Буданов Кирило Олексійович
| Буданов Кирило Олексійович | |||||||||||||
 | |||||||||||||
| |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| з 5 серпня 2020 | |||||||||||||
| Президент: | Володимир Зеленський | ||||||||||||
| Попередник: | Василь Бурба | ||||||||||||
| Народження: |
4 січня 1986[1] (38 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||
| Країна: | Україна | ||||||||||||
| Освіта: | Військова академія (2007)[1] | ||||||||||||
| Шлюб: | Буданова Маріанна Олександрівнаd | ||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||
| Приналежність: |  Збройні сили
| ||||||||||||
| Рід військ: | Воєнна розвідка | ||||||||||||
| Звання: |  Генерал-лейтенант
| ||||||||||||
| Битви: | російсько-українська війна (з 2014) • війна на сході України | ||||||||||||
| Нагороди: |
| ||||||||||||
|
| |||||||||||||
Кири́ло Олексі́йович Буда́нов (нар. 4 січня 1986, Київ, УРСР) — український воєначальник, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (з 5 серпня 2020 року[2]), генерал-лейтенант[3]. Повний кавалер ордена «За мужність». Герой України (2024).
У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[4]. Учасник бойових дій[5].
Біографія
Військову освіту здобув в Одеському інституті Сухопутних військ (2007), після закінчення якого служив у підрозділах спеціального призначення Головного управління розвідки Міноборони[6]. За рік до закінчення вишу Буданов вирішив перейти в розвідку.
Проте, за словами Фацевича, Буданова це не зупинило: отримавши диплом, він одразу опинився в ГУР — став оперативником у спецпідрозділі розвідки. Тоді людей, які працюють «у полі», у відомстві не вистачало[7].
Буданов є прибічником поглиблення співпраці воєнних розвідок України, США та інших країн Заходу, що було заявлено в ході робочого візиту до США в 2021 році.
У вересні 2023 року вступив до аспірантури «Острозької академії»[8].
Російсько-українська війна
З 2014 року брав участь у російсько-українській війні[9], зазнав трьох поранень[10][11].
У 2018—2020 роках виконував секретні завдання[6].
6 серпня 2016 року брав участь в операції «Рейд у Крим». За словами Буданова, бій з російською спецгрупою «Вимпел» тривав дві хвилини — українці знищили ворожі сили разом із їхнім командиром, героєм чеченських воєн[12].
У середині 2020 року став заступником директора департаменту Служби зовнішньої розвідки України, а невдовзі очолив Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (з травня 2022) та комітет з питань розвідки при Президентові України (з липня 2022).
21 листопада 2021 року Кирило Буданов в інтерв'ю американському військовому виданню «Military Times[en]» детально описав заплановану на кінець січня — початок лютого 2022 року масштабну військову операцію Російської Федерації проти України, набагато руйнівнішу, ніж це було у 2014 році[13]. Незабаром після публікації інтерв'ю Буданова російське керівництво звинуватило Україну в підготовці до «силового сценарію розв'язання конфлікту на Донбасі», тоді як керівництво України взагалі відхрестилося від публічного попередження ГУР Міноборони України про війну з РФ[14][15][16][17].
З 3 квітня 2022 року має військове звання вищого офіцерського складу — генерала-майора[18].
Як командир української воєнної розвідки безпосередньо керував процесом планування і реалізації резонансних спецоперацій упродовж 2022—2023 рр. (і тих, що реалізуються): звільнення Харківщини, звільнення острова Зміїний, "вишки Бойка", вилазки в Енергодар, висадка в Криму, операція «Синиця» щодо захоплення російського гелікоптера.
З багатьох інтерв'ю Буданова простежується думка щодо необхідності підтримки опозиційних до путінського режиму російських військових з'єднань (Російський добровольчий корпус), які прагнуть повалення фашистського режиму в РФ.
У вересні 2022 року Буданов брав участь в операції з наймасштабнішого обміну полоненими між Україною та РФ, коли додому повернулися 215 українських захисників, у тому числі понад 100 бійців і командирів «Азова»[6].
У жовтні 2022 року в інтерв'ю передрікав перемогу над Росією до літа 2023 року з подальшим розпадом федерації[19].
У квітні 2023 року Лефортовський суд Москви заочно «арештував» Буданова за звинуваченням у створенні терористичної організації, підготовки до теракту в складі організованої групи, незаконному обороті зброї та вибухових пристроїв[20].
У серпні 2023 року Буданов здійснив візит до Болгарії на чолі української делегації. Відомо, що українська делегація провела зустрічі з головою Міноборони Болгарії Тодором Тагаревим та директором болгарської Служби військової розвідки бригадним генералом Венеліном Веневим. Під час переговорів вивчалися стан регіональної та міжнародної безпеки, перспективи розвитку ситуації та інші питання, які представляють взаємний інтерес[21][22][23].
.jpg)
7 вересня 2023 року наказом президента Зеленського підвищений у званні до генерала-лейтенанта[3].
Замах у 2019 році
4 квітня 2019 року автомобіль «Chevrolet Evanda» Буданова підірвав росіянин із документами на ім'я Олексія Ломаки. Він встановив міну, але вона передчасно здетонувала. Зловмисника й диверсійну групу затримали[9][5].
Загалом, станом на травень 2023 року, на життя Буданова вчинено понад десяток замахів[10].
Сім'я
- Друга дружина Маріанна (з 2013) — за освітою психолог, у 2015—2017 займалася волонтерською діяльністю в Головному військовому шпиталі в Києві, балотувалася в депутати Київради[24] від партії «Удар» (2020)[25], радниця Віталія Кличка з питань виявлення та запобігання корупції у сфері молодіжної політики та спорту[24], парафіянка Покровського чоловічого монастиря «Голосіївська пустинь» УПЦ МП[26]. 28 листопада 2023 стало відомо, що Маріанну було отруєно важкими металами[27][28].
Критика
У грудні 2021 року Bihus.Info і Слідство.Інфо повідомили, що Буданов проживає разом із заступником міністра МВС Олександром Гогілашвілі в будинку В'ячеслава Стрелковського, якого називають організатором низки великих конвертаційних центрів на мільярди гривень[29].
Особисті вподобання
- Полюбляє тварин, в кабінеті має кота[30], канарку та жабу[31].
- У дитинстві захоплювався фільмами за участю французького кіноактора Жана-Поля Бельмондо, особливо фільмом «Професіонал»[32].
- У дитинстві займався плаванням[32].
Військові звання
- Лейтенант (2007)
- Старший лейтенант (2010)
- Капітан (2013)
- Майор (2016)
- Підполковник (2018)
- Полковник (2020)
- Бригадний генерал (24 серпня 2021[33])
- Генерал-майор (3 квітня 2022[34])
- Генерал-лейтенант (7 вересня 2023[35])
Нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (8 лютого 2024) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[36];
- Хрест бойових заслуг (23 серпня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[37][38]
- Орден «За мужність» I, II, III ст. (повний кавалер)
- Медаль «Захиснику Вітчизни»
- Відзнаки Міністерства оборони України — нагрудний знак «За військову доблесть», нагрудний знак «Знак пошани», медаль «За особисті досягнення» II ст., пам'ятний знак «За воїнську доблесть»
- Відзнака Начальника Генерального Штабу Збройних сил України — нагрудний знак «Учасник АТО»
- Заохочувальна відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За мужність при виконанні спецзавдань»
- Орден святого великомученика Юрія Переможця (8 листопада 2022)[39]
- Орден Архистратига Михаїла II ступеня (30 жовтня 2020)[40]
Див. також
Примітки
- ↑ а б ЛІГАБізнесІнформ — 1991.
- ↑ Указ Президента України № 308/2020 «Про призначення К.Буданова начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України». [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.], Президент України, 5 серпня 2020
- ↑ а б https://www.president.gov.ua/documents/5642023-48021.
- ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
- ↑ а б Крим, Донбас, гібридні війни, дезінформація: новий начальник ГУР назвав завдання на посаді. Новинарня (укр.). 10 серпня 2020. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б в Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових. nv.ua. Процитовано 19 жовтня 2022.
- ↑ Потайливим і самодостатнім: яким Буданов був за студентства та як потрапив до ГУР. 24 Канал (укр.). 24 травня 2023. Процитовано 25 травня 2023.
- ↑ Шевченко, Тарас (13 Вересня 2023). Кирило Буданов вступив до одного з рівненських ЗВО. https://chasdiy.org. Час ДІй. Процитовано 13 Вересня 2023.
- ↑ а б Воєнна розвідка України отримала нового очільника | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ а б Доля розвідника № 1. Коли і чому життя керівника ГУР Кирила Буданова перетворилось на одну велику спецоперацію — профайл NV. nv.ua (укр.). Процитовано 25 травня 2023.
- ↑ Exclusive: Spy chief opens up about back and neck injuries in NV interview. english.nv.ua (англ.). Процитовано 25 травня 2023.
- ↑ Exclusive: The rise of Military Intelligence chief Kyrylo Budanov — NV profile. english.nv.ua (англ.). Процитовано 29 травня 2023.
- ↑ Altman, Howard (20 листопада 2021). Russia preparing to attack Ukraine by late January: Ukraine defense intelligence agency chief. Military Times (англ.). Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Росія готується до нового нападу на Україну в січні-лютому – голова ГУР Міноборони (укр.). Радіо Свобода. 21 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Україна звинувачує Росію у підготовці нападу. Кремль каже, що це США нагнали сил з-за океану (укр.). BBC News | Україна. 21 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Росія готується напасти на Україну взимку - розвідка (укр.). Deutsche Welle. 21 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Голова української розвідки озвучив терміни можливого нападу Росії. Кремль відреагував (укр.). Суспільне | Новини. 21 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2023.
- ↑ Кос, Софія (30 січня 2023). Кирило Буданов: повна біографія головного розвідника України. https://chasdiy.org/. Час ДІй. Процитовано 5 лютого 2023.
- ↑ До літа війна має завершитись, далі – розпад РФ, – Буданов. novynarnia.com (укр.). 18 жовтня 2022. Процитовано 19 жовтня 2022.
- ↑ Лефортовский суд Москвы заочно арестовал главу украинской разведки Кирилла Буданова. Meduza (рос.). Процитовано 29 травня 2023.
- ↑ Буданов разом з українською делегацією відвідав Болгарію — Міноборони країни. nv.ua (укр.). Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ У Болгарії розповіли про візит Буданова. Європейська правда (укр.). Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ Буданов з делегацією відвідав Болгарію: що про це розповіли місцеві ЗМІ. 24 Канал (укр.). 8 серпня 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ а б Палка любителька ін'єкцій: як виглядає дружина головного розвідника України Буданова (ФОТО). Радіо ТРЕК (укр.). 3 жовтня 2022. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Який вигляд має дружина головного розвідника України Буданова (фото). www.unian.ua (укр.). Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Дружина керівника ГУР Буданова ходить у монастир УПЦ МП, де переховувався терорист Лусваргі, – Ковальов. novynarnia.com (укр.). 16 грудня 2021. Процитовано 28 листопада 2023.
- ↑ Отруєння дружини Кирила Буданова. Як це сталося.
- ↑ Дружину Буданова отруїли, - джерело. РБК-Украина (укр.). Процитовано 4 грудня 2023.
- ↑ Гогілашвілі живе в маєтку організатора конвертцентрів і ділить його з керівником ГУР — ЗМІ [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 2021. — 16 грудня.
- ↑ Головний кіт-розвідник Гюнтер мешкає у ГУР Міноборони. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 17 травня 2023.
- ↑ 10 маловідомих фактів з життя Кирила Буданова, які можуть вас здивувати. РБК-Украина (укр.). Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ а б Контрнаступ вже почався? Буданов: про Лукашенка, переговори, шпигунів, кінець війни і особисте (uk-UA), процитовано 17 травня 2023
- ↑ Указ Президента України № 428/2021 «Про присвоєння військового звання». Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Указ Президента України № 207/2022 «Про присвоєння військового звання генерал-майора бригадному генералу БУДАНОВУ Кирилу Олексійовичу». [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.], Президент України, 3 квітня 2022
- ↑ Указ Президента України № 564-2023 «Про присвоєння військового звання генерал-лейтенанта генерал-майору БУДАНОВУ Кирилу Олексійовичу». Шаблон:Https://www.president.gov.ua/documents/5642023-48021, Президент України, 7 вересня 2023
- ↑ Указ Президента України від 8 лютого 2024 року № 57/2024 «Про присвоєння К.Буданову звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 591/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг"»
- ↑ Володимир Зеленський вручив високі державні нагороди людям, завдяки яким Україна зберігає свою незалежність // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2022 р
- ↑ Кирило Буданов та офіцери ГУР МОУ зустрілись з Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм і отримали високі відзнаки Православної Церкви України. gur.gov.ua. Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ Митрополит Епіфаній зустрівся з начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України
Джерела
- Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.] // ГУР МОУ
- Офіс Президента вітає призначення Кирила Буданова на посаду начальника Головного управління розвідки МОУ [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Сайт Офісу Президента України, 05.08.2020
Посилання
- Зеленський змінив начальника Головного управління розвідки [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Радіо Свобода, 05.08.2020
- Зеленський змінив начальника ГУР Міноборони: призначив Кирила Буданова [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Інтерфакс-Україна, 05.08.2020
- Легендарний розвідник Кирило Буданов очолив управління розвідки: що про нього відомо [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]// 24 канал, 05.08.2020
- Зеленський змінив голову військової розвідки [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]// ZN.UA, 05.08/2020
- Збірка інтерв'ю з Будановим
- Інтерв'ю
- Viber
|
Про сторінку
Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2024-02-15 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=3842464