Нейтральність цієї статті під сумнівом. |
Ірина Андріївна Верещук | |
---|---|
Міська голова міста Рава-Руська [1] | |
9 листопада 2010 — 17 лютого 2015 | |
Попередник | Сопрун Алла Анатоліївна |
Наступник | Зінько Микола Любомирович |
Заступниця голови Жовківської райадміністрації з гуманітарних питань та зовнішньої політики[1] | |
червень 2010 — жовтень 2010 | |
Народилася |
30 листопада 1979 (41 рік) Рава-Руська |
Відома як | політична діячка, юристка |
Країна | Україна |
Національність | Українка |
Освіта | Варшавський університет |
Політична партія | Слуга народу |
У шлюбі з | Михайло Кухаренко |
Діти | Олег (нар. 2004) |
Професія | Народний депутат України |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
9-го скликання | |||
Слуга народу | 29 серпня 2019 | — |
Іри́на Андрі́ївна Верещу́к (нар. 30 листопада 1979, м. Рава-Руська, Нестеровський (нині Жовківський) район Львівської області) — народна депутатка України IX скликання від партії Слуга народу[2], безпартійна[3]. Голова підкомітету з державної безпеки та оборони Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. Була представницею Уряду у ВРУ з 4 вересня[4] до 15 листопада 2019-го[5], міською головою Рави-Руської (2010—2015). 16 липня 2020 року визначена як майбутня кандидатка на посаду міського голови Києва від партії «Слуга народу» на місцевих виборах 2020 року[6].
1997 закінчила Рава-Руську середню школу з золотою медаллю.
З 1997 до 2002 навчалася у Військовому інституті при Львівській політехніці, який закінчила з відзнакою за спеціальністю «Міжнародна інформація» (спеціаліст з міжнародної інформації, референт-перекладач, офіцер військового управління тактичного рівня).
2002—2006 навчалася на правничому факультеті Львівського університету ім. Франка за спеціальністю «правознавство».
З 2008 до 2010 рр. була слухачкою у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. За результатами навчання влітку 2009 року проходила стажування у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, після чого була внесена у кадровий резерв працівників КМУ, нагороджена Подякою та Почесною грамотою КМУ.
З 2011 року навчалася в аспірантурі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, який закінчила з відзнакою.
11 листопада 2015 р. захистила дисертацію на тему: «Організаційно-правовий механізм удосконалення адміністративно-територіального устрою України» (за прикладом проведення реформ у Польщі) та отримала ступінь кандидата наук з державного управління.
У 2015—2016 рр. була стипендіаткою Польсько-американського фонду Свободи за програмою ім. Лейна Кіркланда. Під час стажування продовжувала дослідження досвіду реформ децентралізації у Польщі. Успішно захистила дипломну роботу в Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету на тему: «Участь громадян в здійсненні представницької влади в Польщі. Рекомендації для України» та отримала диплом із відзнакою.
У липні 2016 р. отримала диплом Національної школи державного управління (пол. Krajowa Szkoła Administracji Publicznej, KSAP).
Після закінчення військового інституту 5 років проходила службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України. З травня 2007 до червня 2008 року працювала юристом Рава-Руської міської ради.
З червня до жовтня 2010 року — заступниця голови Жовківської РДА з гуманітарних питань та зовнішньої політики.
31 жовтня 2010 року обрана міською головою Рави-Руської від партії Сильна Україна (належала олігарху Сергію Тігіпку, через 2 роки влилась у Партію регіонів[7]), при цьому Верещук у партію не входила.[8] За підсумками виборів, багато ЗМІ називали її наймолодшою жінкою-міською головою в Україні (30 повних років)[9][10][11], проте на тих же виборах мером Нетішина стала 29-річна Ольга Омельчук[12][13].
На посаді міського голови Рави-Руської Ірина Верещук заявляла про необхідність децентралізації влади, проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні, передачі податків місцевим громадам[14]. Зокрема, місцеве самоврядування в Україні в тому вигляді, яким воно було на початок 2013 року, назвала «місцевим самоврятуванням»[15].
Виступала за надання прикордонним населеним пунктам спеціального статусу, який сприятиме додатковим надходження до місцевих бюджетів шляхом збору податків за перетин автомобілями, які перетинають кордон, таких міст, сіл та селищ[15].
Як міський голова прикордонного містечка здійснювала міжнародну співпрацю, зокрема, з польським містом Томашовим-Любельським[16], гміною Любичі Королівської, гміною Телятина. За час її перебування на посаді у Раві-Руській реалізовано низку проєктів із залученням коштів ЄС, зокрема, із забезпеченням теплопостачання навчальних закладів міста[які?][джерело?]. Разом з війтом гміни Любичі-Крулєвська (Польща) у листопаді 2013 року ініціювала створення пішо-велосипедного переходу у пункті пропуску «Рава-Руська — Гребенне»[17].
Неодноразово підтримувала громаду міста у відстоюванні інтересів[18]. Зокрема, разом з працівниками місцевих шпалопросочувального, спиртового заводів та лісгоспу протестувала проти зміни керівництва підприємств без погодження з колективом[18].
Після оголошення урядом Азарова—Януковича відмови від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, наступного дня, від імені громади Рави-Руської, звернулася до Європейського Союзу із закликом підписати Угоду про асоціацію окремо з Равою-Руською[19][20].
У травні 2014 року записала відеозвернення до матерів Росії із закликом не допустити війни[21].
Балотувалась у Верховну Раду України VIII скликання як самовисуванка на позачергових виборах 26 жовтня 2014 року у окрузі № 122, але програла Володимиру Парасюку, зайнявши 6-е місце з підтримкою 4,46 %[22].
17 лютого 2015 року подала у відставку з посади міського голови Рави-Руської «через постійний тиск і звинувачення псевдопатріотів»[23]. Напередодні цієї події народний депутат Володимир Парасюк звинуватив очільницю Рави-Руської у корупції та систематичному прогулюванні роботи, натомість Ірина Верещук пообіцяла довести безпідставність звинувачень у суді[24]. Станом на 2020 рік, судового позову від Верещук так і не було, а звернення до Генпрокуратури від Парасюка не мали результатів[25].
У квітні 2015 року виступила однією з ініціаторів і організаторів соціальної платформи «Важливий кожен», авторкою пропозицій соціально-орієнтованих реформ, у її складі презентувала програму реформ у різних містах України[26][27].
У лютому 2016 отримала запрошення та взяла участь у молитовному сніданку[en] з президентом США Бараком Обамою у Вашингтоні[28] (загалом того року у сніданку взяло участь 3500 людей зі 140 країн[29]).
З квітня 2016 року по лютий 2019 року була президентом Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик[30][31][32]. Мета і стратегія Центру полягає в тому, щоб на сучасній міждисциплінарної науково-гуманітарній основі виявити та сформувати нові консенсусні практики, конструктивні форми та методи взаємовідносин між країнами Балтійсько-Чорноморського регіону, засновані на діалозі, довірі, злагоді й взаєморозумінні. За словами Верещук центр фінансував підприємець Борис Храновський[33].
З вересня 2017 року — доцент кафедри політології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова.
Депутатка Верховної Раді IX скликання з 2019 року. Член Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки[34], голова підкомітету з державної безпеки та оборони[35].
З 4 вересня[4] до 15 листопада 2019-го — представниця Уряду у ВРУ[5]. Склала повноваження в листопаді 2019 року. Перед цим Ірина заявляла, що прем'єр-міністр Олексій Гончарук планував звільнити її за критику держбюджету та дій Кабміну[36].
Станом на липень 2020 року подала 31 законопроєкт[37], з яких 6 були прийняті та набули чинності. Також подала 30 поправок до законопроєктів, з них найбільше до закону про оборонні закупівлі. Пропустила 10 засідань, відвідала 105.[38]
16 вересня 2020 року Верещук підтримала проєкт закону[39], котрим пропонувалось дозволити навчання у вишах іноземців та осіб без громадянства іноземною мовою[40].
16 липня 2020 року фракція партії «Слуга народу» у ВРУ провела праймеріз серед кандидатів для участі у виборах Київського міського голови, де Верещук перемогла Миколу Тищенка, Олександра Дубінського та інших претендентів, отримавши 87 голосів, у тому числі голос Президента Зеленського[41][42]. Пізніше вона й стала офіційною кандидаткою на посаду мера Києва від партії[42].
Протягом передвиборчої кампанії, кандидатка висловлювалася стосовно будівництва метро на Троєщину: спочатку в інтерв'ю виданню «Хмарочос» називала це «дорогою утопією, на якій наживаються підрядники» і пропонувала замінити швидкісними трамваями[43]. Проте через кілька тижнів змінила думку і стверджувала, що метро таки має бути побудоване[44].
За підрахунками журналістів Bihus.info, станом на вересень, зовнішня передвиборча агітація Слуги Народу була найдорожчою у Києві (16 млн грн), хоча партія відмовилась від державного фінансування. Керівництво партії пообіцяло оприлюднити джерела коштів у звіті НАЗК наступного року.[45]
Зрештою, на виборах мера Києва Верещук посіла 5-те місце після Кличка, Попова, Притули та Кучеренка з результатом 5,44 %[46]. Причинами своєї поразки Верещук назвала низьку оцінку роботи партії «Слуга народу» суспільством, та погану мобілізацію свого електорату[47]. Окрім цього, вона відзначила деструктивні сили всередині своєї команди, зокрема Миколу Тищенка та Аллу Шлапак[48].
Одним із 6 помічників є Микола Більченко, який працював у Віталія Барвіненка, колишнього члена Партії регіонів. Ірина заявила, що не знала це[49].
У вересні 2019 року заявила, що НАТО не має наміру приймати Україну до своїх лав і тому варто переглянути підхід до відносин з ними: «Ми хочемо, але нас не беруть. І ми стукаємо в закриті двері і втрачаємо репутаційно. Нам не можна йти туди, де нас не чекають.»[50][51][52].
У грудні 2019 року у Верховній Раді Максим Бужанський побився з Гео Леросом (тоді ще членом фракції «Слуга народу») через те, що останній в чаті фракції начебто незензурно висловився про Ірину Верещук. Сама ж Верещук була «зворушена і вражена» вчинком Бужанського, який «не терпів, коли над жінкою хтось в такий спосіб намагається вивищитися»[53].
3 лютого 2020 року, в етері телеканалу «НАШ», активно заступалася і виправдовувала депутата від «Слуги народу» Брагара, який напередодні запропонував пенсіонерці з с. Аджамка продати породисту собаку, аби сплатити за комунальні послуги[54].
На початку травня 2020 року закликала до вибачень перед загиблими в Одесі 2014 року, що викликало хвилю обурення[55].
17 жовтня 2020 року, у програмі «В гостях у Дмитра Гордона», погодилась давати інтер'ю «нашою українською російською мовою»[56].
Резонанс у ЗМІ викликало звинувачення Верещук п'ятого Президента України Петра Порошенка у привітанні Путіна з Днем Росії після початку російської агресії[57], у відповідь на що Порошенко заперечив цей факт і звинуватив Верещук у брехні та поширенні кремлівських фальшивих новин. Верещук пояснила, що інформацію взяла з сайту «24 каналу»[58], де вона була подана зі слів прессекретаря російського президента Пєскова[59].
Заміжня вдруге, обидва чоловіки — військові[60] (другий чоловік очолював львівський спецпідрозділ СБУ «Альфа» і, за словами Верещук, «у вільний від роботи час» силовими засобами допомагав дружині опанувати криміногенну ситуацію в Раві-Руській[61]). Виховує сина Олега від першого шлюбу[9].
На кінець 2018 року Верещук мала у співвласності чотири квартири (дві у Львові, по одній у Броварах та в Раві-Руській)[62][63], чотири земельні ділянки та новий автомобіль Toyota Camry[64]. В Києві проживає в орендованій квартирі.[63]
Була одним із засновників ТОВ «Українська бурштинова біржа»[65][66], очолювала компанію з 15 травня 2017 року до 27 травня 2019 року[67], частка власності в підприємстві станом на 2018 рік складала 22,5 %[63].
Нейтральність цього розділу під сумнівом. |
Вважає, що:
Стаття Верещук Ірина Андріївна в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2021-06-14 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1781677