Будапештський меморандум

Будапештський меморандум
Підписання Будапештського меморандуму
Тип	міжнародний
Підписано	5 грудня 1994
Місце	Будапешт
Чинність	від моменту підписання
Підписанти	Л. Кучма, Б. Єльцин, Дж. Мейджор, Б. Клінтон
Сторони	Україна  Росія  Велика Британія  США
Зберігається	зареєстрований у Секретаріаті ООН, № 52241[1]
Мови	англійська, російська, українська
Текст у Вікіджерелах

Мемора́ндум про гара́нтії безпе́ки у зв'язку́ з приєдна́нням Украї́ни до Догово́ру про нерозповсю́дження я́дерної збро́ї (англ. Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons) — міжнародна угода^[1], укладена 5 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великою Британією та США про гарантії Україні у зв'язку з набуттям нею неядерного статусу. Того ж дня Україна приєдналась до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї^[2].

Одночасно були підписані аналогічні меморандуми щодо гарантій безпеки Білорусі та Казахстану. Ці дві країни приєднались до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї дещо раніше^[2].

Держави-підписанти

• Україна
• Російська Федерація
• Велика Британія
• Сполучені Штати Америки

Пізніше приєдналися:

• Франція із застереженнями
• Китайська Народна Республіка із застереженнями.

Зобов'язання

Згідно з Меморандумом США, РФ і Велика Британія зобов'язалися:

• поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України;
• утримуватися від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН;
• утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги;
• домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї;
• не застосовувати ядерну зброю як проти України так і проти інших держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, крім випадку нападу на них самих, їхні та підопічні території, збройні сили, їхніх союзників;
• проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.

Текст меморандуму (скорочено)

.pdf

…Вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави, що не володіє ядерною зброєю, беручи до уваги зобов'язання України ліквідувати всю ядерну зброю, що знаходиться на її території, у визначений період часу, відзначаючи зміни в галузі безпеки в усьому світі, включаючи закінчення холодної війни, що створили умови для глибоких скорочень ядерних сил, підтверджують таке:

1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

2. …підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.

3. …підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримувати будь-які переваги.

4. …підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.

5. …підтверджують щодо України їх зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави-учасника Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території чи їхні підопічні території, їхні збройні сили або їхніх союзників з боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка володіє ядерною зброєю.

6. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки та Україна будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань.

Цей меморандум набуває чинності з моменту підписання. Підписано у чотирьох рівно автентичних примірниках українською, англійською та російською мовами.

м. Будапешт, 5 грудня 1994

(підписи) Л. Кучма, Б. Єльцин, Дж. Мейджор, Б. Клінтон

Розбіжності в розумінні змісту та значення

Через те, що в англійському та українському текстах меморандуму існує різниця: тоді як в українському варіанті назва звучить як «Меморандум про гарантії безпеки…», в англійському — «Memorandum on Security Assurances» (тобто «безпекові запевнення»), а «запевнення» не несе конкретного змісту, то Будапештський меморандум не має жодного механізму гарантування безпеки^[3].

З іншого боку, документ містить вислів «Підписано у чотирьох рівно автентичних примірниках українською, англійською та російською мовами». Підписи президента США і прем'єр-міністра Великої Британії стоять не лише під англійським текстом, а й українським та російським, де записано відповідно «гарантії» та «гарантии»^[4].

	Коли ми вже виробили остаточний текст, виникло питання щодо "запевнень" ("assurances") чи "гарантій" ("guarantees"). Ми наполягали на тому, що мають бути "гарантії". Врешті-решт погодилися, що в англійському тексті будуть "запевнення", а в українському й російському — "гарантії". Беручи до уваги фразу в кінці меморандуму, що текст складений у чотирьох примірниках і всі вони автентичні, ми можемо говорити про те, що наш варіант із використанням слова "гарантії" юридично правильний.
— Борис Тарасюк, заступник Міністра закордонних справ України (1992–1994), [5]

Цей документ не підлягає ратифікації, водночас він є повноцінним міжнародним договором^[6].

Тема використання Будапештського меморандуму як інструменту зовнішньої політики, час від часу порушується українськими політичними діячами^[7][8].

Порушення і виконання Будапештського меморандуму

Українська сторона розглядала варіант вимоги термінових консультацій, передбачених шостою статтею Будапештського меморандуму, під час конфлікту щодо острова Тузла (2003) та першої україно-російської «газової війни» (2006). Водночас Олександр Чалий вважає, що посилання України на цей документ позиціює її як позаблокову нейтральну державу (напротивагу офіційному курсу на членство в НАТО)^[5].

Частина циклу статей
2014 Окупація Криму РФ
Головні теми Хронологія Окупації Криму (2014) Російсько-українська війна (з 2014) Референдум про статус Криму 2014 Республіка Крим
Пов'язане Історія Криму Депортація кримських татар Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР Президент Республіки Крим Будапештський меморандум Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України Акції протесту проти НАТО у Феодосії Харківські угоди
п о р

1 березня 2014 року президент Російської Федерації Володимир Путін на тлі «Кримської кризи» отримав у Ради Федерації (верхньої палати парламенту) дозвіл на введення військ до України, обґрунтувавши це «екстраординарною ситуацією, що склалася в Україні, загрозою життю громадян Російської Федерації, наших земляків, особового складу військового контингенту Збройних сил Російської Федерації»^[9]. Станом на 2 березня про введення військ не було заявлено офіційно, але є інформація про численні захоплення військових об'єктів озброєними людьми без розпізнавальних знаків; українська влада вважає, що вони є військовослужбовцями Збройних сил РФ^[10].

Після «референдуму» 16 березня 2014, проведеного в Криму та Севастополі всупереч українському законодавству^[11][12], в ході якого на більшості виборчих бюлетенів було засвідчено вибір за входження Криму до Росії, остання розпочала офіційний процес прийняття Криму до свого складу. Цей процес увінчався підписанням договору «про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів»^[13], що був ратифікований державною думою Росії 21 березня 2014 року^[14], а 11 квітня 2014 Крим і Севастополь були включені до переліку суб'єктів РФ у Конституції Росії^[15][16][17].

Після анексії Криму Росією, США, Канада, Велика Британія разом з іншими країнами заявили, що участь Росії є порушенням її зобов'язань перед Україною відповідно до Будапештського меморандуму^{[18][19][20][21][22]}. 4 березня 2014 року президент Російської Федерації Володимир Путін відповів на питання про порушення Будапештського меморандуму, описуючи поточну ситуацію: «в Україні виникла нова держава, але з цією державою і щодо цієї держави ми не підписали жодних обов'язкових документів»^[23].

Український парламент попросив підписантів Меморандуму підтвердити свою прихильність принципам, закріпленим у політичній угоді, та провести консультації з Україною для зменшення напруженості^[24]. Російська Федерація відмовилася від таких консультацій^[25].

Офіційна позиція США, підтверджена під час кризи 2022 року: Росія порушила свої зобов'язання щодо Будапештського меморандуму, в рамках якого вона, зокрема, зобов'язалася «поважати незалежність та суверенітет та існуючі кордони України» та «утримуватися від загрози силою та від її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України»^[26].

Інцидент у Керченській протоці

Докладніше: Інцидент у Керченській протоці

27 листопада 2018 року МЗС України звернулося до країн-підписантів Будапештського меморандуму з вимогою провести термінові консультації для забезпечення повного дотримання зобов'язань та негайного припинення агресії РФ проти України^[27].

Під час загострення у 2022 році

21 лютого 2022 року МЗС України направило державам-членам Ради безпеки ООН запит на основі Будапештського меморандуму з вимогою негайного проведення консультацій. Цьому передувала промова Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції з безпеки, в якій Президент заявив, що Україна вчетверте і востаннє ініціює проведення консультацій у рамках меморандуму, і якщо вони знову не відбудуться або за їх результатами не буде конкретних рішень щодо гарантування безпеки, то Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року [щодо відмови від ядерної зброї] «поставлені під сумнів»^[28].

Міністр Дмитро Кулеба роз'яснив позицію держави в тому смислі, що відмова Росії не має бути підставою для непроведення консультацій [як раніше]. «Ці гарантії безпеки надавалися Україні в 1994 році не від групи країн, а кожною країною індивідуально, і ці гарантії були об'єднані в одному документі»^[29].

Оголошуючи про визнання ОРДЛО^[en] того ж дня (21 лютого), Володимир Путін побіжно та маніпулятивно послався на промову Зеленського в Мюнхені, заявивши, що Україна нібито може отримати ядерну зброю, а Росія не може не реагувати на це^[30].

Примітки

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Будапештський меморандум

• Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (укр.)
• Memorandum on Security Assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons (англ.)
• Звернення Президентів України до країн-підписантів Будапештського мем…. 15 лютого 2022. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. 

Література і публіцистика

• В. І. Головченко. Меморандум про гарантії безпеки України 1994 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• В. Ю. Константинов. Позитивні гарантії безпеки // Українська дипломатична енциклопедія
• Мавпа з гранатами: як Україна з «Верхньої Вольти з ракетами» перетворилася на країну без ракет // УП, 03.12.2021

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Договори з Україною

• Лісабонський протокол
• Ядерна зброя України
• Масандрівські угоди

п о р Українсько-американські відносини Населення Американці в Україні • Українці у США Посли США в Україні Джон Ґундерсен (1991—1992) • Роман Попадюк (1992—1993) • Вільям Ґрін Міллер (1993—1998) • Стівен Карл Пайфер (1998—2000) • Карлос Паскуаль (2000—2003) • Джон Едвард Гербст (2003—2006) • Вільям Тейлор (2006—2009) • Джон Теффт (2009—2013) • Джеффрі Пайєтт (2013—2016) • Марі Йованович (2016—2019) • Джозеф Пеннінгтон (2019) • Крістіна Квін (2019) • Вільям Тейлор (2019—2020) • Крістіна Квін (з 2020) Посли України в США Євген Голіцинський (1918—1919) • Юліан Бачинський (1919—1921) • Сергій Кулик (1992) • Олег Білорус (1992—1994) • Юрій Щербак (1994—1998) • Антон Бутейко (1998—1999) • Костянтин Грищенко (2000—2003) • Михайло Резнік (2003—2005) • Сергій Корсунський (2005—2006) • Олег Шамшур (2006—2010) • Олександр Моцик (2010—2015) • Ярослав Брисюк (2015) • Валерій Чалий (2015—2019) • Володимир Єльченко (2019—2021) • Оксана Маркарова (2021-) Важливі документи Закон США про поневолені нації • Будапештський меморандум • Поправка Джексона–Вейніка • Закон про підтримку свободи України 2014 • Акт попередження агресії Росії 2014

п о р Українсько-російські відносини Населення та кордон Росіяни в Україні • Українці в Росії • Російсько-український кордон Посли Московії в Гетьманщині Яків Тухачевський (1634—1635) • Степан Гречанін (1636—1637) • С. Старков (1638—1639) • Григорій Унковський (1649) • Василь Бутурлін (1653—1655) • Василь Тяпкін (1677—1680) Посли Гетьманщини в Московії Силуян Мужиловський (1649, 1653) Посли Росії в Україні Микола Некрасов (1917) • Леонід Смоляков (1991—1996) • Юрій Дубінін (1996—1999) • Іван Абоїмов (1999—2001) • Віктор Черномирдін (2001—2009) • Всеволод Лоскутов (2009) • Михайло Зурабов (2009—2014) • Андрій Воробйов (2014—2014) • Михайло Зурабов (2014—2016) • Сергій Торопов (2016) • Олександр Лукашик (2016-) Посли України в Росії Володимир Крижанівський (1991—1994) • Володимир Федоров (1995—1999) • Микола Білоблоцький (1999—2005) • Леонід Осаволюк (2005—2006) • Олег Дьомін (2006—2008) • Костянтин Грищенко (2008—2010) • Володимир Єльченко (2010—2015) • Руслан Німчинський (2015–2019) • Василь Покотило (2019-) Важливі угоди Переяславська рада • Березневі статті • Жердівські статті • Переяславські статті (1659) • Батуринські статті • Московські статті (1665) • Глухівські статті • Конотопські статті • Переяславські статті (1674) • Коломацькі статті • Московські статті (1689) • Решетилівські статті • Рішительні пункти • Лубенський договір • Біловезька угода 1991 • Масандрівські угоди 1993 • Будапештський меморандум 1994 • Великий договір про дружбу 1997 • Договір про кордон 2003 • Харківські угоди 2010 Сучасні конфлікти Коса-Тузла 2003 • Газова війна 2005—2006 • Газова війна 2008—2009 • Сирна війна 2012 • Шоколадна війна 2013 • Експортна блокада 2013 • Газова війна 2013—2014 • Російська збройна агресія