Борис Джонсон

  1. Домашня сторінка
  2. Українська Вікіпедія
  3. Борис Джонсон
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Джонсон.
Борис Джонсон
англ. Boris Johnson
Борис Джонсон
Flag of United Kingdom.svg 77-й Прем'єр-міністр Великої Британії
Нині на посаді
На посаді з 24 липня 2019
Монарх Єлизавета II
Попередник Тереза Мей
Голова Консервативної партії Великої Британії
Нині на посаді
На посаді з 23 липня 2019
Попередник Тереза Мей
Міністр закордонних справ Великої Британії
13 липня 2016 — 9 липня 2018
Прем'єр-міністр Тереза Мей
Попередник Філіп Геммонд
Наступник Джеремі Гант
Мер Лондона
4 травня 2008 — 6 травня 2016
Прем'єр-міністр Девід Камерон
Попередник Кен Лівінгстон
Наступник Садік Хан
Народився 19 червня 1964(1964-06-19)[1][2][…] (58 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4]
Відомий як журналіст, політик
Громадянство Велика Британія Велика Британія
США США (1964—2016)
Alma mater Ітонський коледж і Коледж Бейлліол (1986)
Політична партія Консервативна партія Великої Британії
Батько Stanley Johnsond
Мати Шарлотта Джонсон Вол[5]
У шлюбі з Керрі Джонсон
Діти Milo Arthur Johnsond[3], Cassia Peaches Johnsond[3], Theodore Apollo Johnsond[3], Lara Lettice Johnsond[3], Wilfred Johnsond і Romy Iris Charlotte Johnsond[6]
Професія Журналіст
Релігія Англіканець
Нагороди
Підпис Boris Johnson's signature.svg
parliament.uk/biographies/commons/boris-johnson/1423
Wikisource-logo.svgРоботи у Вікіджерелах
Wikiquote-logo.svgВисловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі

Александер Бо́рис де Пфеффел-Джонсон[7] (англ. Alexander Boris de Pfeffel Johnson; нар. 19 червня 1964) — британський політик та колишній журналіст; прем'єр-міністр Великої Британії із 2019 року. Колишній міністр закордонних справ Британії[8] (2016—2018)[9], один з лідерів кампанії за вихід Великої Британії[10] з ЄС, колишній міністр тіньового кабінету міністрів опозиції, колишній мер Лондона (2008—2016). На парламентських виборах 2015 року Джонсон був обраний членом парламенту, при цьому продовжував виконувати обов'язки мера Лондона до травня 2016 року.

З 24 липня 2019 року обіймає посаду прем'єр-міністра Великої Британії та голови Консервативної партії. 2019 року під його лідерством Консервативна партія набрала 43,6 % голосів на парламентських виборах — найкращий результат для будь-якої партії за останні чотири десятиліття. За його прем'єрства Велика Британія формально вийшла з Європейського Союзу, і Джонсон очолює країну протягом перехідного періоду. Одним із ключових викликів його прем'єрства стала боротьба Британії з пандемією COVID-19.

Після повномаштабного вторгнення Росії в Україну зайняв активну проукраїнську позицію, підтримує антиросійські санкції.

Життєпис

Борис Джонсон народився у Нью-Йорку, де в той час працював його батько, однак незабаром родина повернулася до Лондона, де його мати, Шарлотта Джонсон Вол, мала закінчувати навчання в Оксфорді. У родині Стенлі Джонсона, колишнього депутата Європейського парламенту, було четверо дітей, Борис був найстаршим. Його батько також працював у Європейській комісії та Світовому банку.

У дитинстві Борис Джонсон отримав значні пошкодження слуху, йому зробили кілька операцій. Навчався спочатку в Європейській школі Брюсселя, в Ітон-коледжі і в Оксфордському університеті, де вивчав класичну літературу. В університеті його обрали президентом студентської спілки. Завдяки його походженню та впливовим батькам, деякі сприймають Бориса Джонсона як представника британської еліти (вищого класу).

Перший шлюб Борис Джонсон взяв 1987 року з Аллегрою Мостін-Овен, але подружнє життя не тривало довго й подружжя розлучилося 1993 року. Того ж року він одружився з Мариною Вілер, юристкою та журналісткою за фахом. Родини Вілер і Джонсона ще до шлюбу протягом десятиліть підтримували дружні стосунки, зокрема Марина Вілер раніше навчалася в Європейській школі в Брюсселі разом зі своїм майбутнім чоловіком. У шлюбі народилося четверо дітей. У травні 2021 року Борис Джонсон одружився з Керрі Саймондс, яка у квітні 2020 року народила йому сина[11].

Журналістська діяльність

Журналістську кар'єру Борис Джонсон розпочав з посади кореспондента-стажера в газеті Таймс, але пропрацював там лише один рік. З газети його було звільнено за фальсифікацію цитати його хрещеного батька, Коліна Лукаса, який пізніше став віцеканцлером Оксфордського університету. Певний період Джонсон працював у газеті Wolverhampton Express & Star, але 1987 року його взяли до The Daily Telegraph. У Брюсселі він працював кореспондентом і помічником редактора цієї газети з 1989 до 1999 рр. З 1994 до 1995 рр. Джонсон також працював політичним оглядачем у газеті Spectactor, а з 1999 року до 2005 вже редактором.

Статті Джонсона часто мали сенсаційний характер, нерідко викликали суперечки. Пізніше його журналістський доробок використовуватимуть його опоненти, його слова часто вириватимуть з контексту або навіть пародіюватимуть його журналістський «сенсаційний» стиль.

Джонсон є автором трьох книг: «Колонка Джонсона», «Позичте мені ваші вуха» і «В мене є для вас погляди». Крім публіцистичних робіт, він також опублікував у 2004 року роман: «Сімдесят дві діви». Інша книга «Нова британська революція» була написана після його обрання мером Лондона. За журналістську працю Джонсона висували на Премію Британської телевізійної академії. Як продюсер Джонсон сприяв виходу в 2006 року серії документальних фільмів «Мрія про Рим»[en], в якому порівнюється Римська імперія та сучасний Європейський Союз.

Політична діяльність

Борис Джонсон підписує документ про вихід Великої Британії з ЄС

1997 Джонсон взяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни — був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід Південь, однак зазнав поразки. Однак вже 2001 року йому вдалося обратися до Палати громад парламенту від виборчого округу Генлі-на-Темзі. Перебіг своєї передвиборчої кампанії Джонсон описав у книзі «Друзі, виборці, земляки: нотатки на пні». 2004 року його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді 2003 року Джонсона було призначено віцепрезидентом Консервативної партії Великої Британії.

З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді 2004 року після того, як його звинуватили у брехні стосовно позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць газети The Spectator. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі, на думку однопартійців, докази брехні в пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів Девіда Камерона Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Незабаром після призначення у тіньовий кабінет Джонсон оголосив про намір боротися за крісло мера Лондона на виборах 2008 року. У своїй кампанії Джонсон сконцентрувався здебільшого на передмістях столиці, де консерватори мали значну підтримку. Його перемогу 1 травня 2008 року над мером від Ліберальної партії Кеном Лівінгстоном оглядачі пояснювали передусім вдалою передвиборчою кампанією і великою явкою виборців у передмістях столиці.

9 липня 2018 року пішов у відставку з посади міністра закордонних справ Великої Британії.[12]

Обіймає посаду голови Консервативної партії та прем'єр-міністра Великої Британії з 24 липня 2019 року.[13] Як стало відомо в листопаді 2019-го, Консервативна партія Бориса Джонсона отримала пожертви від восьми росіян і одного вихідця з України, яких видання The Times пов'язує з російським режимом. Серед них Олександр Темерко (колишній віцепрезидент ЮКОС, пожертвував 1,2 млн фунтів), Любов Чернухіна (дружина колишнього заступника міністра фінансів РФ Володимира Чернухіна, пожертвувала 450 тис. фунтів), Євген Лебедєв (син Олександра Лебедєва, що володіє лондонською газетою Evening Standard)[14].

Прем'єр-міністр

2019 року, коли Тереза Мей визнала провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу і заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 24 липня Борис офіційно став прем'єр-міністром країни після того, як на зустрічі в Букінгемському палаці Єлизавета ІІ попросила його сформувати новий склад уряду[15]. Є прихильником виходу Великої Британії з ЄС і одним із найскандальніших політиків[16].

З прем'єрством Джонсона привітав президент США Дональд Трамп[17], назвав «хорошою людиною» і додав, що його називають «британським Трампом»[18].

27 липня Джонсон уперше провів переговори з Трампом: обговорили ситуацію в Ірані та домовилися про зустріч на саміті Великої сімки[19].

13 грудня 2019 року «Консервативна партія» Бориса Джонсона отримала 364 голоси та покращила свій результат на 47 місць. Їхні головні конкуренти — Лейбористська партія — втратила 59 місць і отримала 203 голоси[20].

Більш ніж через три роки після референдуму, 31 січня 2020 р. о 23:00 за Грінвічем, Велика Британія офіційно вийшла з Європейського Союзу. Британія була членом ЄС протягом 47 років[21].

Борис Джонсон різко засуджує вторгнення Росії в Україну. 6 березня 2022 року він заявив, що світові лідери повинні докласти всіх зусиль до гарантування, що жахливе вторгення Росії в Україну припиниться. «Путін повинен зазнати поразки, і його поразка у цьому акті агресії повинна бути видима. Нашими суддями будуть не майбутні історики, а народ України», — сказав Джонсон[22].

27 квітня Джонсон заявив, що якщо Росія використає проти України зброю масового ураження, Британія може завдати ядерний удар у відповідь[23].

8 травня голова англійського уряду заявив, що Британія надасть Україні додаткову військову підтримку в 1,6 млрд млрд.доларів[24].

27 травня Борис Джонсон запропонував Зеленському створити альтернативний ЄС союз, який би очолила Британія і який би протистояв Росії. До нього також мають увійти Естонія, Польща, Латвія та Литва[25].

6 червня Джонсон отримав вотум довіри у парламенті. Так за нього проголосували 58,8 % членів консервативної партії, при цьому 41,2 % голосували проти його керівництва. Для збереження свого посту Джонсону було необхідно набрати як мінімум половину та один голос представників партії на свою підтримку, тобто як мінімум 180 голосів. Голову уряду підтримали 211 депутатів, 148 були проти[26].

Наступного дня Джонсон виступив проти того, щоб Зеленського примушували підписати поганий мир з Москвою. За його словами, Британія залишиться на «передовій» підтримки України в боротьбі з російською агресією[27].

26 червня 2022 року Джонсон заявив, що має намір залишитись главою британського уряду до середини наступного десятиліття, щоб побити рекорд Маргарет Тетчер. Голова уряду сказав, що хоче піти на третій термін і залишитись на посалі до середини 2030-х років, щоб забезпечити собі час для зманшення регіональної економічної нерівності Великої Британії та реформувати британську правову та імміграційну системи[28].

7 липня того ж року Джонсон заявив, що йде з посади голови уряду й лідера Консервативної партії, однак виконуватиме повноваження голови уряду й партії до обрання нового. Він наголосив, що Велика Британія продовжить підтримувати Україну. Раніше Джонсон не збирався йти у відставку з посади глави уряду на тлі внутрішньополітичних скандалів і масових відставок. Масові відставки в Кабміні Великої Британії сталися через подію з Крісом Пінчером, заступником головного організатора керівної Консервативної партії в палаті громад, якого таблоїди звинуватили в залицянні до чоловіків на вечірці в лондонському клубі. У своє виправдання Пінчер заявив, що випив зайвого. На тлі цього Джонсону пригадали вечірку під час пандемії короновірусу, а також те, що він знав про уподобання Пінчера [29]. Того ж дня Джонсон провів телефонну розмову з Зеленським, зізнався Україні в любові та подякував за дружбу [30] [31].

Перед відставкою англійська соцопитування показували, що близько 70% британців не задоволені діяльністю Бориса Джонсона [32].

Covid-19

27 березня 2020 року в Бориса Джонсона було підтверджено Covid-19. Після чого він самоізолювався на Даунінг-стріт 10, де розташована резиденція прем'єр-міністра. Звідти він продовжив свою роботу.[33][34] 5 квітня Джонсона було госпіталізовано, оскільки у прем'єр-міністра зберігалися постійні симптоми коронавірусу через 10 днів після позитивного результату тесту на вірус.[35][36] Виконувати обов'язки замість Джонсона продовжив міністр закордонних справ Домінік Рааб, його заздалегідь призначили на такий випадок.[37] 6 квітня його було переведено у реанімацію.[38][39][40] 10 квітня його перевели з реанімації у звичайну палату, а вже 12 квітня його виписали з лікарні, після чого він продовжив відновлюватися після хвороби у своїй заміській резиденції.[41][42][43][44][45] Через 15 днів, 27 квітня Борис Джонсон повернувся на роботу, остаточно поборовши Covid-19.[46][47]

Згодом Джонсон в інтерв'ю «The Sun» розповів, що коли стан його здоров'я погіршився, його оточенню довелося готуватися до, як він висловився, «сценарію, подібного до фільму „Смерть Сталіна“». Лікарі, як сказав британський прем'єр, готувалися до найгіршого, обговорювалася можливість підключення Джонсона до апарату штучної вентиляції легенів, і в якийсь момент, за словами політика, ймовірність цього становила 50 %. Джонсон розповів, що з кожним днем хвороби все більше втрачав надію: «Я не розумів, чому мені не стає краще». «Весь цей час я думав про те, чи вдасться мені вибратися. Я усвідомив, що від коронавірусної інфекції немає ліків», — зазначив прем'єр.[48][49]

Візити до України

Борис Джонсон та Володимир Зеленський, 2 лютого 2022 рік

1 лютого 2022 року Борис Джонсон вперше з офіційним візитом прибув до України, де відбулися зустрічі-перемовини з Президентом України[50].

9 квітня 2022 року голова уряду Британії вдруге з офіційним візитом прибув до Києва та зустрівся з президентом Володимиром Зеленським[51]. Джонсону символічно подарували півника васильківської майоліки (автор — Бідасюк Прокіп Якович), що став символом стійкості під час російського вторгнення в Україну[52]. Після візиту в Україну українці почали називати Джонсона «Джонсонюком», зокрема через те, що той підписується у соцмережах, як Джонсон ЮК[53].

17 червня того ж року Борис Джонсон знову з неоголошеним візитом відвідав Київ[54]. На зустрічі обговорювалось постачання Україні важкого озброєння і систем ППО, посилення санкцій проти Росії та гарантії безпеки. Також, Джонсон від імені британського уряду запропонував програму навчання українських військових на території Великої Британії. За його словами, протягом 4-х місяців може бути натреновано близько 10-ти тисяч солдат[55]. Крім того, Зеленський показав Джонсону Михайлівський Собор та меморіал загиблим воїнам на Сході України[56].

Вшанування

В Україні

На його честь назвали вулиці в українських містах:

1 липня 2022 року Борис Джонсон отримав звання почесного громадянина Одеси[59].

Українські переклади

Boris Johnson. The Churchill Factor: How One Man Made History. Hodder & Stoughton[en], 2014. 432 p. ISBN 978-1444783056
  • Борис Джонсон. Омріяний Рим[en]. Перекладач Борис Превір / Vivat, 2020. 256 с. (Серія Історія та політика). ISBN 978-966-942-855-4 / Мрію про Рим плекають як можливість досягти злагоди, процвітання та ефективної взаємодії народів, які могли б на тлі різних пріоритетів і політичних мотивів віднайти ідею спільності та мирного співіснування
Boris Johnson. The Dream of Rome. HarperCollins, 2006. 288 p. ISBN 0-00-722441-9, OCLC 67865987

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ London Mayor Boris Johnson agrees to pay US tax bill — BBC.
  5. ↑ https://www.geni.com/people/Rt-Hon-Boris-Johnson-MP-PC/6000000011177409367
  6. ↑ https://www.bbc.com/news/uk-politics-59593510
  7. ↑ Костіна І. Дикий Brexit та підтримка України: чого чекати від Бориса Джонсона на чолі уряду Британії // Європейська правда. — 2019. — 23 липня.
  8. ↑ Борис Джонсон став міністром закордонних справ Британії. BBC Україна. 13.07.2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 14.07.2016. 
  9. ↑ Борис Джонсон пояснив причини своєї відставки. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 4 червня 2022. 
  10. ↑ Борис Джонсон: побоювання від "брекзиту" дуже перебільшені. BBC Україна. 04.07.2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 14.07.2016. 
  11. ↑ Прем'єр Британії Борис Джонсон таємно одружився з Керрі Саймондс. Архів оригіналу за 30 травня 2021. Процитовано 30 травня 2021. 
  12. ↑ Борис Джонсон подав у відставку з поста міністра закордонних справ Великої Британії /УНН, 9.7.2018/. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 9 липня 2018. 
  13. ↑ Новим прем'єр-міністром Британії обраний Борис Джонсон. Європейська правда. Архів оригіналу за 23 липня 2019. 
  14. ↑ У Британії назвали імена російських спонсорів партії Джонсона. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  15. ↑ Борис Джонсон офіційно став новим прем'єром Британії. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019. 
  16. ↑ «Путін — безжалісний тиран, схожий на ельфа Доббі»: чому новий прем'єр Британії вигідний Україні. Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 27 липня 2019. 
  17. ↑ Трамп привітав Джонсона і додав, що той добре робитиме свою роботу. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019. 
  18. ↑ Дональд Трамп задоволений обранням Бориса Джонсона. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019. 
  19. ↑ Джонсон вперше провів переговори з Трампом. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 27 липня 2019. 
  20. ↑ Вибори в Британії: партія Джонсона впевнено перемогла й пообіцяла швидкий брекзит. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 15 грудня 2019. 
  21. ↑ BREXIT ВІДБУВСЯ: БРИТАНІЯ ВИЙШЛА З ЄВРОСОЮЗУ. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 13 квітня 2020. 
  22. ↑ https://www.bbc.com/ukrainian/news-60635987. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022. 
  23. ↑ Британія може завдати ядерний удар у відповідь по Росії — Джонсон
  24. ↑ Британія надасть Україні додаткову військову підтримку на 1,6 млрд доларів. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022. 
  25. ↑ Джонсон запропонував Зеленському створити окремий від ЄС союз - ЗМІ. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022. 
  26. ↑ Борис Джонсон отримав вотум довіри — ВВС
  27. ↑ Джонсон не підтримав «поганий мир» України з Росією
  28. ↑ Для завершення реформ. Джонсон хоче побити рекорд Тетчер і залишатися прем'єром до 2030-х
  29. ↑ Боріс Джонсон подав у відставку
  30. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3524333-dzonson-zelenskomu-dakuu-za-druzbu-volodimire-ti-geroj-tebe-vsi-lublat.html
  31. ↑ Джонсон і Зеленський поговорили телефоном
  32. ↑ Лондон з нами. Чому йде Джонсон і чого Україні чекати від його наступника
  33. ↑ Boris Johnson tests positive for coronavirus. BBC News (en-GB). 27 березня 2020. Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  34. ↑ У прем’єра Британії виявили коронавірус. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  35. ↑ Boris Johnson in hospital over virus symptoms. BBC News (en-GB). 6 квітня 2020. Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  36. ↑ Хворого на коронавірус прем’єра Британії госпіталізували. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  37. ↑ У Британії призначили "вцілілого наступника", якщо Джонсон захворіє на коронавірус. www.eurointegration.com.ua. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  38. ↑ UK PM Johnson, battling coronavirus, set for second night in intensive care. Reuters (англ.). 7 квітня 2020. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  39. ↑ Хворого на Covid прем’єра Британії Джонсона перевели в реанімацію. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  40. ↑ Борис Джонсон у реанімації з коронавірусом: 7 квітня стан стабільний. BBC News Україна (укр.). 7 квітня 2020. Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  41. ↑ Бориса Джонсона виписали з лікарні, але на роботу він не повертається. BBC News Україна (укр.). 12 квітня 2020. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  42. ↑ Британського прем'єра виписали з реанімації. BBC News Україна (укр.). 9 квітня 2020. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  43. ↑ PM out of intensive care but remains in hospital. BBC News (en-GB). 9 квітня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  44. ↑ Прем’єра Британії перевели з реанімації. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  45. ↑ Бориса Джонсона виписали з лікарні. nv.ua. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 3 травня 2020. 
  46. ↑ Британський прем’єр одужав після COVID-19 і повернувся до роботи. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  47. ↑ Джонсон одужав і повертається до роботи у британській уряд. 5 канал (uk-UK). Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  48. ↑ Boris reveals doctors prepared to announce his death as he battled Covid. The Sun (en-gb). 2 травня 2020. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  49. ↑ Смерть британського прем’єра була можливою – інтерв’ю Джонсона The Sun. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 3 травня 2020. 
  50. ↑ Зеленський зустрів Джонсона у Маріїнському палаці, Укрінформ, 01.02.2022. Архів оригіналу за 2 лютого 2022. Процитовано 2 лютого 2022. 
  51. ↑ Британський прем'єр Джонсон прибув до Києва (фото). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022. 
  52. ↑ Джонсону подарували півника з відомої шафки, що вціліла у Бородянці. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022. 
  53. ↑ «Борис Джонсонюк»: после визита премьера Британии украинцы считают его родным и создают мемы
  54. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3509194-boris-dzonson-znovu-pribuv-do-kieva.html
  55. ↑ Британский премьер Джонсон во второй раз с начала войны посетил Киев
  56. ↑ ГДЕ ПРОХОДИЛА ПРОГУЛКА БОРИСА ДЖОНСОНА ПО КИЕВУ — ФОТО © https://kiev.vgorode.ua/news/sobytyia/a1210127-hde-prokhodila-prohulka-borisa-dzhonsona-po-kievu-foto
  57. ↑ Вулиці Бориса Джонсона та Бориса Мозолевського: у Покрові затвердили нові назви вулиць та провулків (ОНОВЛЕНО) - "Нове місто + ТВ". Нове місто + ТВ (рос.). 28 травня 2022. Процитовано 30 травня 2022. 
  58. ↑ Підгола, Юлія (11 червня 2022). У Новомосковську перейменували вулиці, пов'язані з Росією. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 15 червня 2022. 
  59. ↑ Мазуренко, Альона (1 липня 2022). Джонсон став почесним громадянином Одеси. pravda.com.ua (укр.). Процитовано 1 липня 2022. 

Джерела

Посилання

Лідери Групи семи
XVIII ст.
Royal Coat of Arms of the United Kingdom (HM Government).svg
XIX ст.
Роберт Дженкінсон (1801—1804) • Дадлі Райдер (1804—1805) • Генрі Фіппс (1805—1806) • Чарльз Джемс Фокс (1806) • Чарльз Грей (1806—1807) • Джордж Каннінг (1807—1809) • Генрі Баферст (1809) • Річард Велслі (1809—1812) • Роберт Стюарт (1812—1822) • Джордж Каннінг (1822—1827) • Джон Ворд (1827—1828) • Джордж Гамільтон-Гордон (1828—1830) • Генрі Джон Темпл (1830—1834) • Артур Веллслі (1834—1835) • Генрі Джон Темпл (1835—1841) • Джордж Гамільтон-Гордон (1841—1846) • Генрі Джон Темпл (1846—1851) • Гренвілл Левесон-Гоуер (1851—1852) • Джеймс Гарріс (1852) • Джон Расселл (1852—1853) • Джордж Кларендон (1853—1858) • Джеймс Гарріс (1858—1859) • Джон Расселл (1859—1865) • Джордж Кларендон (1865—1866) • Едвард Стенлі (1866—1868) • Джордж Кларендон (1868—1870) • Гренвілл Левесон-Гоуер (1870—1874) • Едвард Стенлі (1874—1878) • Роберт Гаскойн-Сесіл (1878—1880) • Гренвілл Левесон-Гоуер (1880—1885) • Роберт Гаскойн-Сесіл (1885—1886) • Арчибальд Прімроуз (1886) • Стаффорд Норткот (1886—1887) • Роберт Гаскойн-Сесіл (1887—1892) • Арчибальд Прімроуз (1892—1894) • Джон Вудгаус (1894—1895) • Роберт Гаскойн-Сесіл (1895—1900)
XX ст.
Генрі Петті-Фітцморіс (1900—1905) • Едвард Ґрей (1905—1916) • Артур Джеймс Балфур (1916—1919) • Джордж Керзон (1919—1924) • Джеймс Рамсей Макдональд (1924) • Остін Чемберлен (1924—1929) • Артур Гендерсон (1929—1931) • Руфус Айзекс (1931) • Джон Саймон (1931—1935) • Семюель Гор (1935) • Ентоні Іден (1935—1938) • Едуард Вуд (1938—1940) • Ентоні Іден (1940—1945) • Ернест Бевін (1945—1951) • Герберт Моррісон (1951) • Ентоні Іден (1951—1955) • Гарольд Макміллан (1955) • Селвін Ллойд (1955—1960) • Александр Дуглас-Г'юм (1960—1963) • Річард Остін Батлер (1963—1964) • Патрік Гордон Вокер (1964—1965) • Майкл Стюарт (1965—1966) • Джордж Браун (1966—1968) • Майкл Стюарт (1968—1970) • Александр Дуглас-Г'юм (1970—1974) • Джеймс Каллаган (1974—1976) • Ентоні Кросленд (1976—1977) • Девід Оуен (1977—1979) • Пітер Карінгтон (1979—1982) • Френсіс Пім (1982—1983) • Джеффрі Гау (1983—1989) • Джон Мейджор (1989) • Дуглас Герд (1989—1995) • Малкольм Ріфкінд (1995—1997) • Робін Кук (1997—2001)
XXI ст.
Джек Стро (2001—2006) • Маргарет Беккет (2006—2007) • Девід Мілібенд (2007—2010) • Вільям Гейґ (2010—2014) • Філіп Геммонд (2014—2016) • Борис Джонсон (2016—2018) • Джеремі Гант (2018—2019) • Домінік Рааб (2019—2021) • Елізабет Трасс (з 2021)
Лідери Групи двадцяти (G20)
Instagram (англ.) · Facebook (англ.) · Twitter (англ.)
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль

Інформація

Стаття Борис Джонсон в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Про сторінку

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2022-07-15 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=1058721