Джозеф Робінетт Байден молодший
Джозеф Робінетт Байден молодший
Обраний Президент США
Готується зайняти посаду
На посаді з 20 січня 2021
Попередник Дональд Трамп
47-й Віцепрезидент США
20 січня 2009 — 20 січня 2017
Президент Барак Обама
Попередник Дік Чейні
Наступник Майк Пенс
Сенатор США від штату Делавер
3 січня 1973 — 15 січня 2009
Попередник Джеймс Боггс
Наступник Тед Кауфман
Народився 20 листопада 1942(1942-11-20) (78 років)
Скрентон, Пенсильванія, США
Громадянство США США
Національність Ірландець
Освіта Університет Делавера (Ньюарк)
Юридичний коледж Сірак'юс (Нью-Йорк)
Політична партія Демократична партія США
Дружина Ніла Гантер
Джилл Трейсі Джейкобс
Релігія Католицизм
Нагороди
Президентська медаль Свободи
Орден Свободи — 2017
Орден Перемоги імені Святого Георгія
Орден Трьох зірок
Орден Хреста землі МаріїdefaultКавалер ордена Хреста землі Марії 1 класу
Підпис Joe Biden signature.svg
joebiden.com
joebiden.com/es/inicio/

Джо́зеф Робіне́тт Ба́йден моло́дший (Джо Ба́йден; англ. Joseph "Joe" Robinette Biden, Jr.; нар. 20 листопада 1942, Скрентон, Пенсильванія, США) — американський політик ірландського походження, обраний президент США. Сенатор США від штату Делавер (1973—2009), віцепрезидент США (2009—2017), переможець президентських виборів 2020 року. Байден обійме посаду президента США 20 січня 2021 року.

Став сенатором 1973 року, у тридцятилітньому віці (що зробило його одним із наймолодших сенаторів у історії США) й обіймав цю посаду до 2009 року. З 1987 до 1995 року очолював юридичний комітет Сенату, а у 2001—2003 та 2007—2009 роках — комітет із міжнародних відносин. Був автором резолюції Сенату про початок військової операції проти Югославії 1999 року.

Байден двічі невдало балотувався на президента 1988 і 2008 року: обидва рази він не зумів здобути номінацію від Демократичної партії та був змушений зняти свою кандидатуру. 2008 року став кандидатом на віцепрезидента США разом із висуванцем на президента Бараком Обамою; Обама і Байден виграли вибори 2008 року та вибори 2012 року, тож Байден обіймав посаду віцепрезидента США з січня 2009 року до січня 2017 року.

Байден вирішив не балотуватися на пост президента на виборах 2016 року та підтримав кандидатку від Демократичної партії Гілларі Клінтон, яка зрештою програла вибори кандидату від Республіканської партії Дональду Трампу. Натомість Байден взяв участь у президентських виборах 2020 року: він успішно здобув номінацію від Демократичної партії та був ключовим опонентом Трампа на загальних президентських виборах у листопаді 2020 року. Байден здобув перемогу на виборах, ставши першим за майже 30 років кандидатом, який переміг на виборах чинного президента[k 1][1]. Він також стане найстарішим президентом в історії США.

Життєпис

Народився 20 листопада 1942 року в Скрентоні, Пенсильванія, у католицькій родині вихідців із Ірландії. Його батька звали Джозеф Робінетт Байден старший (англ. Joseph Robinette Biden senior), а мати — Катрін Євгенія «Джин» Фіннеґан (англ. Catherine Eugenia «Jean» Finnegan). Джозеф був старшою дитиною в сім'ї, один із його дідів був сенатором від штату Пенсильванія. Коли Джозефу було 10 років, його сім'я переїхала у Клеймонт, штат Делавер, де батько Байдена продавав автомобілі.

1961 року закінчив католицьку підготовчу школу англ. «Archmere Academy», де захоплювався спортом, грав у футбол. Вищу освіту він здобув в Університеті Делавера в Ньюарку, де вивчав історію і політичні науки.

Після закінчення університету 1965 року вирішив почати кар'єру юриста, вступив до юридичного коледжу Сірак'юс у Нью-Йорку, який закінчив 1968 року зі ступенем доктора правознавства. З молодих років Байден страждає на заїкання, та зумів частково його подолати.[2] Крім того, через астму він був змушений кинути гру в футбол і з цієї ж причини не відправився воювати до В'єтнаму.

1969 року Байден вступив до адвокатської колегії Делавера та працював у Вілмінгтоні, де згодом заснував власну адвокатську фірму. У Вілмінгтоні Байден зіткнувся з важкою проблемою расової сегрегації. У 1970 році Байден успішно балотувався в окружну раду округу Ньюкасл у штаті Делавер і був його членом із 1970 до 1972 року.

Сенатор

1972 року обраний до Сенату США від Демократичної партії завдяки енергійній передвиборчій кампанії, випередивши на 1,4 відсотка голосів популярного республіканського кандидата Кейла Боґґса (Cale Boggs). Незабаром після перемоги Байдена на виборах його дружина Нейлія Гантер (Neilia Hunter), із якою він познайомився під час навчання в юридичному коледжі, і дочка Наомі Христина (Naomi Christina) загинули в автомобільній катастрофі, а сини Джозеф Байден III (Joseph Biden III) і Роберт Гантер (Robert Hunter) отримали важкі опіки. Байден хотів відмовитися від посади, та за наполяганням глави Демократичної партії Майка Менсфілда (Mike Mansfield), все ж погодився зайняти цю посаду. Байден знаходився в лікарні поряд із синами, коли 3 січня 1973 року його посада була затверджена в Сенаті, що зробило його одним із наймолодших сенаторів в історії США при віковому цензі для цієї посади в 30 років.

У Сенаті увійшов до складу комітетів із зовнішньої політики та правової політики й активно зайнявся законодавчою діяльністю: висував поправки в закони про довкілля та захист прав споживачів. Він критикував Сенат за слабкість по відношенню до уряду США. 1974 року журнал «Time» включив Байдена у список «200 осіб майбутнього». У січні 1975 року Байден увійшов до зовнішньополітичного комітету, а в січні 1977 року став членом юридичного комітету Сенату США.

Байден успішно переобирався в Сенат у 1978 і 1984 роках, за нього віддали голоси 58 і 60 відсотків виборців Делавера відповідно. Байдена вважали хорошим політиком та оратором і називали одним із ймовірних кандидатів на посаду президента США від Демократичної партії на виборах 1984 року.

Популярною стала гостра критика, якою Байден піддав на слуханнях Сенату 1986 року державного секретаря Джорджа Шульца (George Shultz). Байден звинувачував його в підтримці політики апартеїду в ПАР. Також Байден був головою на сенатських слуханнях за призначенням суддею Верховного суду США Роберта Борка (Robert Bork), кандидатура якого була висунута президентом Рональдом Рейганом, але відкинута Сенатом. Також Байден був одним із головних прихильників створення сенатського комітету зі прав людини та брав участь у складанні акту про захист довкілля.

У 1988 році Байден, як голова сенатського комітету з міжнародних відносин, відвідав Москву за запрошенням голови президії Верховної Ради СРСР Андрія Громико. Під час зустрічі вони обговорювали ратифікацію радянсько-американського Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності.[3][4]

Президентські перегони 1988

9 червня 1987 року Байден заявив, що братиме участь на виборах президента США 1988. На той час він очолював юридичний комітет у Сенаті та користувався популярністю як молодий ліберальний політик та експресивний оратор. Байден оголосив про те, що хоче скасувати нововведення епохи Рейгана. Він непогано почав виборчу кампанію та навіть якийсь час лідирував серед кандидатів від Демократичної партії за обсягом зібраних спонсорських коштів (фандрайзинг). Проте восени розкрилися деталі з біографії Байдена: всупереч його запевненням про те, що він був найкращим випускником підготовчої школи, університету та юридичного коледжу, журналісти виявили його справжні результати, які показували, що у нього були погані оцінки. Крім того, під час навчання в юридичному коледжі він був викритий у плагіаті.

У вересні 1987 року пресслужба Майкла Дукакіса (Michael Dukakis), іншого кандидата від Демократичної партії, розповсюдила відеозапис, у якому порівнювалися виступи Байдена та чинного лідера Лейбористської партії Великої Британії Ніла Кіннока (Neil Kinnock): з'ясувалося, що Байден копіював багато фраз британського лейбориста. Після цих скандалів 23 вересня 1987 року Байден зняв свою кандидатуру з виборів, оголосивши про те, що його задавила «гіпертрофована тінь минулих помилок».

1988 року в Байдена діагностовано аневризму двох судин головного мозку, в критичному стані він був доставлений у шпиталь, де йому була зроблена термінова операція. Байден зміг повернутися до роботи в Сенаті через 7 місяців після неї.

Законодавча діяльність

Байден переобирався в Сенат від штату Делавер в 1990, 1996 і 2002 роках, щоразу набираючи близько 60 відсотків голосів виборців. На посту голови юридичного комітету Сената Байден був автором багатьох законів, зокрема Акту про насильницькі злочини та правоохоронні органи (Violent Crime Control and Law Enforcement Act of 1994), що збільшив повноваження та фінансування поліції, і що розширило сферу застосування федерального законодавства на противагу законодавствам окремих штатів. Також він був одним із авторів Акту про протидію насильству над жінками (Violence Against Women Act of 1994), прийнятого Сенатом 1994 року й визнаного 2000 року Верховним судом неконституційним.

У 1997 року став впливовою особою в комітеті з зовнішньої політики Сенату. Політика Байдена по відношенню до Югославії зіграла велику роль в ухваленні рішень президентом Біллом Клінтоном. Байден першим називав Слободана Милошевича військовим злочинцем, також він запропонував мусульманам-боснійцям почати розслідування військових злочинів югославського керівництва і потім був активним прихильником завдання повітряних ударів по Сербії. Байден очолював зовнішньополітичний комітет уперше з середини 2001 до початку 2003 року. На цій посаді, після терактів 11 вересня 2001 року підтримав військове втручання до Афганістану. Байден вважав допустимим вторгнення до Іраку за умови, що всі дипломатичні шляхи зі зміщення Саддама Хусейна були вичерпані, проте 2002 року він підтримав резолюцію Сенату про військову інтервенцію. Крім того, він виступав проти створення національної протиракетної оборони США (НПРО). У червні 2007 року, після того, як демократи повернули собі більшість в Сенаті, Байден знову став головою зовнішньополітичного комітету. На цій посаді Байден оголосив про те, що підтримує іракський федералізм і хоче розділення Іраку між курдами, шиїтами і сунітами.

Залишаючись членом правового комітету Сенату, Байден став одним із авторів нового закону про кримінальні злочини 2007, що посилив відповідальність за злом комп'ютерів, файлообмін матеріалами, захищеними авторськими правами, і дитячу порнографію. З 2004 року Байден очолював кокуси (спеціальний комітет Сенату) по боротьбі з наркотиками, був автором законів про посилювання відповідальності за розповсюдження і застосування кетаміна, флунітразепама й «екстазі». Також Байден був серед авторів закону про підвищення доступності вищої освіти в США та нового законодавства про безпеку на залізницях.

2004 року відмовився від участі на виборах президента, і коли його ім'я було назване в числі ймовірних кандидатур напарника Джона Керрі, він порадив кандидатові від демократів взяти за віцепрезидента республіканця Джона Маккейна.

Участь у президентських перегонах 2008

31 січня 2007 року оголосив про те, що братиме участь на виборах президента США. Його шанси оцінювалися як достатньо невисокі в порівнянні з іншими кандидатами від Демократичної партії: Бараком Обамою і Гілларі Клінтон. Під час виборчої компанії він відкинув пропозицію стати державним секретарем у разі перемоги президента-демократа. Байдену дорікали за те, що він неодноразово робив необережні заяви: зокрема, він назвав Обаму «першим мейнстрімовським афроамериканцем», якій «уміє говорити, розумний, акуратний і добре виглядає». На кокусах в штаті Айова 3 січня 2008 року Байден зайняв останнє місце з 1 відсотком голосів і прийняв рішення про зняття своєї кандидатури.

Після закінчення бойових дій під час загострення конфлікту в Південній Осетії в серпні 2008 року Байден прилітав до Тбілісі, зустрічався там із президентом Грузії Михайлом Саакашвілі й пообіцяв переконати Сенат США виділити Грузії допомогу в об'ємі 1 мільярда доларів.

22 червня 2008 року заявив про те, що не відмовиться від поста віцепрезидента, якщо йому його запропонують. 22 серпня стало відомо про те, що Барак Обама вибрав Байдена як напарника для проведення президентської компанії, передвиборчий штаб Обами підтвердив цю звістку наступного дня. На думку експертів, Байден був висунутий Обамою як кандидат на посаду віцепрезидента за навички в законотворчості і зовнішній політиці, яких не вистачало самому Обамі, а також за те, що він умів взаємодіяти з республіканцями. Крім того, це висунення за задумом Обами мало допомогти схилити на його сторону виборців-католиків. Байдена з призначенням привітав конкурент Обами — Маккейн, з яким Байден багато працював в Сенаті і з яким був солідарний по зовнішньополітичним проблемам Афганістану, Іраку, Пакистану і боротьби з тероризмом. Кандидатури Обами і Байдена були затверджені на з'їзді Демократичної партії 28 серпня.

У вересні 2008 року опублікував відомості про доходи, 2007 року він заробив 319 853, а його дружина — 66 546 доларів. Зроблено це було для того, щоб примусити розкрити відомості про доходи і кандидата у віцепрезиденти від республіканців — Сару Пейлін.

2 жовтня 2008 року відбулися передвиборчі дебати між Байденом і Пейлін. Ці віцепрезидентські дебати зібрали найбільшу аудиторію телеглядачів в історії і навіть обігнали за популярністю президентські дебати між Обамою і Маккейном. За наслідками опитів, перемогу на дебатах отримав Байден.

Обама та Байден отримали перемогу на загальних виборах 4 листопада, набравши голоси 51 відсотка виборців і заручившись підтримкою понад 300 вибірників при 270 необхідних.

Президентські вибори 2020

14 квітня 2020 року колишній президент США Барак Обама підтримав Байдена на виборах президента[5], 28 квітня Гілларі Клінтон також підтримала його кандидатуру[6]. Противники Байдена на чолі з Дональдом Трампом звинувачують його в ментальній неспроможності керувати країною, хоч не існує жодних доказів, що підтверджували б когнітивні порушення у колишнього віцепрезидента.[7][8]

Згідно з опитуваннями, проведеними на початку травня 2020 року, рейтинг Байдена випереджав чинного президента Дональда Трампа (46 % проти 42 %)[9]. Натомість на початку червня розрив у рейтингах збільшився. Згідно з травневими опитуваннями, Байден випереджав Трампа на 10 %[10]. На початку червня розрив у рейтингу кандидатів посилився, склавши 14 % (38 % і 52 %)[11].

6 червня Демократична партія офіційно висунула Байдена кандидатом в президенти на виборах 2020 року. Його підтримали 1995 делегатів[12][13].

У липні видання «Економіст» оцінило ймовірність перемоги Байдена на виборах у 91 %. Результати виборів визначатимуться не більшістю голосів виборців, а розподілом голосів у колегії виборників, число яких за того чи іншого кандидата залежить від результатів голосування в конкретних штатах[14][15].

21 серпня Байден офіційно погодився стати кандидатом в президенти США від Демократичної партії.[16]

7 листопада аналітики ключових американських медіа оголосили, що Джо Байден переміг Трампа, та є переможцем виборів у США, закріпивши за собою понад 270 голосів виборників[17]. Чинний президент США Дональд Трамп заявив, що вибори далекі від фіналу, а медіаресурси його конкурента Джо Байдена підіграють йому, оголошуючи його переможцем[18]. Американська сенаторка і юристка Камала Гарріс обрана на посаду віцепрезидентки разом із Байденом[19].

13 листопада завершили підрахунок голосів у всіх штатах США. За результатом підрахунку, Джо Байден набрав 306 голосів виборників, а Дональд Трамп — 232 голоси[20].

Особисте життя

2008 року був одним з найдосвідченіших сенаторів, пробувши на посаді представника від Делаверу 35 років. З вересня 1991 року він посідав посаду ад'юнкт-професора в школі правознавства при Вайденерському університеті, читав лекції з права. Байден був прихильником заборони носіння зброї цивільними особами, підтримував державне фінансування джерел альтернативної енергії. У серпні 2007 року Байден випустив книгу мемуарів «Обіцянки, які потрібно виконувати: у житті і в політиці» (англ. «Promises to Keep: On Life and Politics»).

Журналісти відзначали його демократичність: весь час своєї роботі в Сенаті він їздив із дому на роботу на електропоїзді. Байден завжди заявляв про свою строгу прихильність католицькій вірі й обіцяв «заткнути чотки в пасок будь-якому республіканцеві, який посміє дорікнути йому в маловір'ї». З річним доходом в 300 тисяч доларів він входить до числа найменш багатих сенаторів США.

Наприкінці 1972 року перша дружина Джо Байдена Нелія і їхня дочка Наомі загинули в автокатастрофі. Сини Бо і Гантер теж знаходилися в машині і отримали серйозні травми, але вижили, і турбота про них вийшла для Байдена на перше місце.

Байден одружений вдруге. Через кілька років після загибелі першої дружини, 1977 року, Байден одружився з Джилл Трейсі Джекобс (Jill Tracy Jacobs). Джилл Трейсі — професор англійської мови в Технічному громадському коледжі Делавера, з 1993 року вона очолює Байденське товариство з боротьби з раком грудей. У Байдена і Джилл Трейсі є дочка — Ешлі (Ashley). Старший син сенатора від першого шлюбу Джозеф Байден III (1969—2015) був генеральним прокурором штату Делавер і членом Демократичної партії. З 2008 року він оголосив про відхід на службу капітаном в Армійську національну гвардію від Делавера як генеральний суддя-адвокат, а також про свій намір служити в Іраку. Бо Байден помер від раку мозку в травні 2015 року.[21] Другий син сенатора Роберт Гантер Байден 2006 року ввійшов до ради директорів американської залізничної компанії AMTRAK. Дочка Ешлі є соціальною працівницею. Крім того у Байдена п'ятеро внуків: Наомі (Naomi), Фіннеґан (Finnegan), Роберта Мабель (Roberta Mabel), Наталі (Natalie) і Роберт Гантер (Robert Hunter).

Джо Байден і Україна

20-22 липня 2009 року відвідав Україну з робочим візитом. У ході переговорів президента України Віктора Ющенка та віцепрезидента США Джозефа Байдена домовлено створити Українсько-Американську Комісію зі стратегічного партнерства, перше засідання якої мало відбутися восени 2009.[22]

21 квітня 2014 року прибув до Києва, щоб підтвердити підтримку нинішньому урядові України з боку Вашингтона.[23]

Очолив Делегацію США на інавгурації новообраного президента України Петра Порошенка 7 червня 2014 року.[24]

7 грудня 2015 року Джо Байден прибув в Україну з дводенним візитом[25]. 8 грудня він виступив у Верховній Раді[26][27].

У вересні 2016 року був впевнений, що Україна колись «надасть особливий статус Донбасу»[28].

В січні 2018 року Джо Байден заявив, що генпрокурора в Україні було звільнено на його вимогу і назвав його «сучим сином», очевидно маючи на увазі Віктора Шокіна[29][30].

У жовтні 2020 року Байден пообіцяв надати Україні летальну зброю та допомогти боротися з корупцією у разі своєї перемоги на виборах президента США.[31]

Скандали

9 квітня 2020 року колишня помічниця Байдена Тара Рід звинуватила його в сексуальному насильстві. За її даними, це сталося 1993 року в підвалі офісного будинку Капітолію США, коли Байден був сенатором. До цього Тара заявляла про «недоречні дотики», але не говорила, що це було насильство. Тогочасні співробітники Байдена не підтвердили заяви Рід, заявивши, що подібна поведінка була не характерною для нього. Крім цього, багато хто зі співробітників не зміг згадати, щоб Рід працювала з ними[32].

Нагороди

Коментарі

  1. До 2020 року чинний президент востаннє програвав перевибори у 1992 році, коли президент Джордж Герберт Вокер Буш програв вибори Біллу Клінтону

Примітки

  1. Joe Biden elected president. CNN. 7 November 2020. Процитовано 7 November 2020. 
  2. Wayback Machine. web.archive.org. 2011-07-28. Процитовано 2020-10-21. 
  3. Держтелерадіофонд Росії опублікував сюжет про зустріч Байдена із Громиком у 1988 році. gordonua.com. Процитовано 2020-11-19. 
  4. Видели фото встречи Байдена с Громыко? Третий человек на снимке — переводчик Виктор Прокофьев. Мы с ним поговорили — об этой встрече и том, как переводить Черномырдина и папу римского. meduza.io. Процитовано 2020-11-19. 
  5. Обама підтримав Байдена на виборах президента США. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-28. 
  6. Клінтон підтримала Байдена на виборах президента США. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-28. 
  7. Jill Biden calls Trump's attacks on her husband's cognitive abilities 'ridiculous'. NBC News (en). Процитовано 2020-08-22. 
  8. Biden Pushes Back on Calls to Prove His Cognitive Ability. Time. Процитовано 2020-08-22. 
  9. Байден випереджає Трампа у рейтингах перед виборами, - опитування. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-05-07. 
  10. Байден обганяє Трампа на 10% в передвиборчому рейтингу. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-06-03. 
  11. Трамп відстає від Байдена на 14% в передвиборчому рейтингу. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-06-09. 
  12. Демократи офіційно висунули Байдена в президенти США. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-06-06. 
  13. Biden formally clinches Democratic presidential nomination. AP NEWS. 2020-06-06. Процитовано 2020-06-06. 
  14. Байден переможе Трампа на виборах з імовірністю 91%, - The Economist. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-07-28. 
  15. Forecasting the US 2020 elections. The Economist. Процитовано 2020-07-28. 
  16. Байден офіційно погодився стати кандидатом в президенти. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-08-21. 
  17. БАЙДЕНА ОГОЛОСИЛИ ПЕРЕМОЖЦЕМ ВИБОРІВ У США
  18. Трамп відреагував на перемогу Байдена, каже, що вибори ще не закінчилися
  19. Перша жінка-віцепрезидент США. Хто така Камала Гарріс
  20. Підрахунок завершено. Повні результати президентських виборів у США
  21. Kane, Paul (May 30, 2015). Beau Biden, vice president's son, dies at 46 of brain cancer. The Washington Post. Процитовано September 9, 2017. 
  22. Досягнуто домовленості про створення Українсько-Американської Комісії зі стратегічного партнерства — Офіційне представництво Президента України
  23. Байден прибув до Києва — підтримати у боротьбі проти агресії РФ
  24. Делегацію США на інавгурації Порошенка очолить Байден
  25. BBC, 7.12.2015
  26. Байден: США продовжать тиск на Росію //BBC, 8.12.2015
  27. Виступ віцепрезидента Сполучених Штатів Америки Джозефа Робінетта Байдена у Верховній Раді України 8 листопада 2015 року
  28. Байден переконаний, що Україна готова надати особливий статус Донбасу
  29. Озброєння України дозволить ефективніше протистояти російській агресії — колишній віцепрезидент США Джозеф Байден / Голос Америки, 23 січня 2018
  30. Байден: «Я їду через 6 годин, якщо генпрокурор не буде доти звільнений, не отримаєте грошей». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-01-26. 
  31. У разі обрання президентом США Байден обіцяє надати Україні летальну зброю
  32. Екс-помічниця звинуватила Байдена в сексуальному насильстві. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-04-13. 
  33. Vabariigi President. www.president.ee. Процитовано 2020-11-07. 
  34. Biden Holds Talks With Pakistani Leaders. www.cbsnews.com (en-US). Процитовано 2020-11-07. 
  35. ჯოზეფ ბაიდენი თბილისში. რადიო თავისუფლება (ka). Процитовано 2020-11-07. 
  36. Biden’s visit to Tbilisi: no promising the moon - Analytics - GeorgiaTimes.info. web.archive.org. 2017-10-06. Процитовано 2020-11-07. 
  37. Latvijas Valsts prezidenta mājas lapa. web.archive.org. 2017-10-06. Процитовано 2020-11-07. 
  38. Iraqi Government honors commitment of American service members. DVIDS (en). Процитовано 2020-11-07. 
  39. Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 250/2017 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
  40. Remarks by the President and the Vice President in Presentation of the Medal of Freedom to Vice President Joe Biden. whitehouse.gov (en). 2017-01-12. Процитовано 2020-11-07. 

Посилання

Попередник:
Дік Чейні
Seal of the Vice President of the United States.svg
47-й Віцепрезидент США

20 січня 200920 січня 2017
Наступник:
Майк Пенс

Інформація

Стаття Джо Байден в українській Вікіпедії посіла такі місця в місцевому рейтингу популярності:

Представлений вміст статті Вікіпедії було вилучено в 2020-11-20 на основі https://uk.wikipedia.org/?curid=352114