стоїть на річці Південний Буг, у смузі лісостепу, у межах Волинсько-Подільського кристалічного масиву, прикритого четвертинними відкладеннями пісків, глин, вапняків і мергелів. Перемішуючись із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні ґрунти. Основа цього масиву складається з найдавніших порід — цінних будівельних матеріалів: гранітів, гнейсів, сієнітів, що в деяких місцях виходять на поверхню.

Клімат

Місто розташоване в помірному кліматичному поясі. Для міста властиве тривале неспекотне, досить вологе літо та порівняно коротка м'яка зима. Середня температура січня −5,8 °С, липня +18,3 °С. Річна кількість опадів 638 мм.

3 несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються хуртовини (від 6 до 20 днів на рік), тумани в холодний період року (37—60 днів), грози з градом (3—5 днів). Тривалість світлового дня коливається від 8 до 16,5 годин.

Клімат Вінниці
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	11,6	17,3	22,3	29,4	32,2	35,0	37,8	36,5	31,5	28,6	19,9	15,4	37,8
Середній максимум, °C	−1,4	−0,3	5,2	13,4	20,1	22,7	24,8	24,3	18,7	12,4	4,7	−0,4	12,0
Середня температура, °C	−4,1	−3,3	1,2	8,3	14,5	17,4	19,2	18,6	13,4	7,8	1,7	−2,8	7,7
Середній мінімум, °C	−6,7	−6,1	−2,2	3,7	9,1	12,3	14,1	13,4	8,9	4,0	−0,8	−5,2	3,7
Абсолютний мінімум, °C	−35,5	−33,6	−24,2	−12,7	−2,8	2,5	5,2	1,5	−4,5	−11,4	−24,6	−27,2	−35,5
Годин сонячного сяйва	58,9	70,6	114,7	171,0	248,0	255,0	266,6	260,4	195,0	133,3	57,0	40,3	1870,8
Норма опадів, мм	29	28	30	45	50	94	83	66	64	30	37	35	591
Днів з дощем	7	6	9	13	14	15	15	11	12	11	12	9	134
Днів зі снігом	13	12	8	1	0	0	0	0	0	1	5	10	50
Вологість повітря, %	85	83	78	68	66	72	72	71	76	80	86	88	77.1
Джерело: Pogoda.ru.net[3] / Гонконзька обсерваторія[4]

Вулиці міста

Вулиці Вінниці — не тільки дороги, що сполучають місто, це передусім історія міста, історія держав, суспільних систем, режимів, що довелося йому пережити і що знайшло своє відображення в назвах вулиць.

Докладніше про списки вулиць та площ можна знайти вулиці Вінниці. Головна вулиця Вінниці — вулиця Соборна.

5 січня 2016 року були опубліковані нові назви 135 перейменованих вулиць, провулків, тупиків, проїздів у місті, що були затверджені рішенням міської ради, керуючись Законом України від 9 квітня 2015 року № 317 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки»^[5].

Частини міста

Історично склалися такі частини міста як Вишенька, Замостя, Каліча, Тяжилів, ВПЗ (місцевість), Академмістечко, Слов'янка, Сабарів, Пирогове, Малі Хутори, Старе місто, Хутір Шевченка, Єрусалимка, П'ятничани, Корея, Поділля, Свердловський масив, Військове містечко, Садки, Крива, Царське село, Академічний, Масложир, станом на осінь 2018 триває приєднання до міста селища Десна.^[6][7]

Парки і сквери

Вінниця — дуже зелене місто з численними скверами та парками. Так, у самому середмісті, у районі водонапірної башти і Меморіального комплексу Слави лежить Європейська площа (до 2014 — сквер Козицького). Більшість вишів міста теж стоять у зелених зонах (напр. парк Вінницького медичного університету ім. М. І. Пирогова).

Головний Центральний міський парк Вінниці (колишній Центральний Парк культури і відпочинку ім. Горького) — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, площа якого становить 40 га. На території парку стоять численні пам'ятники (Максиму Горькому біля центрального входу, воїнам-афганцям, січовим стрільцям, загиблим міліціонерам), а ще «Алея славетних земляків», працюють об'єкти дозвілля та відпочинку: Центральний міський стадіон, крита ковзанка, планетарій, літні театральний і танцювальний майданчики, численні атракціони й ігрові автомати, заклади харчування тощо.

У вінницькому масиві теперішньої забудови «Вишенька» на 90 гектарах розмістився великий Парк Дружби Народів. Неподалік — Вишеньські озера, а ще Ботанічний сад на території Національного музею-садиби М. І. Пирогова.

Посеред Південного Буга, знаходиться Острів Кемпа (Фестивальний), біля якого реконструйовано набережну Рошен та працює фонтан на воді зі світло-музичним шоу.

Історія

Докладніше: Історія Вінниці

На землях теперішньої Вінниці люди оселялися з давніх часів. Археологи знайшли тут знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзової доби, ранньослов'янські поселення черняхівської культури; згодом тут жили племена Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Виявлено зокрема поселення трипільської культури. З трипільського поселення на території міста походить крем'яна шліфована сокирка, що нині зберігається в Національному музеї історії України в м. Києві^[8].

Назва

Першою писемною назвою міста є Вѣничя (за «Списком міст руських») або Вѣница (за літописами русько-литовськими). За найімовірнішу основу назви вбачають давньоруське вѣно — «плата за наречену», «посаг за нею»^[9]. Появу такої назви пояснюють тим, що литовський князь Ольгерд визволив Вінницю й землі навкруги в XIV ст. від татар і подарував їх племінникам. Однак «віно» — тільки юридичний термін із шлюбного права, уживаний тільки щодо жінок; крім того, племінники залишалися васалами великого князя й увійшли в землю Подільську з його «презволѣнія», а не через дарування.

Іншим варіантом походження назви називають річку Вінничку, малу притоку Бога (Південного Буга). Десь при місці впадіння притоки розпочалося стале освоєння території Вінниці (за археологією, з першої чверті XIII ст.). Критики цієї версії кажуть, що річка така мілка, що ймовірніше сама позичила назву в міста.

В уривку «Західноруського, або Білоруського літопису» «О Подолской земли» вказано варіант назви «Бениця».^[10]

Назва міста мала багато всяких відмін транслітерації. Але 27 січня 2010 року постановою кабінету міністрів № 55 був визначений єдиний варіант написання латинкою Vinnytsia.

Старовинна Вінниця

Заселені ці території були в давні часи. Із середини X століття тут поселились племена уличів і тиверців, що входили до складу Київської Русі. Згодом край відійшов до Галицько-Волинського князівства.

Понад сто років тут панувала Золота Орда. У другій половині XIII століття був створений Подільський улус, що ділився на тьми (округи). Згідно з літописними джерелами, управляли Подільським улусом чотири татарських брати — «отчичі та дідичі Подільської землі» Кутлубуг (Котлубей), Хачибей (Хаджибей), Абіба та їх старший брат Дмитро.^[11]

На тлі внутрішніх ординських усобиць Брацлавщина (Брасійя арабських авторів ад-Дімашки та ал-Ідрісі, Прославія або Браславія флорентійської хроніки М.Віллані) вперше відділилась від Орди внаслідок угорсько-брацлавського та угорсько-брацлавсько-польського походів — відповідно, 1352 та 1354 рр.

На цей час (не пізніше, як 1355 р.) у містах, що були «градами руськими» регіональної групи «на Полі», остаточно утвердився отаманський адміністративний устрій «по звичаю». Саме із цими отаманами довелося домовлятися державцям русько-литовського роду після перемоги у 1362 році війська литовського князя Ольгерда над татарами, їх спільником Дмитром, коли Поділля (Подолля, як стали називати край із містами навколо шляху «Великий Дол» від Черкас до Кам'янця) потрапило під владу литовського князівства.

Племінники князя Ольгерда — Юрій, Олександр, Федір і Костянтин Коріятовичі, почали будувати в подільських містах фортеці вже як державні резиденції, а ще засновувати нові міста-фортеці. В історіографії XIX—XX ст. вважалося, що серед них могла бути й Вінниця, однак, нові археологічні та документальні відомості це спростовують.

У документах 1363 року Вінниця не згадується: дата за принципом «не пізніше» — так само ймовірна гіпотеза щодо битви напередодні (1362 р.), як і заснування отаманської Вінниці на згарищі руського града — не пізніше 1355 р. (відносно походу 1354 р.). Умовне започаткування літопису Вінниці з 1363 року пов'язане з намаганням Великого Литовського князівства утвердити своє володарювання на Поділлі, укріпити обороноздатність регіону. Міста існували напередодні: давньоруська «археологічна» Вінниця у межах староміської території — за 150 років напередодні литовської експансії, безперервна Вінниця під управлінням отамана — близько десятиліття перед загарбанням Поділля Литвою. У сенсі обрання критерієм для організації міста наявності його адміністративної й самоврядної функцій дата «не пізніше 1355 р.» є вірогідною.

Цікавими постають непрямі свідчення першоджерел про долитовську князівську протекцію над вінницькою територіальною громадою, що являла «насамперед земельну громаду» (В.Отамановський). Серед писемних документів XIV ст. для Вінниці найцікавішими є: Список міст руських, складений близько середини, відредагований наприкінці століття, який зафіксував територіальні здобутки Русі, у тому числі XI—XIII ст.; грамота Гринькові Сокілецькому від Федора Коріятовича 1391 р., у якій згадується «княгиня Вінницька» (що саме по собі наводить на думку про долитовську феодальну належність Вінниці; грамота виявлена у Національному архіві Республіки Білорусь у 2001 р.); повідомлення «Повісті про Поділля» з русько-литовських літописів про посадження князем Вітовтом старост у Брацлаві, Сокільці та Вінниці (події 1393 року).

1545 року у Вінниці налічувалось 273 будинки, через сім років — 429. Перший замок було споруджено на високому місці лівого берега. За першим описом Вінниці в люстрації Київської землі 1471 р., а також за описами (польськими «люстраціями») вінницького замку XVI ст., що відповідають археологічним даним, відомо, що укріплених лівобережних осередків було два: на пагорбі у межиріччі Богу-Вєніци (Південного Бугу — Віннички) та на скелі у межиріччі Богу й потічка (Замкова гора). Староміська скеля була місцем давньоруського града і «замку Вєніца над рікою Богом» від часів К.Острозького (протягом 1512—1580 рр.) У 1565 році місто стає повітовим центром Брацлавського воєводства. У 1558 році з метою підсилення захисту від ворогів була запланована нова фортеця на острові Кемпа, зі спорудженням якої 1604 року дістало захист «Нове місто», що виникло на рубежі XVI—XVII століть на правому березі Південного Бугу (ймовірно, напередодні перенесення воєводських установ до Вінниці 1598 р.); продовжувало розвиватись «Старе місто» на лівому березі.

За Люблінською унією 1569 року Вінниця входила до складу Польщі і з 1598 року була центром Брацлавського воєводства. Про її відчутну роль у господарському житті краю засвідчують надані у 1580, 1593 і у 1634 роках привілеї безмитної торгівлі на всій території польсько-литовської держави і утвердження Магдебурзького права у 1640 році.

Католики у 1617 та 1624 роках завершили будівництво двох монастирів, у 1642 відкрили єзуїтський колегіум. Серед православних віруючих наростала популярність вінницького братства Кузьми й Дем'яна, яке з останньої чверті XVI століття утримувало українську братську школу. У 1616 році засновано православний чоловічий монастир на честь Вознесіння Господнього, а у 1632 православний жіночий Благовіщенський монастир. Завдяки зусиллям відомого діяча культури Петра Могили та брацлавського підсудка Михайла Кропивницького у 1632 році відкрито православний колегіум.

7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ Богдана Хмельницького на чолі з полковником Максимом Кривоносом і вона стає сотенним містом Кальницького полку. Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне польське військо. У 1643 і 1653 рр. Вінницю відвідав Богдан Хмельницький, котрий після цієї перемоги сказав: «Тебе славний полковнику, не забуде народ ніколи». Протягом 1653–1667 рр. Вінниця була полковим містом гетьманської держави.

Після Андрусівського перемир'я 1667 року Брацлавщина, як і вся Правобережна Україна, залишилася під владою польської корони. Однак шляхетська Польща настільки ослабла, що не змогла встояти перед натиском Високої Порти і, за Бучацьким миром 1672 року, віддала османам значну частину Подільського, Брацлавського і Київського воєводств. 27 років, до 1699-го, ці землі перебували під владою створеного османами Сарматського князівства. Трактат «Про вічний мир» 1686-го повернув Вінницю Польщі. Протягом 1750-х років місто було охоплене гайдамацьким рухом.

У 1711 р. Вінницю без бою було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти російської влади.

Вінниця пережила дві великі пожежі: 1778 та 1885 років.

Після другого розділу Польщі (1793 рік) Поділля і Брацлавщина відійшли до Російської імперії й утворили Подільську губернію. До західної частини губернії увійшло Подільське воєводство, у східну — Брацлавське. Вінниця стала губернським містом, але пізніше переведена в штат повітового міста (адміністративним центром губернії став Кам'янець-Подільський). У 1798 році в місті упроваджено «Городове положення».

Вінниця зародилася на лівому березі річки Богу (тепер Південний Буг). Кількасот років тому місто перейшло й на правий берег, де розташовувалося так зване «Нове місто» (тепер — Середмістя).

Вінниця на рубежі XIX—XX століть

Спорудження в 1871 Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів сприяло потужному економічному зростанню Вінниці. Вінниця стала центром регіону, де стрімко розвивалася цукрова галузь, значною мірою завдяки німецьким інвестиціям. За останні 40 років XIX століття Вінниця економічно зросла майже в три з половиною рази. Центр міста, зокрема навчальні заклади, театр, готель, водонапірну вежу будує талановитий архітектор Григорій Артинов.

З початком Першої світової війни 1914 року місто стає адміністративним центром Подільської губернії, з огляду на прифронтове розташування Кам'янця.

Бурхливі події відбувались у Вінниці протягом 1917–1920. Владу утримували революційні комітети, ставленики австро-угорських військ, денікінської армії. На владу у Вінниці претендували три структури:

• Рада громадських організацій (голова — З. Грохольський);
• Подільська губернська українська Рада (голова — Д. Маркович);
• Рада робітничих і солдатських депутатів Поділля (голова — Є. Едельштейн).

Пізніше Вінниця на досить складному етапі Української революції (листопад 1918 — травень 1920 рр.) тричі ставала місцем перебування урядових структур Української Народної Республіки і саме тут, у готелі «Савой», ухвалювалися принципові, доленосні для національної державності рішення.

Вінниця була столицею України. З 2 лютого 1919 року Директорія УНР переїхала до Вінниці, через складну політичну обстановку. Директорія тоді була найвищим органом державної влади, тому на цілий місяць Вінниця стала столицею України.

Радянські часи

1923 року місто стає центром округу, а від 1931 року й досі — адміністративним центром утвореної Вінницької області.

Непоправних втрат зазнало місто в роки репресій комуністичного режиму. У передвоєнний період 1937—1941 року органами НКВД у Вінниці здійснювалися масові розстріли мирного населення. За результатами сучасних досліджень, вважається, що загальна кількість репресованих за цей період у Вінниці і області сягає близько 20 000 осіб.

У 1939 році єврейське населення Вінниці налічувало 33 150 осіб. Після окупації був створений юденрат. Єврейське населення було зігнане в гетто. 28 липня 1941 року у місті почалися розстріли, які поновилися в серпні. 22 вересня 1941 року більшість ув'язнених вінницького гетто були знищені (приблизно 28 000 євреїв). Залишили лише тих, хто міг ефективно працювати на німецьких підприємствах. 16 квітня 1942 року розстріляли більшість робочих, а остаточно єврейське населення Вінниці зникло після 25 серпня^[12].

Спустошення місту завдали й німецькі окупанти, які встановили у Вінниці особливий режим у зв'язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф».

Ставка Адольфа Гітлера «Wehrwolf» поблизу Вінниці викликає суперечки серед істориків та ентузіастів. Легенда про величезний підземний бункер, побудований для фюрера, досі ні підтверджена, ні спростована. Дослідження, які проводили у радянські часи, вивезені до Москви та засекречені, а на сучасні — бракує коштів.

Військово-польову ставку для Гітлера, який хотів бути ближчим до військ, почали споруджувати у 1941 році. Будівництво тривало протягом зими. До робіт залучали як військовополонених та місцевих жителів, так і спеціалізовані військові будівельні батальйони та профільні німецькі компанії.

До квітня 1942 року таємний об'єкт майже цілком завершили. Він отримав назву «Wehrwolf», що перекладається як «озброєний вовк». Сумарно фюрер провів там чотири місяці^[13].

Під час війни 1941—1945 рр. офіційно кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., із 50 промислових підприємств уціліло лише 10, дотла були зруйновані 1880 житлових будинків.

7 квітня 1945 року у місті утворено райони: Ленінський, Свердловський та Кіровський^[14][15].

У серпні 1948 року райони ліквідовано.^[16]

Героїчними зусиллями вінничан та відряджених із інших регіонів країни наприкінці 1948 року майже цілком було відбудовано промисловість міста, а в подальші роки в обласному центрі потужно розвивались електронна, радіотехнічна та металообробна та інші галузі.

20 березня 1972 року^[17] у місті утворено три райони: Ленінський (правий берег Бугу), Староміський (південний схід міста), Замостянський (північний схід міста), які наприкінці лютого 2012 року ліквідовано^[18].

З проголошенням Незалежності України, Вінниця стала третім містом в Україні, у якому на головній площі з офіційної згоди місцевої влади замайорів синьо-жовтий прапор.

Сучасність

Нині Вінниця постійно зростає, набуває європейських рис, розвивається, як промисловий та адміністративний центр області, органічно пов'язаний з іншими регіонами держави. За ініціативи та сприяння міської влади в останні 2 роки розширилась інфраструктура підтримки підприємництва. Розвиток підприємництва набуває більш вагомого соціального і економічного значення. У всьому валовому обсягу міста його частка досягла 11 %, а динаміка зростання свідчить про наявність достатнього внутрішнього потенціалу.

У першій половині 2000-х років у місті починається забудова мікрорайону «Поділля». У 2011 почалась забудова мікрорайону Академічного.

Журнал «Фокус» оголосив Вінницю найкращим містом для життя в Україні за підсумками рейтингу 2013 року^[19]. У 2015 і 2017 роках Вінниця очолювала подібний рейтинг, складений соціологічною групою «Рейтинг»^[20].

13 травня 2015 Верховна Рада України прийняла проєкт Постанови про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області № 2803 від 08.05.2015, який підтримали 245 народних депутатів^[21].

Під час російського вторгнення в Україну, 14 липня 2022 року, Вінниця зазнала терористичної атаки з боку військовослужбовців російської армії, в результаті якого приблизно 90 цивільних осіб отримали поранення різних ступенів тяжкості, і ще 20 людей, з яких 3 дитини, загинули.

Населення

Докладніше: Населення Вінниці

Населення Вінниці, станом на 1 січня 2022 року, складає 369 740 осіб.

За чисельністю населення серед міст України Вінниця замикає 10-ку найбільших міст (без урахування тимчасово окупованих територій)

Динаміка чисельності населення Вінниці^{[22][23][24][25]}

Динаміка національного складу населення Вінниці

Національність	1926[26]	1939[27]	1959[28]	1989[29]	2001[29]
українці	41,5 %	49,2 %	60,2 %	77,4 %	87,2 %
росіяни	13,8 %	10,6 %	22,1 %	16,4 %	10,2 %
євреї	37,8 %	35,6 %	13,6 %	4,1 %	0,5 %
поляки	4.3 %	3,0 %	2,0 %	0,7 %	0,5 %

Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 94% населення міста, росіяни — 4%, інші народності — 1%. ^[30]

Адміністрація

Міські голови

Докладніше: Міські голови Вінниці

На виборах 2006 року міським головою обрано, а в 2010 обрано повторно Володимира Гройсмана, який став одним із наймолодших мерів українських міст. А з початку весни 2014 року виконує обов'язки міського голови Моргунов Сергій Анатолійович.

Восени 2015 року Моргунов Сергій Анатолійович став міським головою міста.

Штаб Військово-Повітряних Сил

Військово-Повітряні Сили України створені 17 березня 1992 року згідно з директивою Начальника Генштабу Збройних Сил України. На базі штабу 24 Повітряної армії у Вінниці було сформовано Командування ВПС. На той час на території України перебували 4 повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилей, навчальні та спеціальні установи і заклади; всього близько 600 військових частин, 2800 літальних апаратів, понад 120 тис. військовослужбовців.

Нині ВПС України складаються з 5 родів авіації. До її складу входять авіаційні корпуси, окрема дивізія військово-транспортної авіації та центри підготовки й навчання особового складу.

2004 року Військово-Повітряні Сили і Війська Протиповітряної оборони Збройних Сил України були об'єднані в Повітряні Сили Збройних Сил України. У Вінниці на території колишнього Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, де нині розташовується Командування Повітряних Сил, урочисто було відкрито Пам'ятний знак на честь створення нового виду Збройних Сил України — Повітряних Сил. Цей день прийнято вважати Днем створення Повітряних Сил.

Економіка

Докладніше: Житлово-комунальне господарство Вінниці

В часи СРСР, Вінниця була потужним центром машинобудування, електронної, хімічної промисловості, проєктно-конструкторських інститутів. За часів незалежності всі гіганти радянської промисловості зупинилися, тисячні трудові колективи припинили існування, заводи і обладнання демонтоване. Як правило, на місці колишніх потужних заводів виникли компактніші господарські структури з меншою глибиною переробки, і зі зсувом у бік практичніших повсякденних товарів, у бік служб сервісу і торгівлі. Відносно вціліла лише харчова і легка промисловість.

У економіці міста Вінниці, в останні роки, продовжуються процеси реформування власності. Функціонують 76 великих та середніх промислових підприємств, які виготовляють широкий спектр промислової продукції.

Успішно працює з 1994 року Казенне науково-виробниче об'єднання «Форт» МВС України. Основною продукцією є вогнепальна зброя та спеціальні засоби для силових структур, спортивна та мисливська зброя. Значна частка виготовленої продукції експортується в Росію, Перу, Казахстан та Румунію.

Завод «Аналог [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]» побудований перед самим розпадом СРСР і мав випускати аналоги зарубіжного обладнання. З цією метою виробничі цехи заводу були оснащені технологічним обладнанням з Німеччини, Японії та Швейцарії. Нині завод (ТОВ «Сармат») приватизований та випускає різноманітні розважальні атракціони (колеса огляду, американські гірки, вежі вільного падіння, вежі кругового огляду, екстремальні атракціони, паркові атракціони, дитячі та сімейні атракціони). Деякі з них уже має Центральний міський парк Вінниці. ВАТ «Маяк» створено в 1994 р. шляхом реорганізації державного підприємства Вінницького заводу радіотехнічної апаратури, заснованого в 1969 р. Гармонійне поєднання традицій оборонного підприємства, передової технології з сучасним дизайном дозволило ВАТ «Маяк» стати провідним підприємством в Україні у виробництві побутового опалювального обладнання і приладів під власною торговою маркою «Термія». Продукція підприємства постачається до Росії, Білорусі, Прибалтики, Молдови. Номенклатура виробів ВАТ «Маяк» надзвичайно широка: маслонаповнені електрорадіатори; електроконвектори; радіатори для систем індивідуального опалення; конвектори сталеві; тепловентилятори і теплові завіси; побутові електроплитки; інфрачервоні обігрівачі.

Висока якість виробів гарантується застосуванням сучасних технічних рішень, якісних матеріалів, комплектуючих виробів найкращих європейських виробників та підтверджена сертифікатами відповідності і гігієнічними висновками України та інших країн.

ВАТ Вінницький завод «Будмаш [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.]» — багатопрофільне підприємство, що спеціалізується на виробництві металевих форм для залізобетонних конструкцій, випуску нестандартного обладнання, переобладнанні і ремонті будівельної техніки, наданні низки супутніх послуг.

Продукція заводу призначена для підприємств гірничодобувної сфери (кар'єрів), цементних заводів, хлібоприймальних підприємств, енергетичного і агропромислового комплексів, житлово-комунальних господарств і приватного підприємництва.

У 2008 році на базі потужного у радянські часи підприємства «Вінницький завод тракторних агрегатів» було створено групу компаній «Вінницький агрегатний завод [Архівовано 5 червня 2022 у Wayback Machine.]», до складу якого входить декілька підприємств. Основною продукцією є шестеренчасті насоси, рукави високого тиску, гідроциліндри. Після реорганізації значна частина території передана під ринок «Залізничний».

Вінницький завод «Пневматика [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.]» спеціалізується на виробництві запасних частин та комплектуючих до тракторів та сільськогосподарської техніки (гідравлічні та пневматичні вузли).

З 1973 року працює завод «Кристал [Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.]», який спеціалізується на обробці алмазів для ювелірної промисловості. За часів незалежності підприємство працювало з певними проблемами. Зрештою в 1992 обробку алмазів скоротили і більше уваги стали приділяти виробництву власних ювелірних виробів з діамантами, які відомі під торговою маркою «Вінниця-Кристал». Продукція відома у багатьох країнах ближнього та далекого зарубіжжя.

Виробнича Філія «Вінницька картографічна фабрика» Центру ДЗК (Державне підприємство «Державна картографічна фабрика»)^[31] — виробниче підприємство яке спеціалізується на виготовленні поліграфічної і картографічної продукції широкого спектра. Підприємство виготовляє картографічну продукцію, книжково-журнальну продукцію, бланкову продукцію та документи суворої звітності тощо.

На сьогодні Вінницька кондитерська фабрика входить до п'ятірки найбільших кондитерських підприємств України і є в складі корпорації «Roshen»^[32]. Випускається понад 100 найменувань кондитерських виробів, а загальний обсяг виробництва становить понад 100 тис. тонн у рік. Фабрика спеціалізується на виробництві вафельної і желейної продукції, глазурованих шоколадно-вафельних тортів, пористих шоколадних плиток. Крім того, Вінницька фабрика випускає бісквітну продукцію, карамель, шоколадно-пралінові, глазуровані та збивні цукерки із різними смаками. У 2012 році У Вінниці відкрили другу в місті і одну з найбільших в Україні кондитерську фабрику корпорації «ROSHEN».

Польсько-українське підприємство «Барлінек Інвест» належить до підприємств групи Barlinek (Польща) і є найбільшим виробником тришарової паркетної дошки в Україні. Обсяг інвестицій у будівництво заводу «Барлінек» у Вінниці склав близько 75 млн $. Підприємство почало свою роботу в жовтні 2007 року. Виробнича потужність — 2 млн м² тришарової паркетної дошки за рік. На заводі встановлено найсучасніше деревообробне обладнання від ведучих світових виробників. За рахунок цеху по виробництву гранульованого біопалива (пелету) продуктивністю 17 тис. тонн за рік, на заводі реалізована безвідходна технологія виробництва паркетної дошки. Кількість працюючих на виробництві — близько 850 чол. Завод «Барлінек Інвест» належить до найбільш потужних і екологічно чистих промислових підприємств України.

Вінницький олійножировий комбінат, який входить у промислову групу «Віойл». Продукція комбінату реалізовується в усій країні і за кордоном, зокрема у країнах Азії, Близького Сходу та Китаї. Наразі Вінницький олійножировий комбінат виробляє понад 40 видів продукції, якість якої щорічно підтверджує на провідних конкурсах України та Росії. Продукція комбінату має золоті і срібні відзнаки і так звані «Зірки якості».

Популярний хрін «Вінницький» з буряком та інші продукти харчування виготовляє Вінницька харчосмакова фабрика.

Матеріальну сферу економіки міста представляють промисловість, будівництво, транспорт, зв'язок, а нематеріальну — заклади освіти, охорони здоров'я, культури тощо. Динамічним розвитком характеризується сфера малого бізнесу. У місті працює 27 тис. приватних підприємців та близько 4 тис. малих підприємств [Архівовано 18 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Майже 2,8 тисяч підприємств здійснюють свою діяльність в сфері торгівлі та побутового обслуговування населення міста. Кількість суб'єктів господарської діяльності у розрахунку на 1000 жителів у динаміці збільшується. Чисельність юридичних осіб у 2005 році склала 30,04 одиниць, а чисельність приватних підприємців — фізичних осіб — 53,55 особи в розрахунку на 1000 жителів.

Кількість економічно активного населення досягає 106 тисяч осіб.

Станом на 01.11.2006 року в ДПІ у м. Вінниці зареєстровано 8885 платників податків — юридичних осіб. Фактично сплачують податки 6505 платників, або 73,2 % від зареєстрованих. Фізичних осіб — платників податків на зареєстровано 23452 особи, у тому числі сплачують податки 19396 осіб, що становить 82,7 %. За п'ять років сукупність об'єктів ЄДРПОУ зросла майже у двічі.

Обсяг інвестицій в основний капітал у 2006 році склав 928 млн грн. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку міста з початку процесу інвестування становить понад 60 млн дол. США. На Вінницю припадає близько чверті від всіх прямих вкладень в економіку регіону.

Міський бюджет у 2007 складався з доходів 513 млн гривень і видатків в розмірі 505 млн гривень. У 2010 році бюджет прийнятий в обсязі 940 мільйонів гривень доходів та 920 мільйонів гривень видатків.^[33]

Упродовж 2011—2014 р. Швейцарія надасть 16,08 млн швейцарських франків (176,196 млн грн) для реалізації комплексного проєкту з енергоефективності м. Вінниці. По 22,024 млн грн на реалізацію проєкту буде спрямовано з міського бюджету і підприємством «Вінницяміськтеплоенерго». Проєкт передбачає комплексну модернізацію системи теплопостачання двох мікрорайонів обласного центру (у районі вул. Баженова (Тяжилов) і вул. Карла Маркса (Військове містечко)), а також підвищення рівня енергоефективності міської інфраструктури.

Серед заходів, які планується реалізувати в рамках проєкту, — заміна старих труб тепломереж на попередньо ізольовані; виведення з експлуатації старих котельних із підключенням їх споживачів до потужніших, встановлення сучасних і ефективних котлів (у деяких випадках на альтернативних видах палива), створення більш як 100 індивідуальних теплопунктів.^[34]

Обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), внесених з початку інвестування в економіку міста, становив 114,6 млн дол. США (станом на 01.10.2013 р.). Інвестиції надійшли з 44 країн світу.

Обсяг зовнішньоторговельної діяльності станом на 01.12.2013 р. склав 637,9 млн дол. США, з яких обсяги експорту товарів — 362,4 млн дол. США, імпорту — 275,5 млн дол. США. Позитивне сальдо склало 86,9 млн дол. США, зовнішньоторговельні операції здійснювались з 98 країнами світу.

2014 рік. Впроваджені нові технологічні лінії та технологічні процеси на ряді підприємств: ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», ПрАТ «Вінницяпобутхім» ТОВ «Сперко—Україна», «Аграна Фрут Україна», ЗПВ «Вінтар», Підприємство «АВІС», «Поділлязалізобетон», «Нодкліфф», «Маяк», Державному підприємстві «Вінницятрансприлад», Вінницькому державному протезно-ортопедичному підприємстві.

Протягом року введено в експлуатацію реконструйовані приміщення: загальною площею 3,0 тис. м² (І черга) (на СУІП ТОВ «СПЕРКО Україна»), першого поверху макаронного цеху з прибудовою загальною площею 1,1 тис. м² (на ПрАТ «Вінницька макаронна фабрика»), виробничі приміщення загальною площею майже 0,1 тис. м² (на ПАТ «Вінницький завод фруктових концентратів і вин»), а також реконструйовану рампу в осях А-Б та виробничий корпус в осях А-И, місткістю 1202 палетомісця (на ПрАТ «Вінницяпобутхім»).

Освоєні нові види продукції в харчовій промисловості (цукерки желейні, печиво, шоколадні фігурки, цукерки шоколадні) загальною кількістю 48 видів, безалкогольний напій «Мохіто», вода питна «Струмок», сушки Вінницькі; виробів машинобудування та металообробки, серед яких теплові пушки потужністю 3,0 кВт, агрегати повітряно-опалювальні 9 кВт, 12 кВт модернізованої конструкції, автопаливозаправники АПЗ-49-457043, АПЗ-8-5434Х3, причіп-контейнеровоз СЗАП-8352, картоплекопалка КНО.000, автоцистерна для молока АЦ-3,5-6,1; ППКО «Оріон-4Т3.2 міні», ППКО «Оріон-4І3.2 міні», плити перекриття багатопустотні консольні типу ПБК довжиною від 2,4 до 9,0 метрів, сайдинг «Канада+», сайдинг вініловий Block House, сайдинг акриловий Block House, ортопедичне дитяче взуття^[35].

Станом на 01.04.2015 р. обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) — 807 млн грн, що складає 31,8 % від загальнообласного обсягу; на одну особу населення — 2167,5 грн.

У І кварталі завершено реконструкцію приміщення виробничого комплексу ПАТ «Маяк» (загальна кошторисна вартість 196,7 тис. грн), розпочато реконструкцію котельні з заміною газового котла на КНВО «Форт» МВС України (загальна кошторисна вартість 1462 тис. грн), розпочато капітальний ремонт приміщень ДП Вінницький завод «Кристал».

Обсяг іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), внесених з початку інвестування в економіку міста станом на 31.12.2014 року склав 123,8 млн дол. США, у розрахунку на одиницю населення — 334 дол.

Обсяги експорту товарів склали 32 млн дол. США, імпорту — 14 млн дол. США. Баланс зовнішньої торгівлі залишається позитивним, і становить 18 млн дол. [3] [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.]

У м. Вінниці фінансове обслуговування бізнесу та населення здійснюється через мережу українських банків: ПриватБанк, Ощадбанк, А-Банк, УкрСиббанк, Укргазбанк, Креді Агріколь, Райффайзен банк Аваль та інші^[36]. Всього 31 банк. За кількістю відділень і банкоматів лідерські позиції займають ПриватБанк та Ощадбанк.

Транспорт

Докладніше: Транспорт Вінниці

У місті зведено 5 мостів через Південний Буг: Київський (з тролейбусним сполученням), Центральний (з трамваями і тролейбусами), Староміський, на Об'їзній дорозі, а також пішохідний на греблі в Сабарові.

Об'єкти транспортного сполучення Вінниці:

• Залізничний вокзал, що має сполучення з 23 областями України;
• Три автовокзали (центральний, західний, східний);
• Автомобільні шляхи, зокрема в самій Вінниці 365,5 км доріг, із яких 176,5 км — з асфальтобетонним покриттям, решта — з щебеневим та ґрунтовим (дані 2000-х років);
• Аеропорт «Вінниця» підпорядковується трамвайно-тролейбусному управлінню. Станом на 2017 рік аеропорт приймає регулярні рейси з такими містами: Варшава, Тель-Авів, Анталія, Шарм-ель-Шейх і Подгориця.
• Велосипедні доріжки.

Міський громадський транспорт включає в себе:

• трамваї;
• тролейбуси;
• автобуси;
• маршрутні таксі.

Також курсують річкові теплоходи «Микола Пирогов» та «Ляля Ратушна».

Робота трамваїв та тролейбусів починається о 5:30 і закінчується о 00:00 (На 2022 рік переважна кількість маршрутів працює з 6:00 — 6:30 до 22.00 — 23:00) . Також для зручності пасажирів у 2012—2015 рр. було оснащено автобуси, трамваї та 45 тролейбусів безкоштовним Wi-Fi^[37] (На 2022 рік вже не працює в жодному). З 1 травня 2020 року весь громадський транспорт, окрім маршруток, перейшов на безконтактну оплату проїзду^[38][39]. Оплатити вартість проїзду є можливість за допомогою муніципальної картки вінничанина [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] або платіжної картки з технологією з NFC (чіповані картки), приклавши їх до валідатора. Також можна оплатити проїзд відсканувавши QR-код через мобільний додаток Приват24 чи відправивши платний SMS.

Соціальна сфера

Докладніше: Житлово-комунальне господарство Вінниці

26 липня 2013 року журнал Фокус визнав Вінницю найкращим містом за рівнем життя в Україні [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.].

Освіта

Освітні заклади міста Вінниці:

• 50 дошкільних навчальних закладів^[40] (49 — комунальної форми власності та 1 — державної (№ 39). Діє електронна реєстрація^[41] дітей до дошкільних навчальних закладів);
• 37 комунальних та 4 приватних загальноосвітніх навчальних закладів;
  • Навчально-виховний комплекс: спеціалізована середня загальноосвітня школа І ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов — гуманітарна гімназія № 1 імені М. І. Пирогова м. Вінниці".
  • Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I—III ступенів — гімназія № 2 Вінницької міської ради
  • Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I—III ступенів — гімназія № 6 Вінницької міської ради
  • Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ліцей № 7 Вінницької міської ради
  • Фізико-математична гімназія № 17
  • Заклад «Загальноосвітня школа І—III ступенів № 22 Вінницької міської ради»^[42]
  • Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I—III ступенів — гімназія № 23 Вінницької міської ради
  • Навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I—III ступенів — гуманітарно-естетичний колегіум № 29 Вінницької міської ради
  • навчально-виховний комплекс: середня загальноосвітня школа I—III ступенів гімназія № 30 ім. Тараса Шевченка^[43];
  • загальноосвітня школа I—III ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики № 34 Вінницької міської ради^[44]
  • Вінницький технічний ліцей;
• міжшкільний навчально-виробничий центр;
• спеціальна загальноосвітня школа — навчально-реабілітаційний центр.

Позашкільні освітні заклади:

• палац дітей та юнацтва;
• приватний заклад «Перспектива».

Вінницькі вищі навчальні заклади

• Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова
• Вінницький національний аграрний університет
• Вінницький національний технічний університет
• Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
• Європейський університет (філія)
• Вінницький соціально-економічний інститут
• Вінницький технічний коледж
• Вінницький торговельно-економічний інститут
• Вінницьке училище культури і мистецтв
• Київський національний університет культури і мистецтв (філія)
• Донецький національний університет
• Вінницька філія Університету сучасних знань
• Вінницьке вище професійне училище Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

• 

  Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова

• 

  Торговельно-економічний інститут

• 

  Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

• 

  Вінницький національний технічний університет

• 

  Вінницький соціально-економічний інститут

• 

  Економіко-правовий факультет Донецького національного університету

Викладацький потенціал міста — понад шеститисячний арсенал педагогічних кадрів, які працюють у 97 закладах, навчаючи і виховуючи понад 50 тисяч дітей (дані на поч. 2014 року).

Охорона здоров'я

У 2011 році галузь охорони здоров'я Вінниці зазнала реформування. З січня 2012 року комунальні заклади «Міські поліклініки» реорганізовані шляхом перетворення в Центри первинної медико-санітарної допомоги. Функціонує 5 таких центрів. В Центрах надається первинна медична допомога лікарями загальної практики (сімейними лікарями), дільничними терапевтам та дільничними педіатрами дорослим та дітям. Функціонує 2 міські клінічні лікарні, 1 міська лікарня «Центр матері та дитини», 2 клінічних пологових будинки, міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, комунальне підприємство «Медичний стоматологічний центр» та «Міська клінічна стоматологічна поліклініка».

Комунальне підприємство «Міський лікувально — діагностичний центр»^[45]. Розпочав активну роботу з 18 вересня 2012 року. Створення сучасного діагностичного центру у місті Вінниці було підтримано Міністерством закордонних справ Держави Ізраїль, Фондом Петра Порошенка та Вінницьким міським головою Володимиром Гройсманом.

Обласна лікарня імені М. І. Пирогова.

Природно-заповідний фонд

Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2020)

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Ботанічний сад «Поділля» (загальнодержавного значення), Дендрарій лісово-дослідної станції, Музей-садиба М. І. Пирогова, Парк ім. О. І. Ющенка, П'ятничанський парк, Центральний міський парк Вінниці (загальнодержавного значення)

Ботанічні пам'ятки природи

Алея вікових лип (частково), Алея горіха Зібольда, Дуб-велетень, Красень дуб, Сосна Веймутова (8 шт.)

Комплексна пам'ятка природи

Музей-садиба М. Коцюбинського

Об'єкти на околицях Вінниці

Бук європейський, Горіх маньчжурський, Горіх чорний, Кабачок, Одинокий дуб, Прибузька горішина, П'ятничанське урочище.

Засоби масової інформації

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 20 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:

• Суспільне радіо — UA: Українське радіо Вінниця (88.6 MHz)
• «Мелодія FM» (90.5 MHz)
• «Kiss FM» (90.9 MHz)
• «DJFM» (91.3 MHz)
• «Радіо П'ятниця» (92.0 MHz)
• «Армія FM» (99.3 MHz)
• UA: Радіо Промінь (100.3 MHz)
• UA: Радіо Культура (100.9 MHz)
• Радіо «Рокс» (101.4 MHz)
• «Місто над Бугом» (101.8 MHz)
• «Хіт FM» (102.6 MHz)
• «Країна ФМ» (103.2 MHz)
• «Радіо Такт» (103.7 MHz),
• «Радіо Байрактар» (104.1 MHz) 
• «Перець FM» (104.8 MHz)
• «Радіо Релакс» (105.9 MHz)
• «Наше радіо» (106.4 MHz)
• «Шансон» (107.0 MHz)
• «Люкс FM» (107.4 MHz)
• "Радіо «НВ» (107.8 MHz).

Більшість радіостанцій мовить з міської телевежі.

Вінницькі телерадіокомпанії:

• Суспільне телебачення — UA: Вінниця^[46]
• «ВІТА»
• ТРК «Вінниччина» — припинено мовлення з початку липня 2015 року.

У Вінниці широкий спектр місцевих друкованих ЗМІ: «Газета по-українськи», «Місто», «20 хвилин», «Радіоінформ», журнали «Вінниця» та «Дитячий світ Вінниця», «Автохаус», «Поехали», «Афіша», «Fashion Week» та ін. Газета «Вінниччина» заснована в 1917 році Вінницькою обласною радою, виходить двічі на тиждень накладом 30 тис. примірників і також поширюється на території Вінницької області.

Культура

Театри, музика і фестивалі

Вінницький міський театр було збудовано 1910 року. Починаючи від 1933 року в місті працює постійна трупа, яка не переривала вистави навіть під час Другої світової війни. Від 1986 року театр очолює Народний артист України В. Є. Селезньов. 28 жовтня 2004 року музично-драматичний театр ім. М. Садовського отримав статус державного академічного театру.

Вінницький академічний обласний театр ляльок «Золотий ключик» — один з найстаріших в Україні. Він був заснований в жовтні 1938 р. Майже 40 років театр очолював всесвітньо відомий лялькар, заслужений діяч мистецтв України Володимир Шестак. Вінницький театр ляльок — лауреат багатьох міжнародних та українських конкурсів. В 1999 році за ініціативою театру «Золотий ключик» започатковано Міжнародний фестиваль лялькових театрів «Подільська лялька».

У місті працює державна обласна філармонія, при якій діє концертний зал «Плеяда». У Центральному парку існують концертний зал «Райдуга» та літній театр.

Вінниця відома як місце проведення низки музичних фестивалів — «Міжнародні Дні джазової музики в Вінниці» (від 1995 року; на початку осені 2009 року відбувся вже XIV-й подібний захід^[47]), благодійний рокфест «МУЗентропія» (від сер. 2000-х). Прикметною особливістю фестів у місті (переважно місцевих або всеукраїнських) є їхнє музичне спрямування на джазі, року тощо. У 2000 році у Вінниці було засновано популярний український рок-гурт MLLM.

Особлива увага приділена в місті і заходам з популяризації класичної музики. Так, вже традиційним став осінній міжнародний фестиваль під назвою «Музика в монастирських мурах» — щороку українські органісти разом із закордонними колегами збираються в римо-католицькому храмі Матері Божої Ангельської й виконують шедеври органної музики. Ідейним натхненником, організатором і безпосереднім учасником заходу є художній керівник фестивалю, заслужений діяч мистецтв України Георгій Курков^[48].

Починаючи від травня 1993 року, щорік Вінницькою обласною філармонією за підтримки місцевих органів влади проводиться Міжнародний музичний фестиваль класичної музики імені П. І. Чайковського та Н. Ф. фон Мекк, який має статус міжнародного — до участі в заході запрошуються провідні професійні колективи та виконавці України і зарубіжжя. Обов'язковою умовою участі у фестивалі є виконання творів Петра Чайковського та композиторів епохи романтизму XIX століття. У 2008 році проведення заходу збіглося в часі зі святкуванням у Вінниці Дня Європи^[49]. Це свято теж є традиційним^[50].

З 1992 року щовесни у Вінниці проходить Дитячо-юнацький естрадний конкурс «Музична парасолька». Метою конкурсу є виявити талановиту молодь в жанрах сучасної естради. Участь беруть діти та молодь віком від 6 до 18 років. Конкурс проводиться у трьох номінаціях: естрадний вокал, вокальні ансамблі та хореографічні колективи, а також у трьох вікових категоріях: 6-10 років, 11-14 років, 15-18 років.^[51] Автор ідеї проведення конкурсу артист театру і кіно, заслужений артист України Олександр Нємченко, співзасновник Вінницька обласна філармонія, З 2001 року конкурс здобув статус міжнародного. Участь у конкурсі беруть більше 700 учасників, вокалісти та хореографічні колективи з Прибалтики, Грузії, Казахстану, Нідерландів, Білорусі, Молдови, Польщі, Росії та багатьох регіонів України. «Музична парасолька» стала справжньою візитівкою Вінниччини, є одним із найпрестижніших вокально-хореографічних конкурсів України.^[52]

Кіно

Місто має давні традиції кінопоказів і функціонування кінотеатрів. Кінотеатр на Соборній (тепер імені М. Коцюбинського) став одним із перших у країні з широкоформатним екраном і стереофонічним обладнанням. У 1970-ті, за даними УРЕ, у Вінниці працювали 22 кінотеатри і кіноустановки^[53]. З економічними негараздами в 1990-х рр. чимало з них припинили своє існування або змінили призначення. Так центральний міський кінотеатр «Росія» був перепрофільований, кінотеатр «Жовтень» демонтований під торговий центр. Але і нині Вінниця, у порівнянні з іншими облцентрами і великими містами країни, має значне число кінотеатрів.

У місті діють 4 кінотеатри:

• кінотеатр «Родина» (у самому середмісті);
• кінотеатр ім. М. Коцюбинського (нині недіючий);
• автокінотеатр «Сьоме небо»(припинив існування);
• BROADWAY (припинив існування);
• SmartCinema.
• Кінотеатр «Мир»
• Cinema City 4D

Кіносеанси відбуваються також у кіноконцертному залі «Райдуга» в Центральному міському парку.

Фільми, відзняті у Вінниці

• Єврейське щастя (1925)
• Товариші під знаком едельвейса (1942 р.) (уривок)
• Подвиг розвідника (1947)
• Стежки-дорожки (1963)
• Пригоди Толі Клюквіна (1964)
• Увазі громадян та організацій (1965)
• Зухвалість (Дерзость) (1971)
• Фатальна помилка
• Покута
• Безбатченко (Безотцовщина) (1976) (уривок)
• Розклад на завтра [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] (1976)
• Людмила (1982) (уривок)
• Далекий голос зозулі (1985) (уривок)
• Архієрей (1990)
• Далекий постріл (1991)
• Тримай біля серця (2017)

Музеї

У Вінниці функціонує близько десяти музеїв:

• Вінницький обласний краєзнавчий музей — найбільше в області зібрання матеріалів з історії, етнографії та культури Вінниччини;
• Вінницький обласний художній музей;
• Військово-історичний музей Повітряних сил Збройних сил України;
• Національний музей-садиба М. І. Пирогова;
• Вінницький літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського;
• музей «Мій край Поділля»;
• Музей гончарного мистецтва О. Г. Луцишина;
• музей воїнів Вінниччини, загиблих в Афганістані (у сквері Козицького);
• історико-меморіальний музей політичних в'язнів (вул. Коперника, 1);
• Музей вінницького трамвая^[54] (Хмельницьке шосе, 29, територія трамвайного депо)
• Авто-мото-вело-фото-теле-радіо музей^[55]
• Музей Почесних громадян міста Вінниця (проспект Юності, 10/23)
• Музей Великої Вітчизняної війни (поруч зі ставкою «Вервольф»)
• Музей української марки ім. Якова Балабана
• Музей єврейського побуту

Міські заклади культури

• Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва
• Вінницька дитяча художня школа
• Вінницьке обласне об'єднання творчої молоді «Погляд в майбутнє»[4] [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Вінницький міський центр художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок»[5] [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Вінницька дитяча школа мистецтв «Вишенька»[6] [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Академічний міський камерний хор «Вінниця»[7] [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Міський естрадно-духовий оркестр «Він Бенд»[8] [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Комунальне підприємство «Центр концертних та фестивальних програм»[9] [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Вінницька міська централізована бібліотечна система [10] [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Вінницька міська музична школа № 1 [11] [Архівовано 17 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Вінницька міська музична школа № 2 [12][13] [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Вінницький державний академічний музично-драматичний театр імені Садовського
• Міський палац мистецтв «Зоря»[14] [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Вінницький академічний обласний театр ляльок «Золотий ключик»
• Вінницька обласна філармонія

Творчі об'єднання

• Вінницька обласна організація Національної спілки фотохудожників України
• Вінницький Народний клуб фотомистецтва «Обрій»
• Вінницька обласна організація Національної спілки художників України
• Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України
• Літературна творча спілка «Елітер»[15]
• Вінницька обласна організація Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України»

Також у Вінниці біля Макдональдз є куточок (пам'ятник) гурту Beatles. На вулиці грають пісні гурту. Та стоїть 2d макет гурту. Та макет жовтого підводного човна. Він (гурт) стоїть на сцені, а позаду стоїть жовтий підводний човен.

Спорт

Футбол у місті представлений командою ФК «Нива», яка веде свою історію від 1958 року і у 1990-х виступала у Вищій лізі Чемпіонату України з футболу, а у сезоні 1996/1997 брала участь у Кубку Кубків УЄФА. Після цього клуб зазнав фінансових труднощів, змін власників, реорганізації і відродження; зараз команда грає у першій лізі української футбольної першості. Домашньою ареною клуба є багатофункціональний Центральний міський стадіон, що вміщує 24 000 глядачів, а також стадіон тренувальної бази СК «Нива», відкритий на початку 2010 року. Трибуни стадіону, який має поле зі штучним покриттям, вміщують 3,5 тисячі глядачів.

Вінниця є базою збірної України з хокею на траві — тут «прописані» 2 провідні українські команди — «Хокейний клуб Олімпія-Колос-Секвойя» і «Динамо-ШВСМ-ВДПУ». Розвивається американський футбол, його представляє створена ще 1996 року команда «Вінницькі вовки»^[56].

У Вінниці розвивається чоловічий та жіночий волейбол. Нині у Суперлізі виступає жіночий волейбольний клуб «Кряж-Медуніверситет». У турнірі вищої ліги серед чоловіків виступає команда «СДЮСШ-ВНАУ», а у турнірі першої ліги — «СДЮСШ-ВНАУ-2».

Значною подією спортивного і культурного життя Вінниці стало майже одночасне відкриття всередині 2008 року 2 критих ковзанок зі штучною кригою — льодовий палац «Айс-Авеню» (вул. Порика. 27-а) і льодова арена «Льодовий клуб» (у Центральному парку)^[57]. Причому обидві ковзанки відкриті як для спортсменів-початківців, так і аматорів та усіх охочих, тут також планується проведення усіляких заходів, шоу-програм і святкувань міського і державного значення; проте головним завданням льодових арен, безперечно, є стимулювання розвитку спорту в місті. Так, за своєрідним «розподілом» — більша і серйозніша ковзанка «Айс-Авеню» відразу стала «домашньою» для місцевих хокейних клубів «Гайдамаки», що виступають у Прем'єр-лізі та«Патріот»^[58], ареною проведення не лише міської хокейної першості, а й хокейного турніру «Кубок Айс-Авеню»; тоді як на ковзанці «Льодовий клуб» наприкінці 2008 року було відкрито приватну школу фігурного катання Дмитра Дмитренка (славного українського фігуриста, чемпіона Європи)^[59].

Серед видатних спортсменів, які представляють Вінницю чемпіонка Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні легкоатлетка Наталя Добринська, Інна Осипенко-Радомська — веслувальниця на байдарках (бронза на Олімпійських іграх в Афінах 2004-го (байдарка четвірка, 500 м), золото на Олімпійських іграх в Пекіні 2008-го (байдарка-одиночка, 500 м) та срібна медаль у Лондоні 2012-го) та інтерконтинентальний чемпіон з боксу в напівважкій вазі за версією WBA В'ячеслав Узєлков.

Архітектура

Забудова історичного центру Вінниці характеризується низкою цікавих тенденцій і особливостей. Єрусалимка — квартал місцевої єврейської бідноти є взірцем т. зв. «єврейського містечкового бароко», притаманного для Східного Поділля, що почало формуватися від кінця XVIII століття. Наприкінці XIX — початку XX століття у Вінниці, як і повсюдно в тодішній Україні панівним є еклектизм, крім того характерною особливістю архітектурного обличчя історичного центру Вінниці стало використання у міській житловій і громадській архітектурі в 1910—30-х рр. загальноєвропейських модних архітектурних стилів, у першу чергу, стилю модерн (кол. готель «Савой», будинки на вулицях Козицького, Пушкіна тощо), а також конструктивізму (кінотеатр на Соборній, 35, зараз ім. М. Коцюбинського, арх. Р. М. Риков, у 1950-ті перебудований).

За СРСР у місті дещо перебудовано у 1950—60-ті рр. (в тому числі у т. зв. сталінському бароко), а також збудовано чимало громадських будівель (залізничний вокзал, музично-драматичний театр, палац піонерів (архітектор М. З. Гуревич), поштамт, спортивний комплекс) та житлових комплексів (Вишенька)^[53].

За незалежності (від кінця 1990-х рр.) у місті будуються культові споруди, торговельні комплекси, нові житлові будинки тощо.

Докладніше: Пам'ятки історії Вінниці та Пам'ятки археології Вінниці

У Вінниці нараховується 28 пам'яток (43 об'єкти) історії, включених до реєстру. На території Вінниці перебувають під охороною держави 13 пам'яток археології.

Докладніше: Перелік пам’яток архітектури і містобудування Вінниці

Перелік пам'яток архітектури і містобудування Вінниці нараховує 121 об'єкт, з яких 11 — національного значення. Найвизначнішими історико-архітектурними пам'ятками Вінниці є:

• Домініканський монастир, 1624 — дерев'яний, входив до складу оборонного комплексу Мури (комплекс укріплень XVII ст.). В 1760 році за проєктом італійського архітектора Паоло Фонтани перебудований в цегляний костел. Монастир закрито в 1831 році після польського Листопадового повстання. Збереглися: костел, печери і оборонна вежа. До 1991 року використовувався як зал органної музики. Нині — Свято-Преображенський собор на центральній вулиці міста.
• Францисканський костел Святої Діви Марії Ангельської, 1760 — цегляний, прямокутний. Збудований в стилі тосканського бароко. Збереглися фрагменти настінного живопису XVIII ст.
• Єзуїтський монастир, 1610—1617 — входив до складу оборонного комплексу Мури. На його території: костел, колегіум, келії. Нині — краєзнавчий музей і обласний архів.
• Миколаївська церква, 1746 (дзвіниця, XIX ст.) — дерев'яна, триглава. Під час реставрації 1970 року відновлені форма та основні конструкції, аркада-галерея. Споруда — один з найкращих зразків народної дерев'яної архітектури. Поряд — відреставрована дзвіниця. Тепер — філіал краєзнавчого музею.
• Садиба в П'ятничанах, XVIII ст. — до комплексу входять споруди XVIII ст.: палац, флігель, павільйон. Розміщені в парку серед численних порід хвойних та листяних дерев.

• 

  Спасо-Преображенський собор, колишній костел Домініканів.

• 

  Єзуїтський монастир

• 

  Микільська церква

• 

  П'ятничанський замок

• 

  Психіатрична лікарня

• 

  Будинок по вул. Козицького, 18

• 

  Психіатрична лікарня

• 

  Синагога Райхера

Докладніше: Пам'ятники Вінниці та Пам'ятки монументального мистецтва Вінниці

У Вінниці значне число пам'ятників. Особливо багато їх, зокрема доволі велика (10 погрудь) «Алея бюстів видатних земляків», у Центральному міському парку. До яскравих монументів радянської доби належать: Меморіальний комплекс Слави (1958), пам'ятник М. І. Пирогову (1971); до прикметних монументів часів незалежності (після 1991 року) — пам'ятник Василю Стусу (2002) і пам'ятний знак «Пісня» (2005).

Спробу влаштування своєрідної «Алеї зірок», викарбуваних на бруківці на вулиці Козицького, просто навпроти будівлі мерії, де зірки оплачувалися комерційними фірмами або й окремими заможними громадянами, що було здійснено у 2-й половині 2000-х років, було визнано недієздатною, тож донині не залишилось жодної «зірки».

Міжнародні зв'язки

Консульства

У вересні 2012 року в рамках дводенного державного візиту до України з робочою поїздкою до Вінниці вперше завітав президент Республіки Польща Броніслав Коморовський.^[60] Програма перебування Броніслава Коморовського у Вінниці була насиченою. Зокрема, керівник сусідньої держави зустрівся з очільниками обласної та міської влади та взяв участь у церемонії покладання квітів до пам'ятної дошки польському державному діячеві Юзефу Пілсудському. Далі в обласній філармонії відбулася зустріч Броніслава Коморовського з представниками польської діаспори в Україні.

Йдеться про етнічних поляків, котрі проживають на території Вінницького консульського округу — керівників художніх ансамблів, вчителів польської мови, підприємців, духовенство, представників культури, науки і спорту. На честь приїзду високого гостя відбулася презентація мистецького доробку польських національних товариств Хмельниччини, Вінниччини та Житомирщини, а також ансамблю народного танцю «Барвінок». Пан Коморовський цікавився не лише культурою, а й економікою, тим більше, що на Вінниччині працює одне із ефективних україно-польських підприємств «Барлінек-Івест», на якому і побував польський президент.

2010 у місті відкрито Генеральне Консульство Республіки Польща.^[61]

2017 у місті відкрито Почесне Консульство Республіки Молдова.^[62]

Поріднені міста

Вінниця поріднилася з 6 містами: ^[63]

• Бат-Ям
• Бірмінгем
• Бурса
• Кельці
• Пітерборо
• Поневіж

Люди, пов'язані з містом та областю

XVII—XVIII ст.

• Богун Іван — козацький полководець;
• Паоло Фонтана (1696—1765) — волинський архітектор доби бароко (у Вінниці створив Костел оо. Домініканів — нині Спасо-Преображенський собор (Вінниця);
• Марцін Ґрохольський;

XIX ст.

• Кішка Петро Маркович — легендарний матрос-розвідник, учасник Кримської війни, народився в с. Ометинці (Заметець) Немирівського району Вінницької області;
• Пирогов Микола Іванович (1810—1881) — засновник сучасної військово-польової медицини та анестезії; проживав і помер у Вінниці;
• Пржецлавський Костянтин Леонардович (1828—1876) — художник, якому позував Тарас Шевченко; нар. у Вінниці;
• Чайковський Петро Ілліч — композитор зі світовим визнанням;

XIX—XX ст.

• Альтман Натан Ісайович (1889—1970) — художник-кубіст;
• Артинов Григорій Григорович (1860—1919) — перший вінницький архітектор; проживав та помер у Вінниці;
• Вікул Сергій Павлович — член Української Центральної Ради;
• Голіцинський Клавдій Миколайович — підполковник Армії УНР;
• Дубравін Андрій Варламович (1874—1954) — український актор і театральний діяч, художник, режисер, педагог, театральний критик.
• Коновкін Валерій Георгійович — полковник Армії УНР^[64];
• Коцюбинський Михайло Михайлович — відомий український письменник; нар. та проживав у Вінниці;
• Чорноморець Володимир Павлович — підполковник Армії Української Народної Республіки;
• Якерсон Семен Самійлович — сотник Армії Української Народної Республіки;
• Адам Ремігіуш Ґрохольський^[pl];
• Ксаверій Ґрохольський^[pl];
• Здислав Генрик Адам Ґрохольський (1881—1968) — засновник польської Торговельної змішаної гімназії ім. графа Здислава Ґрохольського у Вінниці 1917 р.;
• Марія Ґрохольська;

XX ст.

• Симон Васильович Петлюра — Головний отаман військ УНР, голова Директорії УНР;
• Винниченко Володимир Кирилович — голова Директорії УНР;
• Біндер Матвій Борисович (1888—1959) — архітектор;
• Бевз Іван Васильович (1903, м. Темрюк, Краснодарський край-1943, Вінниця) — Герой Радянського Союзу, керівник Вінницької міської підпільної організації в період Німецько-радянської війни;
• Бронштейн Матвій Петрович (1906, Вінниця, Російська імперія — 18 лютого 1938) — радянський фізик-теоретик, автор перших робіт з квантової теорії гравітації, відомий своїми роботами в області релятивістської квантової теорії, астрофізики, космології, квантової електродинаміки, теорії тяжіння;
• Белканія Север'ян Павлович (1914, Грузія-1998, Вінниця) — Заслужений лікар України, Заслужений залізничник України, колишній доцент медичного університету, учасник партизанського руху на Вінниччині. Проживав та працював У Вінниці;
• Будкер Герш Іцкович(1 травня 1918, Мурафа, Вінниччина — 4 липня 1977, Новосибірськ (РФ) — радянський фізик, академік АН СРСР, засновник і перший директор Інституту ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР, номінант Нобелівської премії, автор численних відкриттів і винаходів в області фізики плазми і фізики прискорювачів. Навчався у Вінницькій середній школі;
• Береговий Георгій Тимофійович — фронтовий льотчик і космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Вінниці;
• Гагарін Юрій Олексійович (1934—1968) — Герой Радянського Союзу, перший у світі льотчик-космонавт, почесний громадянин Вінниці;
• Жовтіс Олександр Лазарович — шевченкознавець, член міжнародного ПЕН-клубу;
• Костецький Ігор — письменник, перекладач, член міжнародного ПЕН-клубу, у 1919—1924 роках, жив у Вінниці;
• Мархель Роман Романович — архітектор Вінниці та Вінницької області. Автор одного з символів міста — вінницької арки;
• Павличенко Тиміш Карпович (1892—1958) — український поет, учений, визначний громадський і культурний діяч. Член Центральної Ради (1917—1918). Навчався у Вінниці. Дійсний член УВАН і НТШ.
• Ратушна Лариса Степанівна (Ляля Ратушна) — у роки війни учасниця Вінницького підпілля, Герой Радянського Союзу;
• Рябчинська Юлія Петрівна — українська веслярка, байдарочниця, олімпійська чемпіонка;
• Стельмах Михайло Панасович — український радянський письменник.

XX—XXI ст.

• Барбак Оксана Петрівна — українська поетеса;
• Броварна Юлія Валентинівна — українська поетеса;
• Бортняк Анатолій Агафонович — український поет. Член Спілки письменників України з 1965 року;
• Гройсман Володимир Борисович — український політик. Міський голова Вінниці 2006—2014 рр. Віцепрем'єр-міністр України в 2014 році. 12-й Голова Верховної ради України. Прем'єр-міністр України з 14 квітня 2016 року;
• Васкевич Анатолій Мар'янович — український художник;
• Жембровський Денис Вікторович — майор МВС України, загинув 10 лютого 2015 в Краматорську. В листопаді 2015-го у Вінниці відкрито пам'ятну дошку^[65];
• Зайцева Ольга Віталіївна — українська поетеса;
• Каневський Владислав Володимирович — український дипломат. Генеральний консул України в Любліні. Тимчасовий Повірений у справах України в Республіці Польща;
• Кашпіровський Анатолій Михайлович — психотерапевт, який став відомим у 1989 році, завдяки т. зв. «телесеансам психотерапії»; навчався та працював у Вінниці;
• Качалка Наталія (* 1975) — українська велосипедистка, учасниця Олімпійських ігор-2004, майстер спорту України міжнародного класу.
• Кіссо Анна Іванівна (* 1976) — українська поетеса.
• Кобленко Вікторія — нідерландська актриса, телеведуча та колумніст;
• Ковальчук Олександр Михайлович — художник декоративно-прикладного мистецтва. Член Національної спілки художників України;
• Костюк Євген Віталійович (1986—2016) — боєць Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
• Коцюбинська Михайлина Хомівна — український філолог та літературознавець; нар. у Вінниці;
• Лебедєва Лілія Георгіївна — український живописець. Член Національної спілки художників України з 1973 р.;
• Лисенко Анатолій Григорович — радянський і російський телеведучий;
• Митрополит Макарій (Свистун);
• Валерій Марценюк — український письменник, член Національної спілки журналістів України;
• Нижник Ілля Ігорьович — український шахіст, гросмейстер (2011);
• Орленко Андрій Вікторович — продюсер, тележурналіст, літератор;
• Плясовиця Юрій Олексійович — український архітектор і письменник;
• Порошенко Петро Олексійович — Президент України; обирався депутатом від одного з округів Вінниці, має бізнес у Вінниці;
• Прусс Валерій Валентинович — український артист, Народний артист України;
• Ройтер Михайло Григорович (1916, Вінниця — 1993, Москва) — радянський російський художник, графік, ілюстратор книги;
• Рябий Микола Олександрович — український письменник, відомий прозаїк, публіцист, перекладач;
• Селезньов Віталій Євдокимович — український артист, Народний артист України, головний режисер Вінницького академічного музично-драматичного театру; прозаїк, поет, драматург;
• Семчук Світлана (* 1984) — українська трекова велосипедистка. Майстер спорту України міжнародного класу.
• Сенкевич Олександр Анатолійович — український веслувальник (весляр) байдарочник, байдарочник [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.];
• Сидоренко Олександра (* 1986) — українська та польська боксерка. Семиразова чемпіонка України серед аматорів.
• Таратута Юлія Леонідівна^[ru] - відома російська журналістка, головний редактор онлайн-видання Wonderzine. Народилася і вчилася у Вінниці. Мешкає у Москві;
• Таращук Петро Всеволодович — відомий український перекладач (переклав понад 40 книг популярних європейських письменників);
• Татчин Сергій Олександрович — художник та поет;
• Шаповал Максим Михайлович (1978—2017) — генерал-майор Збройних сил України, начальник спеціального резерву Головного управління розвідки Міністерства оборони України, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).
• Шаповал Олександр Юрійович — велогонщик;
• Шварцзойд Сергій Юрійович — український сценарист;
• Штофель Дмитро Хуанович — український поет;
• Шуров Ігор Віуленович^[ru]  (30.09.1958) [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.]  — український сценарист, художник, поет, казкар;
• Шуров Дмитро Ігорьович  — український музикант, піаніст;
• Янголь Олексій Григорович — заслужений художник України;
• Левада Юрій Олександрович — відомий радянський та російський соціолог та політолог, доктор філософських наук; нар. у Вінниці;
• Векслер Сергій Мейлехович (22.05.1961) — кіноактор («Мама, не горюй», «Антикиллер 1-2 части», «Есенин», «Дальнобойщики», «Кремень» та ін.). Народився у Вінниці. Мешкає у Москві;
• Немченко Олександр Дмитрович (12.11.1953) — український кіноактор, актор театру, відомий завдяки фільмам «В бой идут одни старики», «Комбаты».
• Яковенко Ольга (* 1987) — українська легкоатлетка, спеціалізується в спортивній ходьбі, майстер спорту України міжнародного класу.

Примітки

Вінниця у сестринських Вікіпроєктах
	Теми у Вікіджерелах?
	Вінниця у Вікімандрах?
	Проєкт «Вінниця»
	Вінниця у Вікісховищі?

Література

• Винница, город // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Winnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 553. (пол.).— S. 553—559. (пол.)
• Вінниця // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 2., К., 1978, стор. 299—300.
• Вінниця. Фотоальбом / Упорядник та автор статті В. Ф. Корицький. Фото О. С. Гордієвича. — Київ : «Мистецтво», 1982. — 96 с. (укр.) (рос.)
• Г. Я. Буртяк, С. Я. Вініковецький, В. П. Воловик, Н. С. Квєтний, Г. А. Лютворт. Ві́нниця // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.76-112

Посилання

• Офіційний сайт Вінницької міської ради [Архівовано 30 січня 2008 у Wayback Machine.]
• Інформаційний портал «Моя Вінниця» [Архівовано 22 червня 2009 у Wayback Machine.]
• Сайт міського громадського транспорту (всі новини, детальні розклади і схеми, а також можливість поставити запитання [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Стаття Вінниця Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР [Архівовано 29 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
• Олександр Кащавцев. Передова Вінниця: досвід благоустрою. // Інтернет-журнал Inspired. — 2014. — 19 тра. [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Архітектуру міста можна побачити у режимі 3D на майданчику http://www.vin3d.net [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]. Карта була розроблена вінницьким державним науково-виробничим підприємством «Геосистема» [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.].

Відстань від Вінниці до великих міст (залізницею)
	Рівне ~ 298 км	Житомир ~ 142 км Бердичів ~ 92 км	Київ ~ 221 км Біла Церква 191 км
	Хмельницький ~ 143 км Тернопіль ~ 262 км		Умань ~ 199 км Кропивницький ~ 320 км
		Вінниця
	Кам'янець-Подільський ~ 257 км Чернівці ~ 401 км	Бєльці ~ 224 км Кишинів ~ 400 км	Одеса ~ 434 км Миколаїв ~ 680 км

Статті та теми пов'язані з Вінницею п о р Міста і смт Вінницької області Міста Бар · Бершадь · Вінниця · Гайсин · Гнівань · Жмеринка · Іллінці · Калинівка · Козятин · Ладижин · Липовець · Могилів-Подільський · Немирів · Погребище · Тульчин · Хмільник · Шаргород · Ямпіль Смт Браїлів · Брацлав · Бродецьке · Вапнярка · Вендичани · Вороновиця · Глухівці · Дашів · Десна · Залізничне · Кирнасівка · Копайгород · Крижопіль · Літин · Муровані Курилівці · Оратів · Піщанка · Рудниця · Ситківці · Стрижавка · Сутиски · Теплик · Тиврів · Томашпіль · Тростянець · Турбів · Чернівці · Чечельник · Шпиків п о р Центри адміністративно-територіальних одиниць України першого рівня Вінниця · Дніпро · Донецьк · Житомир · Запоріжжя · Івано-Франківськ · Київ¹ · Кропивницький · Луганськ · Луцьк · Львів · Миколаїв · Одеса · Полтава · Рівне · Севастополь² · Сімферополь³ · Суми · Тернопіль · Ужгород · Харків · Херсон · Хмельницький · Черкаси · Чернівці · Чернігів ¹ столиця України, центр Київської області та місто з особливим статусом, ² місто з особливим статусом, ³ столиця АР Крим п о р Адміністративно-територіальний устрій Вінницької області Вінницький район Агрономічна · Вінницька · Вороновицька · Гніванська · Іллінецька · Липовецька · Літинська · Лука-Мелешківська · Немирівська · Оратівська · Погребищенська · Стрижавська · Сутисківська · Тиврівська · Турбівська · Якушинецька Гайсинський район Бершадська · Гайсинська · Дашівська · Джулинська · Краснопільська · Кунківська · Ладижинська · Ободівська · Ольгопільська · Райгородська · Соболівська · Теплицька · Тростянецька · Чечельницька Жмеринський район Барська · Джуринська · Жмеринська · Копайгородська · Мурафська · Северинівська · Станіславчицька · Шаргородська Могилів-Подільський район Бабчинецька · Вендичанська · Могилів-Подільська · Мурованокуриловецька · Чернівецька · Ямпільська · Яришівська Тульчинський район Брацлавська · Вапнярська · Городківська · Крижопільська · Піщанська · Студенянська · Томашпільська · Тульчинська · Шпиківська Хмільницький район Глуховецька · Жданівська · Іванівська · Калинівська · Козятинська · Махнівська · Самгородоцька · Уланівська · Хмільницька п о р Історичні населені місця Вінницької області Бар • Бершадь • Браїлів • Брацлав • Вінниця • Вороновиця • Гайсин • Дашів • Жмеринка • Іллінці • Копайгород • Могилів-Подільський • Муровані Курилівці • Немирів • Оратів • Погребище • Ситківці • Тиврів • Тульчин • Хмільник • Чечельник • Шаргород • Ямпіль п о р 50 найбільших міст України за населенням Київ Харків Одеса Дніпро Донецьк¹ Львів Запоріжжя Кривий Ріг Миколаїв Маріуполь¹ Луганськ¹ Вінниця Севастополь¹ Макіївка¹ Сімферополь¹ Чернігів Полтава Херсон¹ Хмельницький Черкаси Чернівці Житомир Суми Рівне Горлівка¹ Івано-Франківськ Кам'янське Тернопіль Кропивницький Луцьк Кременчук Біла Церква Мелітополь¹ Краматорськ Керч¹ Ужгород Бровари Євпаторія¹ Бердянськ¹ Алчевськ¹ Нікополь Слов'янськ Павлоград Сєвєродонецьк¹ Кам'янець-Подільський Лисичанськ¹ Мукачево Конотоп Умань Хрустальний¹ ¹ — міста, розташовані на тимчасово окупованих територіях Примітка: дані наведено за Статистичним збірником «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року» п о р Південний Буг Праві притоки Плоска • Кудрянка • Вовк • Згар • Каліча • Ровець • Рів • Сільниця (Сельниця) • Тростянець • Дохна • Саврань • Кодима • Бакшала • Чортала • Чичиклія • Вишенька • Хвоса Ліві притоки Зінчиця • Бужок • Кудинка • Іква • Снивода • Постолова • Десна • Тяжилівка • Устя • Соб • Удич • Синиця • Синюха • Корабельна (Вел. Корабельна, М. Корабельна) • Мертвовод • Нірша • Гнилий Єланець • Інгул • Вінничка Водосховища Дмитренківське • Ладижинське • Олександрівське • Щедрівське • Сабарівське • Гайворонське • Глибоцьке Міста Хмельницький • Хмільник • Вінниця • Гнівань • Ладижин • Гайворон • Первомайськ • Южноукраїнськ • Вознесенськ • Нова Одеса • Миколаїв Острови Острів кохання • Кемпа п о р Найкращі міста для життя в Україні за версією журналу «Фокус» Івано-Франківськ (2007) · Чернівці (2008) · Львів (2009) · Харків (2010) · Одеса (2011) · Івано-Франківськ (2012) · Вінниця (2013) · Львів (2016) · Київ (2017) · Харків (2018) · Київ (2019) п о р Колишні райони Вінниці (1972–2012) Замостянський · Ленінський · Староміський п о р Історичні місцевості Вінниці Місцевості Вишенька • Замостя • Єрусалимка • Кумбари • П'ятничани • Пирогове • Сабарів • Тяжилів • Царина • ДПЗ • Старе місто • Малі Хутори • Олієжир • Подділя Водойми Вишенька • Каліча • Південний Буг • Тяжилівка • Дьогтянець

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво MusicBrainz Географія та географічні карти archINFORM · Getty Thesaurus of Geographic Names · GeoNames · INaturalist · OpenStreetMap · UN/LOCODE · Who's on First · WOEID Тематичні сайти Wolfram Language · Google Новини · Quora · Quora · Quora Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Велика норвезька енциклопедія · Енциклопедія історії України · Енциклопедія сучасної України · Енциклопедія України в Інтернеті · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Электронная еврейская энциклопедия · BabelNet · Brockhaus Enzyklopädie · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopédie Larousse · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Enciclopedia Italiana Нормативний контроль BNF: 11985922h · FAST: 1237611 · Freebase: /m/04hwv7 · GND: 4254197-9 · J9U: 987008870889605171 · LCCN: n86026777 · LIH: LNB:Cx32;=BW · NCF: ncf12026432 · NKC: ge553197 · SUDOC: 07026452X, 182131513 · VIAF: 153686368 · WorldCat: lccn-n86026777